Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.01.2020 року у справі №1240/2663/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 лютого 2020 року

справа №1240/2663/18

адміністративне провадження №К/9901/161/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 у складі судді Пляшкової К. О.

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у складі суддів Арабей Т. Г., Гаврищук Т. Г., Гайдара А. В.,

у справі № 1240/2663/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»

до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми бюджетного відшкодування, -

У С Т А Н О В И В :

І. Рух справи

1. 05.09.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) (з урахуванням уточнень) про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування січня 2015 року в розмірі 8899512,00 грн, стягнення з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за декларацією січня 2015 року (заява від 21.02.2015 № 9020603484) в розмірі 8899512,00 грн на користь позивача.

02.10.2018 Луганський окружний адміністративний суд ухвалою залучив до участі у справі Головне управління ДФС у Луганській області як другого відповідача (далі - другий відповідач у справі).

22.04.2019 Луганський окружний адміністративний суд ухвалою залучив як співвідповідача по справі Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - третій відповідач у справі).

2. Підставою подання позовної заяви є незгода позивача з бездіяльністю податкового органу, яка полягає у ненаданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування січня 2015 року в розмірі 8899512,00 грн.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 18.06.2019 Луганський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, адміністративний позов задовольнив частково, стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року у сумі 8899512,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовив.

4. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій визнали право Товариства на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 8 899 512,00 грн, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку та дійшли висновку, що такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а тому застосували правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15 та встановили ефективний спосіб захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків ДФС подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та на надання судами оцінки доводам відповідача не в повній мірі, просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2019, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі № 1240/2663/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

6. В касаційній скарзі податковий орган посилається на пункти 7, 12, 13, 14 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26, Наказ ДФС України від 26.09.2017 №632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» (із змінами та доповненнями), пункти 10.14, 10.15, 10.22 Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1158 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» та наголошує на тому, що 05.01.2018 Офісом передані матеріали облікової справи платника податків (позивача у справі) для обслуговування до контролюючого органу за місцезнаходженням (за основним місцем обліку).

Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 Розділу ІІ Наказу № 422 від 07.04.2016, органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку (в нашому випадку Головне управління ДФС у Луганській області) надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду (в нашому випадку Офіс великих платників податків ДФС).

IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції

7. 10.02.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував з Луганського окружного адміністративного суду справу № 1240/2663/18.

8. 17.02.2020 справа № 1240/2663/18 надійшла до Верховного Суду.

9. 21.02.2020 від Товариства на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач акцентує увагу на тому, що доводи касаційної скарги є ідентичними тим, якими мотивована апеляційна скарга, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

10. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

11. Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

12. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

13. Касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

14. Товариство з 16.12.2002 зареєстровано як юридична особа, код за ЄДРПОУ 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 371, офіс 1-А, є платником податку на додану вартість.

До 16.09.2016 Товариство перебувало на обліку в Спеціалізованій Державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську, а з 16.09.2016 позивач переданий на облік до Офісу великих платників податків ДФС (Запорізьке управління).

21.02.2015 Товариством за вх. № 9020603484 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, у рядку 23.1 якої визначено, що сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 8899512,00 грн. Одночасно Товариством подано додатки, у тому числі заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 8899512,00 грн на рахунок платника податку у банку (Додаток 4).

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2015 року, за результатами якої складено довідку від 17.04.2015 № 8/28-05-17-0/32292929. Згідно з висновком перевіркою не встановлено порушень при відображенні Товариством у декларації за січень 2015 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 8899512,00 грн.

Листом від 11.05.2016 № 130000/100000-0061 Товариство звернулося до СДПІ з ОВП у м. Луганську про надання інформації щодо бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі за січень 2015 року у розмірі 8 899 512,00 грн, на який отримало лист від 14.06.2016 № 2688/10/28-05-07 з повідомленням про необхідність вжиття додаткових заходів для з`ясування обґрунтованості нарахування сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність яких Службою безпеки України та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження.

Листом від 18.01.2017 № 030400/100000-0005 Товариство звернулося до Офісу ВПП ДФС про надання інформації щодо бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн, на який отримало лист від 21.02.2017 №10207/10/28-10-47-08, що платник перебуває на обліку у Запорізькому управлінні Офісу ВПП ДФС з 16.09.2016, попереднє місце обліку Луганське управління Офісу ВПП ДФС (СДПІ з ОВП у м. Луганську). В матеріалах отриманих від Луганського управління Офісу ВПП ДФС по ПрАТ «ЛИНІК» за звітні періоди з листопада 2014 року по лютий 2016 року відсутні документи, які б свідчили про узгодженість сум податку на додану вартість, задекларованих до бюджетного відшкодування за звітні періоди з листопада 2014 року по лютий 2016 року. З урахуванням результатів проведеного аналізу причин декларування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення та, в подальшому, сум бюджетного відшкодування ПДВ, вважає, що існує вірогідність невірного визначення в податкових деклараціях з ПДВ показників розділу 3 декларацій Розрахунки з бюджетом.

Офіс великих платників податків ДФС провів документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, січень, березень 2017 року, за результатами якої склав акт від 19.06.2017 № 42/28-10-47-08/32292929. Як вказано у висновку, перевіркою встановлено завищення показника по рядкам 23.1 та 23 по декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 8 899 512,00 грн.

19.06.2017 Офіс ВПП ДФС на підставі акта перевірки № 42/28-10-47-08/32292929 прийняв податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 №0004764708, від 02.08.2017 №0004754708, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у тому числі за січень 2015 року на 8 899 512,00 грн.

13.12.2017 Луганський окружний адміністративний суд у справі № 812/1544/17 ухвалив постанову, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018, якою адміністративний позов Товариства до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 0004764708, від 02.08.2017 № 0004754708.

Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн була узгодженою у період з 17.04.2015 (складання довідки від 17.04.2015 № 8/28-05-17-0/32292929) до 02.08.2018 (винесення податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017 № 0004764708, № 0004754708) та починаючи з 13.04.2018 - дати набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 0004764708, № 0004754708.

VI. Джерела права

15. Кодекс адміністративного судочинства України

15.1. Частина перша статті 2

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15.2. Частина перша та друга статті 77

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

16. Податковий кодекс України.

16.1. Стаття 200 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення узгодженої суми ПДВ, що підлягала бюджетному відшкодуванню, - 17.04.2015)

16.1.1. Пункт 200.7. статті 200

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

16.1.2. Пункт 200.10. статті 200

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

16.1.3. Пункт 200.11. статті 200

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. (Дія пункту 200.11 статті 200 призупиняється з 1 липня 2015 року - див. пункт 37 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу).

16.1.4. Пункт 200.12. статті 200

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

16.1.5. Пункт 200.13. статті 200

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39).

16.2. Стаття 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на 13.04.2018)

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

16.2.1. Підпункт 200.7.1. пункту 200.7. статті 200

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

16.2.2. Підпункт 200.7.2. пункту 200.7. статті 200

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

16.2.3. Пункт 200.12. статті 200

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

16.2.4. Пункт 200.15. статті 200.15.

У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Вказані норми статті 200 Податкового кодексу України (зі змінами) узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

16.3. Пункт 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»

До 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

VII. Позиція Верховного Суду

17. На момент виникнення спірних правовідносин Податковим кодексом України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Луганську за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування Товариством від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2015 року будь-які податкові повідомлення-рішення на адресу Товариства не надсилала.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що Товариство мало право на отримання узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн, а саме з 17.04.2015 (складання довідки від 17.04.2015 № 8/28-05-17-0/32292929 за результатами перевірки).

19. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що СДПІ з ОВП у м. Луганську не вжито належних заходів для повернення Товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн, тобто допущено бездіяльність, яка є протиправною.

20. Суди попередніх інстанцій також дослідили те, що з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 26.04.2016 № 377 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС з обслуговування великих платників податків» СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідно до Положення про Офіс великих платників податків ДФС, затвердженого наказом ДФС від 14.06.2018 № 374, Офіс великих платників є правонаступником усіх прав та обов`язків Міжрегіонального головного управління Міндоходів, зокрема СДПІ з ОВП у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

21. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з моменту взяття Товариства на облік Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС (16.09.2016), саме за цим податковим органом виник обов`язок щодо надання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн.

Офісом великих платників податків ДФС такий обов`язок не виконаний, також після зміни порядку повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування Офіс не вніс до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заяву Товариства.

22. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини стосовно проведення Офісом великих платників податків ДФС у червні 2017 року документальної позапланової перевірки Товариства, прийняття за її результатами податкових повідомлень-рішень від 02.08.2017, якими зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі за січень 2015 року на 8899512,00 грн) та які в подальшому скасовані в судовому порядку (рішення суду у справі №812/1544/17 набрало законної сили 13.04.2018), обґрунтовано вказали на протиправну бездіяльність Офісу у період з 01.01.2017 по 02.08.2017, а також встановили, що лише після скасування вказаних податкових повідомлень-рішень до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування внесено заяву позивача про повернення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн, що підтверджено інформацією щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

23. Оскільки на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а законодавством не передбачений механізм відшкодування сум податку на додану вартість, включених до цього Тимчасового реєстру, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не призведе до ефективного відновлення права платника податків та вказали на те, що відновлення прав позивача можливе у разі стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року у розмірі 8899512,00 грн.

24. Суд погоджується з цим висновком судів попередніх інстанцій та він відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

25. Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що обов`язок внесення інформації до ІКП не розповсюджується на Офіс та входить до обов`язків Головного управління ДФС в Луганській області не впливають на правильність вирішення спору та не вплинуть в майбутньому на спосіб виконання рішення суду. Вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності відповідачів суди попередніх інстанцій не задовільнили, відповідно відповідач в касаційній скарзі не заперечує проти цього, вимоги зобов`язального характеру визнані судом неналежним способом захисту порушеного права Товариства та змінені на інший спосіб судового захисту шляхом стягнення сум ПДВ з Державного бюджету України. Отже, порушення прав Товариства з боку податкових органів, яке виразилось у невідшкодуванні сум податку на додану вартість, доведено в судовому порядку та не спростовано доводами касаційної скарги.

26. З огляду на довготривалу процедуру відшкодування Товариству сум податку на додану вартість, зволікання з боку податкових органів, Суд вважає за необхідне зазначити про те, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

VIII. Висновки

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №1240/2663/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: С. С. Пасічник

В. П. Юрченко