Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2018 року

м.Київ

справа №809/4253/15

адміністративне провадження №К/9901/8868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року (суддя: Гундяк В.Д.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2016 року (судді: Матковська З.М., Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі №809/4253/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області, в якому просив зобов'язати відповідача вклеїти в належний йому паспорт громадянина України фотокартку у зв'язку з досягненням 45 - річного віку та зареєструвати його за фактичним місцем проживання.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2016 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивує тим, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна не скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що, 09 грудня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Калуського ВГІРФО із заявою про обмін паспорта громадянина України серії НОМЕР_1, виданого 03.08.1996 року, у зв'язку із зміною імені та дати народження, а також у зв'язку із втратою.

17 січня 2006 року позивачу було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2.

08 вересня 2015 року позивач звернувся в центр надання адміністративних послуг для вклеювання фотокартки при досягненні ним 45-річного віку та в реєстрації місця проживання, пред'явивши паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, який значиться як втрачений.

Керівником Калуського РВ УДМС України в Івано-Франківській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 було вилучено для знищення, а позивачу відмовлено у вчинені відповідних дій.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача вклеїти в паспорт громадянина України другу фотокартку, що посвідчує вік позивача після 45 років та зареєструвати місце проживання, є правомірною.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, що затверджений Наказом МВС України за №320 від 13.04.2012, яким визначено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Згідно пункту 1.4 вищевказаного Порядку заява та інші документи, необхідні для оформлення або обміну паспорта, у тому числі замість утраченого або викраденого, вклеювання фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років, подаються заявником до територіальних підрозділів за місцем проживання, а після утворення центрів - до відповідного центру.

Відповідно до пункту 6.9 Порядку якщо втрачений паспорт було знайдено під час розгляду заяви про втрату паспорта, розгляд справи про втрату паспорта припиняється. У разі знаходження паспорта після отримання нового особа повинна здати знайдений паспорт до територіального підрозділу, де оформлювався новий паспорт, про що особу необхідно попередити під час подачі заяви про втрату паспорта.

Знайдені паспорти знищуються відповідно до пункту 10.4 розділу Х цього Порядку.

Знищення недійсних паспортів здійснюється шляхом їх спалення не рідше одного разу на місяць комісією, створеною керівником територіального органу, про що складається акт за формою, наведеною у додатку 22 до цього Порядку. До знищення паспортів комісія перевіряє внесення до заяв відміток про знищення кожного з них, а також надсилання повідомлень про це у випадках, коли такі паспорти видавались іншими територіальними підрозділами.

В актах зазначаються серії та номери паспортів, прізвища та ініціали громадян, а також відомості про те, ким і коли були видані паспорти та причини знищення. Акти підписуються членами комісії, затверджуються її головою.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення позивача із відповідною заявою, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 обліковувався в органах ДМСУ як втрачений, про що свідчить відповідна відмітка на звороті форми №1, наявної в матеріалах справи.

В ході розгляду справи судами також було встановлено, що 15 грудня 2015 року паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_1, було знищено комісією УДМС в Івано-Франківській області, що підтверджується копією відповідного акту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави до задоволення позовних вимог відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду 22 вересня 2016 року у справі №809/4253/15 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець