Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №816/1596/16

адміністративне провадження №К/9901/23912/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1596/16

за позовом ОСОБА_2

до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС в Полтавській області

про стягнення заробітної плати, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (головуючий суддя - Ясиновський І.Г.) та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Катунова В.В., суддів: Бершова Г.Є., Ральченка І.М.),

ВСТАНОВИВ :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.), звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області, Ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС в Полтавській області (далі - відповідачі), в якому просив:

- виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 11 місяців 2008 року, за які позивачем не отримано відпустку у розмірі 2782,38 грн.;

- виплатити середню заробітну плату за період з 29 листопада 2008 року по 02 лютого 2010 року у розмірі 28329,70 грн.;

- зарахувати виплати на розрахункову картку НОМЕР_1, банку "А-банк", рахунок одержувача НОМЕР_2 в УНБУ в Дніпропетровській області, ІПН 143600826652, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

27 грудня 2016 року Полтавський окружний адміністративний суд вирішив:

- адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію УДАІ УМВС в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за 2008 рік тривалістю 37 днів;

- стягнути з Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС в Полтавській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 листопада 2008 року по 04 грудня 2008 року в розмірі 426,78 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів;

- в іншій частині позовних вимог відмовити.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати середньої заробітної плати за період з 5 грудня 2008 року по 02 лютого 2010 року, суд першої інстанції виходив з відсутності достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявленої позовної вимоги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

28 лютого 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року - без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка 15 лютого 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року;

- прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року справа призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

- позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права та помилково не задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, а тому такі рішення є незаконними.

Відповідач - УДАІ УМВС в Полтавській області, скористався своїм правом та надав заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено правильно та повно, порушення норм матеріального та процесуального права відсутні, а тому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 листопада 2008 року наказом Головного управління МВС України в Полтавській області "По особовому складу" №265 о/с майора міліції ОСОБА_2, старшого інспектора (міліція місцевого бюджету) відділення організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого ГУМВС, з 28 листопада 2008 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Підставою для звільнення було рішення кадрової комісії ГУМВС від 28 листопада 2008 року.

02 лютого 2010 року наказом №23 о/с Головного управління МВС України в Полтавській області "По особовому складу" змінено пункт наказу ГУМВС в Полтавській області від 28 листопада 2008 року №265 о/с щодо дати звільнення 28 листопада 2008 року з ОВС ОСОБА_2, а саме уважати його звільненим з 04 грудня 2008 року. Підстава: доповідна записка ВЮЗ ГУМВС від 29 січня 2010 року.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача щодо не виплати середньої заробітної плати за період з 29 листопада 2008 року по 02 лютого 2010 року та не виплати грошової компенсації про невикористану відпустку за 11 місяців 2008 року, звернувся з даним позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України №499 від 31 грудня 2007 року (далі - Інструкція).

Пункт 1.6. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пункт 1.18 Інструкції. При прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1,2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами встановлено, що 02 лютого 2010 року наказом №23 о/с ГУ МВС України в Полтавській області "По особовому складу", на підставі доповідної записки ВЮЗ ГУМВС від 29 січня 2010 року, внесено зміни до пункту наказу № 265 о/с від 28 листопада 2008 року, а саме: "пункт наказу ГУМВС України в Полтавській області від 28 листопада 2008 року № 265 о/с щодо звільнення 28 листопада 2008 року з ОВС за п. 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) майора міліції ОСОБА_2 (Т-211023), старшого інспектора (міліція місцевого бюджету) відділення організації дорожнього руху відділу ДАІ з обслуговування м. Полтави та автомобільно-технічної інспекції, підпорядкованого ГУМВС, змінити. Уважати його звільненим 04 грудня 2008 року."

Судами встановлено, та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, що вищевказаний наказ чинний, ніким не скасований та не оскаржений.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 звільнено 04 грудня 2008 року, а відтак, відсутні підстави вважати датою його звільнення 02 лютого 2010 року, дату коли було прийнято наказ ГУ МВС України в Полтавській області № 23 о/с.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вищенаведене повністю спростовує доводи позивача щодо зобов'язання відповідачів виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05 грудня 2008 року по 02 лютого 2010 року, оскільки позивач звільнений 04 грудня 2008 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Суд наголошує, що порушенням прав, свобод та інтересів може бути дія, бездіяльність або рішення, які підтверджуються відповідними доказами, а не лише переконанням особи в тому, що їх порушено суб'єктом владних повноважень.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у цій справі - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич