Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.08.2018 року у справі №808/3087/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2019 року

Київ

справа №808/3087/17

адміністративне провадження №К/9901/54346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року (суддя - Правсов О.О.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (судді: Малиш Н.І. (головуючий), Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі № 808/3087/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ННІ Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ННІ Україна» (далі - позивач, ТОВ «ННІ Україна») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2017 №0010051406, №0010061406, №0010071406.

2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ННІ Україна» зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ «ДАНИКА» та ТОВ «МЕЙКАУТ ЦЕНТР» на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість, посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 31.07.2017 №0010051406, №0010061406, №0010071406.

4. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що висновки контролюючого органу по взаємовідносинам з ТОВ «ДАНИКА» та ТОВ «МЕЙКАУТ ЦЕНТР», викладені в акті перевірки ґрунтуються виключно на припущеннях, тому, з наданих документів вбачається використання ТОВ "ННІ УКРАЇНА" товарів/робіт (послуг), отриманих від ТОВ "ДАНИКА", ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР", у подальшій господарській діяльності, а первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів підтверджують здійснення господарських операцій ТОВ "ННІ УКРАЇНА" з ТОВ "ДАНИКА", ТОВ"МЕЙКАУТ ЦЕНТР".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ННІ Україна».

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ННІ Україна" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування, сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ДАНИКА" та ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017, у т.ч. у частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг), за результатами якої складено Акт №366/08-01-14-06/36019208 від 26.06.2017, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, пп.14.1.231, п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2017 року, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена по ланцюгу постачання на загальну суму 382 474,00 грн; пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 514000,00 грн: - що не призвело до виникнення грошових зобов'язань за лютий 2017 року, внаслідок проведення операцій, реальність здійснення яких не підтверджена на загальну суму 367 375,00 грн, - що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) за лютий 2017 року на суму 17842,00 грн., - що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (р.18.1) за лютий 2017 року на суму 128 783,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.07.2017 №0010051406, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 193 174, 50 грн, у тому числі: 128 783, 00 грн - за податковим зобов'язанням; 64 391, 50 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією; №0010061406, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17 842, 00 грн; №0010071406, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання на 382 474, 00 грн та зменшено суму податкового кредиту на 367 375,00 грн.

Висновки перевірки ґрунтуються на недоведеності позивачем, з урахуванням наданих первинних документів, фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами у тому числі по ланцюгу постачання товарів/послуг та дефектності ТТН.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ДАНИКА" на підставі договорів поставки №4 від 16.01.2017 (договір виконання підрядних робіт), №5 від 06.01.2017 (договір поставки), №12 від 01.02.2017 (договір поставки) та з ТОВ "МЕЙКАУТ ЦЕНТР" на підставі договору поставки товару №16 від 30.01.2017, на підтвердження фактичного виконання яких, у матеріалах справи містяться копії договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, фотознімків, договірної ціни, актів приймання виконаних будівельних робіт.

Позивачем надано до суду: ліцензію №45-Л від 07.12.2015 видану ТОВ "ННІ УКРАЇНА" на ведення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності Державною архітектурно-будівельною інспекцією України; Дозвіл №949.13.23 виданий 09.12.2013 Територіальним управлінням державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Запорізькій області на виконання ТОВ "ННІ УКРАЇНА" робіт підвищеної небезпеки.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано документи по операціях з ТОВ "Південна Промислова Компанія", та з ТОВ "ТЕХЕЛЕКТРО-79" на виконання комплексу будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт мереж зовнішнього електропостачання по об'єкту "Зовнішнє електропостачання багатоквартирних житлових будинків з нежитловими приміщеннями в с.Софіївська Борщагівка, вул.Сагайдачного, Райдужна, Гетьманська, Кошова, Києво-Святошинського району Київської області".

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на те, що у наявних у матеріалах справи копіях первинних бухгалтерських документів відсутня інформація про навантаження та розвантаження товару, транспортування товару, перевізником, з яким позивач має господарські відносини, що свідчить про відсутність доказів поставки товару придбаного позивачем. Крім того, контролюючий орган вказує на неналежність доказів наданих позивачем щодо здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами, зважаючи на неможливість встановлення походження придбаного товару, а також відсутність основних засобів, приміщень та кваліфікованого персоналу для здійснення господарської діяльності контрагентами.

9. Позивачем не надано до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу відповідача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

16. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, досліджуючи первинні бухгалтерські документи позивача дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, а надані докази цілком підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентами, тому витрати та податковий кредит сформовано правомірно.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним з огляду на те, що фактично судами не було досліджено реальність господарський операцій між позивачем та ТОВ «ДАНИКА» та ТОВ «МЕЙКАУТ ЦЕНТР» зокрема, не було перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів, що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, не було встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу щодо посилання відповідача на та, що у ТТН в графі "Автомобіль" зазначено - DAF НОМЕР_1, але цей номерний знак, за відомостями Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (№31/8-3405 від 17.07.2017) належить легковому автомобілю з державним номерним знаком НОМЕР_1 (NISSAN MAXIMA) зареєстрованому на ОСОБА_6, оскільки вказана інформація Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області (№31/8-3405 від 17.07.2017) не містить у собі відомостей про належність у минулому цього державного номерного знаку іншому транспортному знаку як і дати видачі цього номерного знаку легковому автомобілю (NISSAN MAXIMA).

Разом з тим, судами не встановлено місце зберігання товару, його транспортування, підтвердження приймання передачі-товару уповноваженими особами, оприбуткування товару та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось дослідження походження придбаного товару та фактичність отриманих будівельно-монтажних робіт, зважаючи на основні види діяльності контрагентів, наявність необхідних матеріально-технічних засобів, кваліфікованого персоналу, наявність спеціального дозволу на виконання робіт, які підлягають ліцензуванню.

Вказані вище обставини справи досліджені не в повному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

18. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

20. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

21. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

22. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 808/3087/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду