Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 280/3878/21

адміністративне провадження № К/990/22251/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 280/3878/21

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (головуючий суддя: Бойченко Ю. П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року (колегія у складі: головуючого судді: Кругового О. О., суддів: Прокопчук Т. С., Шлай А. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці висновку щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення військовослужбовцю ОСОБА_1 інвалідності, що настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби та поверненні ОСОБА_1 документів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати висновок щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення військовослужбовцю ОСОБА_1 інвалідності III групи, що настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що йому встановлено третю групу інвалідності з причин отримання поранення, отриманого в результаті нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби. Позивач зазначає, що у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Також, позивач вважає, що та обставина, що під час отримання поранення він перебував у стані алкогольного сп`яніння не впливає на його право на отримання такої допомоги, оскільки жодним документом не підтверджено причинно-наслідкового зв`язку між пораненням та перебуванням у стані алкогольного сп`яніння.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, у задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач при прийнятті рішення про відмову в направленні документів на комісію Департаменту Міністерства оборони України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який визначений законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 18 серпня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалите нове, яким позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2022 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач): Стеценко С. Г., суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г.

8. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, протягом якого скаржнику необхідно уточнити підстави звернення до суду касаційної інстанції з відповідним обґрунтуванням, з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі, надати до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням належних та допустимих доказів, що підтверджують такі обставини.

9. На виконання вимог вказаної ухвали Верховного Суду, 04 жовтня 2022 року від позивача надійшла уточнена касаційна скарга.

10. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року.

11. 08 грудня 2022 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

12. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 26 квітня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи з причин отримання поранення, отриманого в результаті нещасного випадку, пов`язаного з проходженням військової служби, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК від 01 липня 2019 року серії НОМЕР_1 .

14. ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного районного військового комісаріату м. Запоріжжя із заявою про підготовку висновку про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності III групи.

15. Як вбачається з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 (який є правонаступником відповідача) від 18 вересня 2019 року № 1184/с, документи позивача повернуто без реалізації, оскільки ОСОБА_1 отримав поранення у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується довідкою про обставини травми від 24 квітня 2019 року № 394.

16. Листом від 17 лютого 2021 року № 461/с відповідач повідомив ОСОБА_1 , що підстави для направлення документів позивача на комісію Департаменту Міністерства оборони України відсутні.

17. Вважаючи, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови в підготовці висновку про одноразову грошову допомогу та повернення документів, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

19. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

21. Відповідно до підп. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

22. За приписами ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

23. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

24. Згідно зі п. 19 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

25. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що допомога не призначається і не виплачується у випадку, якщо смерть або інвалідність військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння.

26. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 813/2071/17 та від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а.

27. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_2 від 24 квітня 2019 року № 394 вбачається, що: « 06 жовтня 2018 року о 17:44, на вогневій позиції від нп. Чермалик Донецької області перебуваючи в нетверезому стані (що підтверджується результатом від 10 жовтня 2018 року № 2549 хіміко-токсилогічного дослідження біологічних середовищ людини на кількісну наявність спирту етилового кількості 2,84% г/дм) на службі під час виконання бойового завдання військовослужбовець ОСОБА_1 внаслідок виникнення суперечки з військовослужбовцем солдатом ОСОБА_2 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, отримав вогнепальне поранення область грудної клітини…».

28. Отже, суди дійшли правильного висновку, що на час отримання поранення, позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння.

29. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наявні обґрунтовані підстави для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі пп. «б» ч. 1 ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ, що, в свою чергу, свідчить про відсутність протиправних дій відповідача у спірних правовідносинах і про відсутність підстав для задоволення позову.

30. Посилання скаржника на вирок Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 вересня 2021 року у справі № 221/8710/18, який позивач не зміг надати до судів попередніх інстанцій, є необґрунтованим та не спростовує вищенаведені висновки.

Так, у вступній частині вказаного вироку зазначено: « 06 жовтня 2018 року близько 16-00 години військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у бліндажі, який дислокується за адресою: Донецька область, Волноваський район, поблизу населеного пункту Чермалик, де спільно розпочали вживання спиртних напоїв.

В той же день близько 17:00 години під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків стався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_2 виник умисел на заподіяння смерті ОСОБА_1 , з метою реалізації якого він взяв до рук, автомат АКС-74 № НОМЕР_3 калібру 5.45 мм, споряджений магазином з бойовими припасами - патронами калібру 5,45 мм, виданий та закріплений за ним 04.06.2018, та привівши його у бойову готовність почав умисно здійснювати постріли в спину ОСОБА_1 . Здійснивши не менше 1-го пострілу, ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді наскрізного вогнепального кульового поранення правої половини грудної клітини з вхідним отвором в правій підлопатковій ділянці, вихідним отвором в правій підключичній ділянці, переломом правої ключиці, множинними багато уламковими переломами ребер справа, ушкодженням правої легені із розвитком правостороннього гемо пневмотораксу, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та дотичне вогнепальне кульове поранення внутрішньої поверхні верхньої третини лівого передпліччя, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні. Таким чином, ОСОБА_2 виконав всі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_3 , однак незважаючи на це, смерть останнього не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 була надана своєчасна кваліфікована медична допомога.»

31. Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій.

32. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

33. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

34. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

35. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

36. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

37. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

39. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.І. Рибачук Т.Г. Стрелець