Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №822/296/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №822/296/17

адміністративне провадження №К/9901/43773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі колегії суддів: Майстер П. М., Петричковича А. І., Блонського В. К. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Білої Л. М., Граб Л. С., Гонтарука В. М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_1, Державний реєстратор прав Комунального підприємства "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" Лабчук Любов Іванівна про визнання незаконним та скасування наказу, -

УСТАНОВИЛ:

ТОВ "Нива Поділля" (надалі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2016 №1458/7 "Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" від 22 серпня 2016 року".

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 02.11.2016 №1458/7 "Про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" від 22 серпня 2016 року".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ прийнятий з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №
1128. а також за повного з'ясування обставин, що викладені у скарзі, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що згідно свідоцтва серії ХМБЛ №008825 від 05 квітня 2016 року виданого М'якотівською сільською радою відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 13.04.2001, товариству з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" визначена частка в розмірі 709287,00 грн., або 36,6% від загальної вартості майна пайового фонду підприємства "Маяк" с. Добрин.

18 серпня 2016 року позивачем були отримані копії Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2016 №65744291; №~organization0~; №65754601, які видані (сформовані) державним реєстратором прав Комунального підприємства "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" Лапчук Л. І.

Зі змісту даних Інформаційних довідок вбачається, що власником майна (нежитлової нерухомості), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: автовагова; будівля, зерносклад; контора, з 10.08.2016 є громадянка ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків якої: НОМЕР_1.

В подальшому, у зв'язку із вказаними обставинами, позивачу було повідомлено про припинення використання ТОВ "Нива Поділля" у господарської діяльності зазначених вище приміщень (майна).

Вважаючи, що державним реєстратором прав Комунального підприємства "Ізяславське районне бюро технічної інвентаризації" Лапчук Л. І. протиправно проведено реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спірне майно за ОСОБА_1, ТОВ "Нива Поділля" подало скаргу до Міністерства юстицію України.

Наказом від 02.11.2016 №1458/7 відповідач відмовив у задоволенні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Поділля" від 22 серпня 2016 року у зв'язку з тим, що скарга подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Підставою прийняття такого наказу слугував висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26 вересня 2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим наказом відповідача, позивач звернувся до суду для його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваного наказу.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (інших суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно за третьою особою є захистом прав позивача на вказане майно від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано таке право щодо того ж самого нерухомого майна.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права на майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1, оскільки ТОВ "НИВА ПОДІЛЛЯ" було не тільки орендарем, а також з 05.04.2016 і співвласником майна, згідно Свідоцтва про право власності на майновий пай Серія ХМБЛ НОМЕР_2, виданого М'якотівською сільською радою Ізяславського району Хмельницької області та не надавало згоду на його відчуження будь-яким способом.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором ТОВ "НИВА ПОДІЛЛЯ" та ОСОБА_1 щодо права на спірне нерухоме майно.

З урахуванням наведеного Суду вважає, що спір про скасування наказу Мін'юсту, яким відмовлено у скасуванні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на вказане майно іншою особою, за якою було зареєстровано право власності на таке майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін'юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про скасування наказу Мін'юсту безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права власності на нерухоме майно, який заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за ОСОБА_1. права власності на таке майно. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб'єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року скасувати.

Провадження у справі № 822/296/17 закрити.

Роз'яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук