Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.11.2020 року у справі №816/1880/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2020 року

Київ

справа №816/1880/15

адміністративне провадження №К/9901/26292/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 (суддя - Іваненко С. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 (головуючий суддя - Водолажська Н. С., судді: Калиновський В. А., Філатов Ю. М. ) у справі № 816/1880/15.

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі - ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.

Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 29.04.2015 № 0016001502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 63333,00 грн., а також від 25.05.2015 № 0018031502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року на 63333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 31666,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
15.12.2015, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ДПІ у м. Полтаві оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що відповідно до положень пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платник податку, який постачає електричну енергію складає податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у м. Полтаві в період з
31.03.2015 по 17.04.2015 та з 06.05.2015 по 08.05.2015 проведено документальні позапланові виїзні перевірки ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень-лютий 2015 року.

За результатами перевірок складено відповідні акти від 21.04.2015 № 1756/16-01-15-02/00232124 та від 08.05.2015 № 39/16-01-15-02/00232124, в яких вказано на порушення платником податків вимог пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" завищено від'ємне значення суми ПДВ за січень 2015 року на 63333,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року на 63333,00
грн.

Відповідно до змісту актів перевірок позивачем включено до складу податкового кредиту січня 2015 року податкові накладні від 26.01.2015 № 2511/231, від
29.01.2015 № 3820/231, від 17.01.2015 № 1696/231, отримані від ПАТ "Полтаваобленерго" за електричну енергію на загальну суму ПДВ 63333,00 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне зарахування до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ з мотивів порушення постачальником електричної енергії порядку складання податкових накладних, а саме: ПАТ "Полтаваобленерго" виписано податкові накладні впродовж місяця по даті отримання коштів від ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" на суму ПДВ 63333,00 грн., що на думку відповідача, є порушенням пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків вищевказаних актів перевірок контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення 29.04.2015 № 0016001502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 63333,00 грн., а також від 25.05.2015 № 0018031502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2015 року на 63333,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 31666,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент виписування податкових накладних у січні 2015 року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не вчинено дій щодо приведення нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади у відповідність до Податкового кодексу України, тобто зміни до Порядку заповнення податкової накладної внесені не були.

Відповідні зміни до Порядку заповнення податкової накладної внесено Наказом Міністерства фінансів України "Зміни до Порядку заповнення податкової накладної" від 23.01.2015 № 13, яким пункт 4 Порядку доповнено новим абзацом такого змісту: "Платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку зі споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця" та набули чинності 30.01.2015. Таким чином, суди дійшли висновку, що податкові накладні від 17.01.2015, від 26.01.2015 та від
29.01.2015, виписані ПАТ "Полтаваобленерго", складені за формою та у порядку, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та в редакції, чинній на час їх складення.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами встановлено, що податкові накладні виписувались ПАТ "Полтаваобленерго" по першій події відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а саме, в день зарахування коштів від ПАТ "Електромотор" як передоплати за електричну енергію згідно платіжних доручень №41 від 12.01.2015, №76 від
14.01.2015, №85 від 15.01.2015.

При цьому, суди дійшли помилкового висновку, що оскільки зміни до Порядку заповнення податкової накладної, які були внесені Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, набули чинності тільки 30.01.2015, то податкові накладні від 17.01.2015, від 26.01.2015 та від 29.01.2015 складені за формою та у порядку, чинному на час їх складання.

Так, порядок складення податкової накладної постачальниками електричної енергії на суми оплат за таку енергію визначено Податковим кодексом України, що має вищу юридичну силу та є обов'язковим для платників податків. Натомість зміни до Порядку заповнення податкової накладної, які були внесені Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №13, лише дублюють положення пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України та не змінюють форму чи порядок заповнення графи щодо дати виписування податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку, які постачають електричну енергію, складають податкові накладні щодекадно на суму коштів, що надійшли в рахунок оплати за таку електричну енергію на їх поточні рахунки протягом відповідної декади. В останній день місяця такі платники податку складають податкові накладні/розрахунки коригування за результатами остаточного розрахунку з споживачами електричної енергії з урахуванням поставленої електричної енергії та отриманих коштів протягом такого місяця.

Враховуючи, що оплата за електричну енергію здійснювалась платіжними дорученнями від 17.01.2015 № 1696/231, від 26.01.2015 № 2511/231, від 29.01.2015 № 3820/231, тобто у другій та третій декадах місяця, з урахуванням вимог п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкові накладні повинні бути виписані 20.01.2015 та 31.01.2015.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України одним з обов'язкових реквізитів податкової накладної визначено дату її виписування.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем порушено пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме неправомірно включено до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року на суму ПДВ 63333,00 гривень по податкових накладних, які складені ПАТ "Полтаваобленерго" з порушенням вимог, встановлених пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2018 у справі №816/2224/15.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим власності, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Таким чином саме закон є єдиним нормативним актом, який регулює питання права особи в процесі здійснення відповідних суспільних відносинах.

Крім того, юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 262, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі № 816/1880/15 скасувати.

Ухвалити у справі № 816/1880/15 нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду