Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №806/502/16

адміністративне провадження №К/9901/45669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу на постанову Житомирської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 (суддя: Семенюк М.М.)та ухвалуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (колегія суддів: Мацький Є.М., Капустинський М.М., Шидловський В.Б.)у справі № 806/502/16за позовомТОВ «ЮФ «Еталон»доЖитомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській областіпровизнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Еталон» (далі - ТОВ «ЮФ «Еталон») звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області), про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «ЮФ «Еталон» у встановлений законодавством строк та в повному обсязі було сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за жовтень 2015 року.

Короткій зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ЮФ «Еталон» 13.10.2015 року засобами електронного зв`язку в електронній формі подало до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень 2015 року, в якому зазначена загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, у розмірі 3580 грн. 88 коп.

Також, позивачем було виявлено, що внаслідок недосконалості програми «М.Е.Doc», за допомогою якої складалась та відправлялась звітність відповідачу за січень-вересень 2015 року, розмір єдиного внеску, що підлягає сплаті, був зазначений без врахування понижуючого коефіцієнта, а тому ТОВ «ЮФ «Еталон» 19.11.2015 року подало до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень 2015 року, в якому зменшило суму єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, на 15219 грн. 96 коп.

Окрім цього, судами встановлено, що у сформованому за допомогою програми "Медок" звіті за відповідний період помилково відображено автоматичний розрахунок полів, внаслідок чого після закриття звіту програма перерахувала звіт згідно з процентом нарахування, встановленому для підприємства за замовчуванням, - 36,76%, тобто без врахування понижуючого коефіцієнта (14,7%). Таким чином, відповідачу відправлено неправильний звіт із завищеною сумою нарахованого єдиного внеску.

Крім цього, 24.11.2015 року позивач та відповідач провели звірку розрахунків з єдиного внеску за період 01.01.2015 року по 20.11.2015 року, оформлену актом № 11857-20 та встановили, що позитивне сальдо розрахунків станом на 20.11.2015 року складає 13456 грн. 44 коп.

Судами також було встановлено, що 29.12.2015 року Житомирська ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області винесла рішення № 0040891706, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) за несвоєчасне сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 21.10.2015 року по 20.11.2015 року до ТОВ «ЮФ «Еталон» застосовано штраф в розмірі 716 грн. 18 коп. та нарахована пеня в сумі 63 грн. 80 коп., що разом становить 779 грн. 98 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач зазначає, що згідно даних інтеграційної картки платника по коду платежу 71010000, станом на 20.10.2015 в сумі 3580 грн. 88 коп. погашено із затримкою 10 днів - 30.10.2015 в сумі 2247 грн. 95 коп., із затримкою 31 день - 20.11.2015 року в сумі 1332 грн. 93 коп., чим позивач порушив вимоги ст. 9 Закону № 2464 (редакція від 01.01.2015 року), а саме не забезпечив своєчасності сплати сум єдиного внеску, самостійно визначених у поданих звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Короткий зміст заперечень позивача

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ЮФ «Еталон» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.058.2017 року відкрито касаційне провадження.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладений у новій редакції.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VII «Перехідних положень» КАС України в редакції від 15.12.2017 року передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією КАС України, передаються до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією КАС України.

23.03.2018 року справа передана на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77 (далі-Закон № 77).

Положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 № 219-VIII (далі за текстом - Закон № 219), який набрав чинності 13.03.2015, розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 219 доповнено пунктом 95, згідно з яким страхувальникам при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами надано право застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску - за дотриманням певних умов.

При цьому Законом № 219 визнано таким, що втратив чинність, пункт 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 77.

До набрання чинності Законом № 219 розрахунок понижуючого коефіцієнта здійснювався відповідно до вимог Закону № 77.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

На виконання вимог пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивачем у встановлені строки подавалась звітність про нарахування єдиного внеску з жовтня по листопад 2015 року із застосуванням понижуючого коефіцієнту до ставки єдиного внеску.

Водночас, станом на дату формування та подання податкової звітності версія програмного забезпечення, за допомогою якого позивач здійснює оформлення та передачу звітності до контролюючого органу в електронній формі "Медок", не була адаптована до нововведень, передбачених законодавством та виключала можливість коригування звітів в електронній формі, що у свою чергу унеможливило відображення використаного платником права на застосування понижуючих коефіцієнтів єдиного внеску у "Звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів".

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Тобто, приймаючи рішення, суди правильно висновувались, що технічна помилка, допущена у звітах єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки визначена позивачем сума грошового зобов`язання перерахована до бюджет у визначений Законом строк.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду