Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №826/10998/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2019 року

Київ

справа №826/10998/15

адміністративне провадження №К/9901/27007/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 (суддя Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 (головуючий суддя Пилипенко О. Є., судді: Глущенко Я. Б., Шелест С. Б. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Спорт Лаб" звернулося до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 №156826552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
15.03.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. ТОВ "Спорт Лаб" просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій і прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Як вказує позивач, реальність господарських операцій повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судами не вжито заходів для повного з'ясування всіх обставин справи, не повно досліджено на оцінено докази, неналежно встановлені обставини, що мають значення для вирішення справи, вказаними діями суди порушили норми процесуального права, зокрема статтю 11, 138 КАС України. Позивач зазначає, що ознак фіктивності у діяльності ТОВ "ЮКК "Зевс" фактично встановлено не було, посилання відповідача на кримінальне провадження стосовно директора ТОВ

"ЮКК "Зевс" за ознаками злочинів, таких як розбій, вимагання, незаконне позбавлення волі - жодним чином не стосуються господарської діяльності.

Позивач стверджує, що з огляду на доведеність реальності господарської операції та відсутність у діяльності ТОВ "ЮКК "Зевс" ознак фіктивності, ТОВ "Спорт Лаб" вірно визначено податковий кредит з податку на додану вартість, а отже податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019 попередній розгляд справи призначено на
21.05.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "ЮКК "Зевс" за період з 01.05.2014 по 31.05.2014.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2014 №994/26-55-22-08/37634570, згідно якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог пункту
185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "ЮКК " Зевс" за травень 2014 у сумі 70000,00грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення 12.11.2014 №156826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70000,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 17500,00грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що позивачем не доведено реальне виконання сторонами, зокрема, у травні 2014 року, договору від
01.03.2014 №2014.03/01-1 укладеного з ТОВ "ЮКК "Зевс". Суди дійшли висновку, що докази, наведені позивачем, не спростовують висновків акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відтак податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пунктом 198.3 статті 198 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 198.3 статті 198 ПК України.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 ПК України. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно положень статті 1 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ "ЮКК "Зевс" укладено договір про надання маркетингових послуг від 01.03.2014 №2014.03/01-01.

Згідно умов даного договору Замовник (ТОВ "Спорт Лаб") доручає, а Виконавець (ТОВ "ЮКК "Зевс") приймає на себе зобов'язання надавати послуги: проведення маркетингових досліджень попиту споживачів та просування продукції під торгівельними марками "Хортиця ", "Мороша" у торгових точках на території України; проведення моніторингу роздрібної торгівлі продукції, зазначеної у цьому договорі, в містах України. Строк проведення дослідження з 01.03.2014 по
31.05.2014.

Відповідно до пункту 1.6 договору всі конкретні умови надання послуг Виконавцем (назви торгових точок, торговельні марки, вид послуг, період надання послуг, ціна, умови оплати та інше) затверджуються сторонами в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно Додатку від 01.03.2014 №1 до договору від 01.03.2014 №2014.03/01-01 сторонами було погоджено перелік торгівельних об'єктів, в яких ТОВ "ЮКК "Зевс" зобов'язувався провести маркетингові дослідження попиту споживачів та просування продукції під торгівельними марками "Хортиця ", "Мороша".

Пунктом 7 Додатку передбачено, що вартість послуг становить 420000,00грн., у тому числі податок на додану вартість у сумі 70000,00грн.

Судами з'ясовано, що на підтвердження виконання сторонами умов договору про надання маркетингових послуг в матеріалах справи містяться акт про надання послуг від 31.05.2014 №1; видана ТОВ "ЮКК "Зевс" податкова накладна від
31.05.2014 №492 на загальну суму 420000,00грн. (у т. ч. ПДВ 70000,00грн. ) виписана на виконання договору від 01.03.2014 №2014.03/01-1; платіжні доручення від 10.06.2014 №706 на суму 50000,00грн., від 11.06.2014 №707 на суму 130000,00грн., від 12.06.2014 №708 на суму 120000,00грн., від 16.06.2014 №709 на суму 120000,00грн.

Згідно вказаного акту про надання послуг ТОВ "ЮКК "Зевс" виконав та надав позивачу послуги з проведення маркетингових досліджень попиту споживачів та просування продукції торгівельних марок "Хортиця ", "Мороша" у торгових точках на території України та проведення моніторингу роздрібної торгівлі продукції в містах України.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду жодного супутнього документу, який би складався сторонами за договором у разі його реального виконання. Зокрема, доказів на підтвердження того, що ТОВ "ЮКК "Зевс" взагалі мало доступ до об'єктів визначених додатком від 01.03.2014 №1 до договору від
01.03.2014 №2014.03/01-1 та здійснювало за вказаними адресами дослідження, як того вимагає договір, суду не надано.

З метою повного та всебічного дослідження доказів у справі, реалізації принципу змагальності сторін, судом апеляційної інстанції витребувано у ТОВ "Спорт Лаб" первинні документи, які б підтверджували фактичний рух активів в процесі здійснення господарської операції із ТОВ "ЮКК Зевс", зміну його майнового стану внаслідок отримання наданих останнім послуг та супутні документи, які складалися сторонами спірного договору при його виконанні.

На виконання вимог суду позивачем надано суду копія акту надання послуг від
31.05.2014 №1 та копії анкет опитування для аналізу.

Дослідивши наданий позивачем суду звіт маркетингових досліджень ТОВ "ЮКК "Зевс" за договором від 01.03.2014 №2014.03/01-1, суди встановили, що даний звіт не підтверджує виконання зобов'язань за договором, оскільки, не містить жодного посилання на договір по суті. Так, додатком від 01.03.2014 №1 до договору було визначено 162 об'єкти зі зазначенням назви та адреси їх розташування, в яких позивач зобов'язував ТОВ "ЮКК "Зевс" провести маркетингові дослідження щодо попиту споживачів та просування продукції, а також проведення моніторингу роздрібної торгівлі. При цьому, наданий позивачем звіт отриманий від ТОВ "ЮКК "Зевс" не містить жодного посилання на об'єкти (адреси об'єктів) із зазначенням кількісних показників, що були предметом досліджень. Як констатували суди, вказаний звіт не підтверджує, що маркетингові послуги за договором від
01.03.2014 №2014.03/01-1 надавалися позивачу саме ТОВ "ЮКК "Зевс".

Водночас, судами з'ясовано, що з долученого до матеріалів справи акту надання послуг від 31.05.2014 №1 та копії анкет опитування для аналізу не можливо встановити їх приналежність до спірних господарських операцій.

Крім того, з аналізу досліджених судами переліку клієнтів та копій анкет для аналізу каналів збуту горілки торгових марок "Хортиця" та "Мороша" не вбачається, що вони виконані ТОВ "ЮКК "Зевс" на замовлення позивача у відповідності до договору від 01.03.2014 №2014.03/01-1.

Верховний Суд зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Разом з тим, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

При цьому, податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція.

Документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

З урахуванням викладеного, касаційний суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що матеріалами справи не підтверджено, що договір від
01.03.2014 №2014.03/01-1 укладений з ТОВ "ЮКК "Зевс" реально виконувався сторонами, зокрема, у травні 2014 року.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередньої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Лаб" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду