Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.05.2020 року у справі №826/20017/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2020 року

Київ

справа №826/20017/16

адміністративне провадження №К/9901/44828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Глущенко Я.Б., Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є. від 19 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістік» (надалі - ТОВ «Баядера Логістік», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (надалі - ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати припис до акта № 49-06 від 31 серпня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контроль за наявністю марок на пляшках алкогольних напоїв під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи Державної фіскальної служби (ДФС), а під час ввезення таких товарів на митну територію України - митні органи, а отже Управління при проведенні перевірки товариства в частині правильності маркування алкогольних напоїв перевищила свої службові повноваження.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний припис виданий відповідачем обґрунтовано, у межах повноважень та з підстав, передбачених чинним законодавством України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задоволено частково: визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 49-06 від 31 серпня 2016 року в частині зобов`язання ТОВ «Баядера Логістик» усунути порушення вимог пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтями 156, 255 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), пунктом 7 положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в м. Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 45 від 15 лютого 2016 року (далі - у редакції. Чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Положення № 45), пунктом 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30 липня 1996 року (далі - Правила № 854), надано право відповідачу перевіряти лише фактичну наявність марок акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством, у той час як повноваження щодо перевірки відповідності марок акцизного збору вимогам податкового законодавства у відповідача відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ Держпродспоживслужба в Одеській області звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що за наслідком проведеної перевірки посадовими особами відповідача виявлено порушення ТОВ «Баядера Логістик» вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України, у зв`язку з чим складено акт перевірки та винесено на його підставі оскаржуваний припис, яким зобов`язано позивача усунути виявлене порушення.

Також скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення пункту 7 Положення № 45, оскільки цим пунктом визначено, що органом, на який покладено функції з реалізації завдань щодо захисту прав споживачів, є Держпродспоживслужба України, а тому висновки суду про відсутність у відповідача повноважень щодо видачі оскаржуваного припису є хибними.

Крім того, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до статті 255 КУпАП протоколи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 156 КУпАП, уповноважений складати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Від представника ТОВ «Баядера Логістик» надійшли заперечення на касаційну скаргу ГО Держпродспоживслужби в Одеській області, в яких вказується на законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість вимог касаційної скарги; просить залишити у силі постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без задоволення

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 28 липня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 826/20017/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/20017/16 за касаційною скаргою ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не направляли.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з направленням № 67 від 4 серпня 2016 року про проведення перевірки головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг ОСОБА_1 . ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області (посвідчення № 171 від 14 липня 2016 року) та головними спеціалістами відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства ОСОБА_2 (посвідчення № 174 від 14 липня 2016 року), ОСОБА_3 (посвідчення № 175 від 14 липня 2016 року) 11 серпня 2016 року проведено планову перевірку з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, додержання вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, про заходи щодо попередження та зменшення тютюнових виробів, а також додержання правил торгівлі та надання послуг крамниці-складу ТОВ «Баядера Логістик», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Колонічна, 7.

Згідно з направленням № 67 від 4 серпня 2016 року строк проведення перевірки встановлений з 11 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року, де підставою проведення перевірки є План проведення перевірок суб`єктів господарювання на III квартал 2016 року, затверджений наказом ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 23 червня 2016 року № 31.

Предметом перевірки є перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

За результатами перевірки Управлінням складено акт № 49/06 від 31 серпня 2016 року, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

- вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України, що полягає в реалізації та зберіганні ТОВ «Баядера Логістік» алкогольних напоїв, які марковані з порушенням вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України, а саме: вищевказані алкогольні напої марковані марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

- вимог пункту 2, пункту 5 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів», що полягає в тому, що товариством надано письмову відповідь на вимогу Управління з відмовою надати документи, згідно з якими до позивача надійшли алкогольні напої, інформацію щодо залишків алкогольних напоїв, зазначених в додатку № 7 до акта перевірки, чим створено перешкоди службовим особам Управління;

- вимог статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», що полягає в порушенні відведення місць для куріння.

Згідно із приписом, який є частиною акта перевірки № 49/06 від 31 серпня 2016 року, за результатами здійснення заходу державного контролю з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів на підставі статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов`язано ТОВ «Баядера Логістик» усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, усунути порушення вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України та статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

При цьому предметом судового розгляду у цій справі є наявність у ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області повноважень щодо винесення припису у частині зобов`язання суб`єкта господарювання усунути порушення вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України.

Судом першої інстанції зроблено висновок про наявність у відповідача відповідних повноважень. Разом з тим, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі повноваження мають органи ДФС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про захист прав споживачів», «;Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», «;Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 2 вересня 2015 року (далі - Положення № 667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Для виконання покладених завдань Держпродспоживслужба має право в установленому порядку, зокрема, вживати у межах повноважень, передбачених законом, заходів до усунення порушень вимог закону і притягнення винних у таких порушеннях осіб до відповідальності відповідно до закону.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 45 Головне управління Держпродспоживслужби відповідно до покладених на нього завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння), зокрема, перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, зокрема, перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що територіальні органи Держпродспоживслужби у межах своїх повноважень проводять перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, вживати заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та застосовують санкції за порушення законодавства у сфері захисту прав споживачів..

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до наказу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області № 111 від 4 серпня 2016 року та направлення на проведення перевірки № 67 від 4 серпня 2016 року посадовими особами органу з питань захисту прав споживачів здійснено перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, додержання вимог нормативно-правовий актів щодо безпеки продукції.

Повідомленням про проведення перевірки № 73 від 8 липня 2016 року ТОВ «Баядера Логістік» проінформовано про проведення планової перевірки. В матеріалах перевірки також міститься розписка № 73 від 8 липня 2016 року про отримання вказаного повідомлення.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що перевірка ТОВ «Баядера Логістік» проводилась у присутності уповноваженої особи - ОСОБА_4 , якій перед початком перевірки 11 серпня 2016 року пред`явлено направлення на проведення перевірки, службові посвідчення, що засвідчують посадових осіб, надано копію направлення на перевірку. Зроблений запис в журналі реєстрації перевірок контролюючих органів.

При контрольному замовлені на загальну суму 135,90 грн, розрахункова операція: торгівельна із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, складено акт контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовану продукцію.

Під час перевірки, зокрема, встановлено факт реалізації та зберігання алкогольних напоїв, які марковані із порушенням вимог пункт 226.9 статті 226 ПК України, а саме: вищевказані алкогольні напої марковані марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

За результатом перевірки складено акт № 49/06 від 31 серпня 2016 року, на підставі якого винесено припис, яким, зокрема, з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів зобов`язано ТОВ «Баядера Логістик» усунути порушення вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України.

Відповідно до пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Відповідно до статті 222 ПК України якщо на час митного оформлення алкоголю ставка податку збільшилась порівняно з днем придбання марок, то цей податок підлягає доплаті. При цьому на акцизних марках, що наклеєні на пляшки, вказаний розмір податку не виправляється.

За приписами пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Пунктом 1 Положення Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 «Про Державну фіскальну службу України» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ДФС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС; здійснює облік платників податків та єдиного внеску, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; здійснює у випадках, передбачених законом, провадження у справах про порушення митних правил та у справах про адміністративні правопорушення; здійснює прийняття декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальнення відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку.

Зі змісту наведених правових норм колегія суддів доходить до висновку про те, що повноваження у сфері здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку, включаючи дотримання пункту 226.9 статті 226 ПК України, покладаються на органи ДФС України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 817/909/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 823/912/16, від 6 червня 2019 року у справі № 823/748/17.

Держпродспоживслужба України та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо здійснення контролю саме за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, зокрема: вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, правил торгівлі та надання послуг.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.

Зважаючи на те, що контролюючим органом у сфері дотримання вимог податкового законодавства є ДФС України (стаття 41 ПК України), то перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України може здійснюватися саме органами ДФС.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 7 Положення № 46, пункт 12 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30 липня 1996 року, а також на статті 156, 255 КУпАП, позаяк, зазначені норми дають право органам Держпродспоживслужби України перевіряти лише фактичну наявність марок акцизного податку на пляшці або на іншій тарі згідно із законодавством, у той час як повноваження щодо перевірки відповідності марок акцизного збору вимогам податкового законодавства мають органи ДФС України.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскаржуваний припис у частині усунення порушення вимог пункту 226.9 статті 226 ПК України, прийнятий з перевищенням повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, а тому припис у цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо такі рішення ухвалені без порушень норм матеріального і процесуального права.

Оскільки при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа