Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

Київ

справа № 820/1134/17

провадження № К/9901/17329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, колегії суддів: головуючого - Мар'єнко Л.М., суддів: Білової О.В., Мельникова Р. В., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Катунова В. В., суддів: Ральченка І. М., Бершова Г. Є.,

в с т а н о в и в :

У березня 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач), у якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Національну поліцію України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, я ким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Наказом Національної поліції України № 856 о/с від 15 листопада 2016 року призначено підполковника поліції ОСОБА_1. оперуповноваженим управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з посадовим окладом 2500 грн., звільнивши його з посади оперуповноваженого в особливо важливих справах управління внутрішньої безпеки в Харківській області Департаменту внутрішньої безпеки.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області № 598 о/с від 30 грудня 2016 року з 03 січня 2017 року підполковника поліції ОСОБА_1. звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до вказаного наказу стаж служби в поліції позивача на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає - 20 років 04 місяці 19 днів, у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби складає - 20 років 04 місяці 19 днів, у пільговому обчисленні складає - 25 років 04 місяці 19 днів.

Після звільнення зі служби позивач отримав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

28 лютого 2017 року згідно довідки ПАТ "ПриватБанк" на банківську картку позивача було перераховано одноразову грошову допомогу в розмірі 64813,00 грн.

Позивач, вважаючи, що в період з 03 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року ним не було отримано належних грошових сум у відповідності та в строки вказані у статті 44, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення з ГУНП у Харківській області середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що приписами статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено виплату одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби, та обов'язок щодо сплати такої допомоги покладений не на ГУ НП в Харківській області, а на Національну поліцію України, яка не є роботодавцем позивача, а тому дійшов висновку, що наслідки передбачені статті 117 КЗпП України до відповідача у справі застосуванню не підлягають.

Верховний суд погоджується із таким висновками з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Твердження позивача, що відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться у день звільнення є хибним з огляду на наступне.

Частиною першою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення. Розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з частиною другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Приписами пункту 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1, 2 розділу IV Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, у разі переміщення по службі (переведення, відрядження, переходу), а також звільнення поліцейського зі служби в поліції фінансовий підрозділ зобов'язаний виплатити йому належні види грошового забезпечення, про що зробити відповідні записи в грошовому атестаті за формою, визначеною у додатку 2 до цих Порядку та умов.

Згідно з цим Порядком грошовий атестат поліцейським видається:

1) в усіх випадках переміщення з одного органу поліції до іншого;

2) при переведенні до Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України;

3) при переході у встановленому порядку на роботу до інших міністерств та центральних органів виконавчої влади;

4) при відрядженні поліцейських до інших органів державної влади або підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління цих органів, із залишенням у кадрах національної поліції у випадках, коли за відрядженими зберігаються права, пільги та переваги, якими користуються відповідно до чинного законодавства поліцейські, що проходять службу в поліції;

5) у разі звільнення із займаної посади у зв'язку із зарахуванням до ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.

Таким чином позивач повинен був самостійно звернутися для отримання грошового атестату до ДВБ НП України та передачі його ГУНП в Харківській області для подальшого нарахування грошового забезпечення.

Разом з тим як встановлено матеріалами справи, вказаного позивачем здійснено не було та відповідно до пояснень представника ДВБ НП України, що надані на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, ОСОБА_1. не звертався за видачею грошового атестату, тому він зберігається у відділі фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту.

Пунктом першим постанови Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 року № 318 Про удосконалення механізму виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальної допомоги встановлено, що виплата заробітної плати працівникам бюджетних установ здійснюється за їх письмовою згодою через уповноважені банки, які визначаються за результатами конкурсного відбору у Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1231.

Згідно наданих до матеріалів справи письмових пояснень, працівниками Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області неодноразово було запропоновано позивачу прибути до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області надати необхідні дані для перерахування заробітної плати.

У зв'язку з відсутністю у відповідача карткового рахунку та грошового атестату позивача, Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Харківській області на адресу позивача направлено лист № 80-29/01-2017, у якому повідомлено останнього про необхідність заявитись до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку для отримання грошового забезпечення.

27 січня 2017 року позивач прибув до Управління кадрового забезпечення ГУНП в Харківській області, де був ознайомлений з наказом від 30 грудня 2016 року № 598 о/с та отримав трудову книжку. Також, позивачу в черговий раз в Управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку було повідомлено про необхідність подачі номеру карткового рахунку, однак позивач надав лише ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків.

31 січня 2017 року позивачу було здійснено виплату грошового забезпечення (з утриманням 1,5 % військового збору) всього у сумі 10565 грн. 22 коп. в касі УФЗБО ГУНП в Харківській області, що підтверджується копією платіжної відомості № 9.

Судовим розглядом встановлено, що сума у розмірі 10565,22 грн. нарахована позивачу за періоди починаючи з 15 листопада 2016 року по 30 листопада 2016 року у розмірі 3509 грн. 33 коп., з 01 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 6580 грн., з 01 січня 2017 року по 03 січня 2017 року у розмірі 636 грн. 78 коп.

Відповідно до пункту 13 Розділу І «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно аналізу вказаної норми випливає, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною четвертою статті 9 цього Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Харківській області.

При цьому діюче законодавство не містить приписів щодо обов'язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.

Отже, виплата оспорюваної грошової допомоги до повноважень роботодавця позивача - ГУНП в Харківській області не входить.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, оскільки належна позивачу виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби здійснюється Національною поліцією України, а не відповідною установою, в цьому випадку роботодавцем - ГУНП в Харківській області, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстави для задоволення позовних вимог.

З огляду на вказані вимоги матеріального права та враховуючи, що вихідна допомога була виплачена позивачу, що вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні на підставі норм КЗпП України не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та переглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець