Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа №826/15717/16

касаційне провадження №К/9901/31206/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2017 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017у справі №826/15717/16 за позовом Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» про стягнення заборгованості.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 13.02.2017 позов задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» на користь держави суму податкового боргу за зобов'язаннями з:

- рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 2760501,99грн. на р/р 31119016700239, одержувач Лохвицьке УК/Лохвицький район; код: 37953557; МФО 831019, банк ГУ ДКСУ у Полтавській області;

- рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в сумі 702607,43грн. на р/р 31118017700239, одержувач Лохвицьке УК/Лохвицький район, код: 37953557; МФО 831019, банк ГУ ДКСУ у Полтавській області;

з рахунків платника податків, відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків: МФО 30023, ПАТ «Укрсоцбанк», рахунок: 26062001027801, 980 - українська гривня; МФО 300528, АТ «ОТП Банк», рахунок: 26003003300687, 840 - долар США; МФО 300528, АТ «ОТП Банк», рахунок: 26003003300687, 978 - Євро; МФО 300528, АТ «ОТП Банк», рахунок: 26003003300687, 980 - українська гривня; МФО 300528, АТ «ОТП Банк», рахунок: 26047092300687, 980 - українська гривня; МФО 334851, ПАТ «ПУМБ», рахунок: 260076746, 981 - українська гривня; МФО 334851, ПАТ «ПУМБ», рахунок: 26009521, 840 - долар США; МФО 334851, ПАТ «ПУМБ», рахунок: 260492100, 980 - українська гривня; МФО 322465, ПАТ «Банк «Контракт», рахунок: 2600800017129, 978 - Євро; МФО 322465, ПАТ «Банк «Контракт», рахунок: 2600800017129, 840 - Долар США; МФО 322465, ПАТ «Банк «Контракт», рахунок: 2600800017129, 643 - російський рубль; МФО 322465, ПАТ «Банк «Контракт», рахунок: 2600800017129, 980 - українська гривня.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 24.03.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 задовольнив. Розстрочив виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2017 у справі №826/15717/16 щодо стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ», відкритих у банках, суми податкового боргу за зобов'язаннями з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 2760501,99грн. та з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату у сумі 702607,43грн. строком на 12 (дванадцять) календарних місяців, починаючи з 01.03.2017, щомісячними рівними платежами в сумі 288592,45грн.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2017 залишив ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2017 без змін.

Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 100 Податкового кодексу України, статтей 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальних дій).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

В обґрунтування підстав для розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 відповідач наголошував на таких обставинах, які ускладнюють виконання судового рішення:

відсутність необхідного обсягу коштів на поточних рахунках, відкритих в ПАТ «ПУМБ», АТ «ОТП Банк», що підтверджується відповідними довідками зазначених банківських установ;

постановою Національного банку України від 06..10.2015 №671 ПАТ «Банк «Контракт» внесено до категорії неплатоспроможних;

з 29.11.2016 відповідач був змушений припинити діяльність з видобутку вуглеводнів на Північно-Яблунівській ліцензійній площі, з огляду на закінчення терміну дії спеціального дозволу та відмову Полтавської обласної ради у наданні Державною службою геології та надр України такого дозволу;

тяжке фінансове становище, що підтверджується даними бухгалтерського обліку, а також результатами аналізу фінансового стану заявника;

податковий орган неодноразово відмовляв відповідачу у розстроченні податкового боргу, що призвело до накопичення такого боргу.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вказував на загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасного та в повному обсязі погашення ним податкового боргу.

Задовольняючи заяву про розстрочення виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наведені відповідачем обставини свідчать про ускладення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017, що є підставою для розстрочення виконання такого рішення у розумінні частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Відповідно до статті 1291 Конституції України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Відповідно до положень пункту 41.2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Системний аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу юридичних осіб. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання в порядку, встановленому Податковим кодексом України, є контролюючі органи.

Статтею 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) передбачено розстрочення податкового боргу платника податків.

Зі змісту положень абзацу 1 пункту 100.1, пункту 100.2, абзацу 1 пункту 100.11 статті 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків окремо за кожним податком і збором.

Відповідно до пункту 100.4 статті 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) підставою для розстрочення податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235 затверджено перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.

При цьому, Податковий кодекс України не містить застережень щодо використання інституту розстрочення податкового боргу на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення такого боргу.

Враховуючи викладене, розстрочення податкового боргу передбачає встановлення форми розрахунків платника з бюджетом шляхом вчинення послідовних дій з погашення боргу частинами і в певні строки, що застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань, за умови надання платником податків доказів наявності обставин, які свідчать про загрозу виникнення або накопичення податкового боргу такого платника (перелік таких обставин та належних доказів, які підтверджують їх існування, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235).

У свою чергу, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Системний аналіз вищенаведених положень Податкового кодексу України, а також Кодексу адміністративного судочинства України, дає підґрунтя для висновку, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу здійснюється як контролюючими органами, так і судами, на підставі відповідної заяви юридичної особи, яка бере участь у справі.

Тому при наданні оцінки наведеним платником податків-юридичною особою у заяві щодо розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу обґрунтуванням, необхідно застосовувати комплексний підхід та враховувати усі визначені законодавством підстави для застосування такої форми погашення заборгованості.

Як зазначено вище, відповідач при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу наголошував на загрозі виникнення неплатоспроможності (банкрутства) в разі своєчасного та в повному обсязі погашення податкового боргу, що у розумінні пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин» від 27.12.2010 № 1235 є підставою для такого розстрочення.

Вказаним пунктом Постанови також передбачено, що така обставина як загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) підтверджується висновком про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться контролюючим органом за даними бухгалтерського обліку.

Утім, судами попередніх інстанцій такий доказ при вирішенні справи не витребовувався та не досліджувався.

Крім того, оскільки виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2017 передбачає стягнення податкового боргу з рентної плати за користування надрами в загальній сумі 3463109,42грн., то судам при вирішенні питання про розстрочення виконання такого судового рішення слід було враховувати положення пункту 100.11 статті 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій), згідно з якими розстрочення податкового боргу, сума якого складає більше 1 мільйона гривень, надається лише за умови перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення суму податкового боргу.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій містять загальні посилання на перебуванні значної частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» у податковій заставі (підтверджується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №50330469 та №49941251), що свідчить про передчасність висновку про наявність умов, передбачених пунктом 100.11 статті 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу як винятковий інститут, який передбачає поступове погашення такого боргу частинами, а не повну сплату, можливе лише за умови встановлення конкретних обставин, передбачених законодавством, підтверджених відповідними доказами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити конкретні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються та вирішити чи відповідають вони підставам розстрочення податкового боргу, встановленим законодавством.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №826/15717/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк