Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.01.2018 року у справі №804/4995/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №804/4995/17

адміністративне провадження №К/9901/52205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (головуючий суддя - Царікова О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Шальєва В.А., судді - Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

у справі №804/4995/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» (далі - Товариство) звернулося в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ДПІ) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що первинні документи, які безпосередньо стосуються предмета перевірки, були вилучені старшим слідчим Генеральної прокуратури України під час проведення обшуку в приміщенні Товариства, при цьому посадовими особами податкового органу, всупереч вимог законодавства, під час перевірки не вчинялося жодних дій щодо витребування зазначених документів та без їх дослідження зроблено передчасний висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, позов задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо не перенесення термінів документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.07.2017 №0009731402 (форма «В4»);

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.07.2017 №0009741402 (форма «Р»);

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.07.2017 №0009751402 (форма «В4»);

стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 333 992 грн. 78 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність позивачем невідповідності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень вимогам чинного законодавства. Суди зазначили, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства без належної оцінки та дослідження необхідної інформації та документів, що вказує на передчасність викладених в акті висновків та недоведеність встановлених перевіркою порушень Товариством норм податкового законодавства, оскільки такі висновки можуть бути зроблені лише за наслідками аналізу первинних документів.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що контрагенти позивача - ТОВ «Обеста», ТОВ «ЛЮБОРТ АВТО», ТОВ «ГЕЛЕКСІ КАР», ТОВ «Фостер» ЛТД, ТОВ «А-СТУДІЯ ПОЛІГРАФІЯ», ТОВ «НІК АВТО», ТОВ «ВІКТОРІ АВТО» створені з метою оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного здійснення для мінімізації сплати податків іншими підприємствами, зокрема ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський».

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 22.05.2017 по 04.07.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 (том 1 а.с. 64-175).

Перевірка проводилась з 22.05.2017 по 04.07.2017. Термін проведення перевірки продовжувався на 10 робочих днів згідно наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 3120-п від 16.06.2017.

За результатами перевірки складено акт від 11.07.2017 №7278/04-36-14-02/31190269.

Як вбачається з акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість по скороченим деклараціям в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 880 789 грн., в т.ч. за вересень 2016 року у сумі 1 861 896 грн. та за грудень 2016 року у сумі 2 018 893 грн. та встановлено завищення від'ємного значення з податку на додану вартість всього у сумі 16 338 334 грн. в т.ч. по скороченій декларації за грудень 2016 року на суму 4 933 000 грн., по загальній декларації за грудень 2016 року у сумі 11 405 334 грн.

- п.п. 168.1.5, п. 168.1, ст. 168, п. 176.2.а, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням розділу ХХ підрозділу 1 пункту 1 Перехідних положень ПК України, а саме не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за грудень 2016 року в розмірі 37 257, 48.

- п.п. 1.2, п.п. 1.6 п.п. 16.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, ст. 176.2 ПК України в результаті чого донараховано військовий збір за грудень 2016 року в розмірі 3 104 грн. 79 коп.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017:

- №0009731402 (форма «В4»), яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 4 933 000, 00 грн.;

- №0009741402 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5 821 183, 50 грн., з яких: за податковими зобов'язаннями - 3 880 789, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 940 394, 50 грн.;

- №0009751402 (форма «В4»), яким ТОВ «АК «Спаський» зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 11 405 334, 00 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами - ТОВ «Обеста», ТОВ «ЛЮБОРТ АВТО», ТОВ «ГЕЛЕКСІ КАР», ТОВ «Фостер» ЛТД, ТОВ «А-СТУДІЯ ПОЛІГРАФІЯ», ТОВ «НІК АВТО», ТОВ «ВІКТОРІ АВТО» не спричинили настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з вимогами ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Тобто, наведеними вище нормами передбачено, по-перше, обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, крім того, надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Пунктом 85.9 ст. 85 ПК України встановлено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Наказом Державної фіскальної служби від 31.07.2014 №22 затверджено Методичні рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

З матеріалів справи вбачається, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ТОВ «АПК «Спаський» з контрагентами - ТОВ «Обеста», ТОВ «Любарт авто», ТОВ «Гелексі Кар», ТОВ «Фостер» ЛТД, ТОВ «А-Студія Поліграфія», ТОВ «Нік Авто», ТОВ «Вікторі Авто» на момент проведення перевірки підприємства були вилучені правоохоронними органами, що підтверджується протоколами обшуку від 18.05.2017 та 22.06.2016, а відтак перевіряючими ревізорами - інспекторами контролюючого органу первинні документи по взаємовідносинам із вказаними контрагентами під час перевірки не досліджувалися.

Колегія суддів приймає до уваги надані в судовому засіданні суду першої інстанції покази свідка - Головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок у сфері матеріального виробництва управління аудиту Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Косенцева Д.В., який зазначив, що 22.06.2017 він був присутній під час проведення обшуку Генеральною прокуратурою України, в процесі якого у ТОВ «АПК «Спаський» вилучено первинні документи, які підлягають дослідженню під час податкової перевірки. Вже після обшуку, свідок попросив підприємство надати йому первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами - ТОВ «Обеста», ТОВ «Любарт авто», ТОВ «Гелексі Кар», ТОВ «Фостер» ЛТД, ТОВ «А-Студія Поліграфія», ТОВ «Нік Авто», ТОВ «Вікторі Авто».

30.06.2017 ревізор - інспектор звернувся до Товариства із відповідним запитом про надання документів, при цьому зазначив, що ні до правоохоронних органів, а ні до свого керівництва з метою отримання копій вилучених первинних документів для подальшого проведення перевірки з відповідним запитом не звертався, натомість під час перевірки використав інформацію з єдиного реєстру податкових накладних та дані з електронних баз податкового органу.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що посадовим особам контролюючого органу під час проведення перевірки було відомо про вилучення первинних документів, натомість не було вжито жодних заходів з метою їх витребування чи забезпечення доступу до них.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, з огляду на те, що висновки податкового органу про порушення Товариством норм податкового законодавства є недоведеними та передчасними і не можуть бути використані для розрахунку грошових зобов'язань позивача.

Пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

За таких обставин, на думку суду касаційної інстанції, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів, які могли б свідчити про недобросовісність позивача та наявність обставин, що виключають обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум за результатами господарських операцій з зазначеними контрагентами.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У ході розгляду справи судами надано належну оцінку доказам, наданим позивачем, оскільки не дослідження податковим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за перевіряємий період вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів, що як наслідок вказує на передчасність викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем норм податкового зобов'язання та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова