Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2020 року у справі №823/463/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 823/463/17

адміністративне провадження № К/9901/34482/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Смоковича М. І., Шевцової Н. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській областіпро визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (суддя - Гаврилюк В. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (головуючий суддя - Костюк Л. О., судді: Бужак Н. П., Твердохліб В. А.) у справі № 823/463/17.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправною відмову у проведенні розслідування нещасного випадку, викладену в листі голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 15.02.2017 № 16/1-6;

- зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області призначити (вчинити дії по призначенню) і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 та за результатом розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1, за формою, що затверджується МВС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, та за наявності необхідних для цього підстав, відповідач не забезпечив проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 02 травня 2004 року під час виконання службових обов'язків. Позивач зазначав, що починаючи з 2004 року він не звертався до УМВС України в Черкаській області щодо проведення службового розслідування, у зв'язку з тим, що стійкі залишкові явища перенесеної закритої черепно-мозкової травми почали турбувати його пізніше. Згідно свідоцтва про хворобу № 429 від 11.09.2015, виданого військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області, захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Для отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності позивачу необхідно подати: акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов було задоволено.

Визнано протиправною відмову у проведенні розслідування нещасного випадку, викладену в листі голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 15.02.2017 № 16/1-6.

Зобов'язано ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області призначити (вчинити дії по призначенню) і провести розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 та за результатом розслідування скласти акт розслідування нещасного випадку та акт, що свідчить про причини та обставини отримання травми ОСОБА_1, за формою, що затверджується МВС.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що оскільки юридична особа УМВС України в Черкаській області перебуває в стані припинення, проте, не ліквідована, розслідуванням нещасного випадку, що стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області. Посилання відповідача на те, що в силу приписів ч. 4 ст. 105 ЦК України ліквідаційна комісія не має повноважень УМВС в Черкаській області, у зв'язку з чим позбавлена можливості проводити розслідування нещасного випадку, суд оцінив критично, оскільки чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості здійснити організацію проведення розслідування нещасного випадку головою ліквідаційної комісії органу МВС України, який в силу ч. 4 ст. 105 ЦК України наділений повноваженнями щодо управління справами юридичної особи, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Суди вказали, що зміст положень Порядку № 1346 свідчить про те, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок. При цьому, судами було встановлено, що позивач під час проходження служби 02 травня 2004 року отримав тілесне ушкодження, що призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день, що підтверджується в тому числі епікризом від 17.05.2004, виданим Звенигородською центральною районною лікарнею, згідно якого ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у медичному закладі з 02 по 13 травня 2004 року. На підставі вище зазначеного суди дійшли висновку щодо наявності правових підстав для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 02 травня 2004 року під час виконання службових обов'язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

17 липня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що ліквідаційна комісія не має повноважень УМВС в Черкаській області, у зв'язку з чим позбавлена можливості проводити розслідування нещасного випадку. А також, підстави для проведення розслідування, що передбачені Порядком №1346, в спірних правовідносинах були відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем було порушено строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки в свідоцтві про хворобу №429 від 11.09.2015 було зазначено, що Акт Н-1 надано не було, тобто позивач 11.09.2015 був обізнаний про те, що акт щодо розслідування нещасного випадку, який із ним стався не складався, проте з вказаним позовом звернувся лише 22.03.2017.

Позивачем до Суду не були надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом управління МВС України в Черкаській області від 25.09.2015 № 262 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 (М-184292), першого заступника начальника Звенигородського районного відділу (обслуговування Звенигородського району та міста Ватутіне) - начальника слідчого відділення, 25 вересня 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 "б" Положення (через хворобу).

За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією УМВС України в Черкаській області видано свідоцтво про хворобу № 429 від 11.09.2015, згідно з яким захворювання позивача пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертної комісією серії 12 ААА № 197079, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 30.11.2015 (безтерміново), у зв'язку із травмою, що пов'язана з проходженням служби в ОВС.

У Довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА № 005253 від 30.11.2015 зазначається ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 75.

Позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою від 24.01.2017, в якій просив провести розслідування нещасного випадку, що стався 02 травня 2004 року під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Листом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від
15.02.2017 № 16/1-6 позивача повідомлено про те, що ліквідаційна комісія не виконує функції УМВС України в Черкаській області, а лише згідно законодавства наділена повноваженнями управління його справами; інших обов'язків ліквідаційна комісія не має. За вказаних обставин, правових підстав для проведення ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області розслідування вказаного нещасного випадку не вбачається.

Згідно з листом Департаменту державного майна та ресурсів МВС України від
20.02.2017 № 25/5-Ш-80, проведення розслідувань нещасних випадків, що сталися з колишніми працівниками міліції здійснюється відповідними ліквідаційними комісіями ГУМВС, УМВС України в областях та ліквідаційними комісіями районних управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом МВС України від
27.12.2002 № 1346.

Згідно з листом Звенигородської центральної районної лікарні від 02.11.2016 № 286 гр. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Звенигородської ЦРЛ з 01 год. 15 хв. 02.05.2004 по 13.05.2004 з приводу закритої черепно-мозкової травми, струсу та забою головного мозку, травматичного розриву лівої барабанної перетинки. Інформація надана згідно запису в "Журналі реєстрації поступлень хворих в Звенигородську ЦРЛ 2004 року" за № 3261; стосовно видачі довідки про звільнення від службових обов'язків надати не можливо у зв'язку з тим, що журнал реєстрації видачі довідок зберігається 3 роки.

В матеріалах адміністративної справи міститься також епікриз від 17.05.2004, виданий Звенигородською центральною районною лікарнею, згідно з яким ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у медичному закладі з 02 по 13 травня 2004 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Положеннями ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346).

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі.

Згідно п. 2.2 Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Пункт 3.1 Порядку № 1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Приписи п. 3.5 Порядку № 1346 закріплюють, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію (п. 3.8 Порядку № 1346).

Відповідно до пункту 3.19 Порядку № 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно із ч.1, 2, 3 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1, 2, 3 статті 99 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи ч.1, 2, 3 статті 99 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розслідуванням нещасного випадку, що стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області, як то вказано Міністерством внутрішніх справ України від 20.02.2017 № 25/5-Ш-80, оскільки вказане узгоджується з нормами Порядку № 1346, а також приписами ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України.

Також, враховуючи визначені Порядком №1346 підстави для проведення розслідування нещасного випадку, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем під час проходження служби 02 травня 2004 року тілесного ушкодження, яке призвело до втрати працездатності більше ніж на один робочий день, є підставою для проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ним 02 травня 2004 року під час виконання службових обов'язків.

Що стосується доводів скаржника про порушення позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, листом голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області від 15.02.2017 № 16/1-6 позивача повідомлено про відсутність правових підстав для проведення ліквідаційною комісією УМВС України в Черкаській області розслідування вказаного нещасного випадку. А також, листом МВС України від 20.02.2017 № 25/5-Ш-80 позивача було проінформовано, що проведення розслідувань здійснюється відповідними ліквідаційними комісіями ГУМВС, УМВС України в областях та ліквідаційними комісіями районних управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС з урахуванням вимог Порядку.

При цьому, з вказаним позовом позивач звернувся 22.03.2017 (засобами поштового зв'язку), що вказує на додержання ним строків звернення до суду першої інстанції із позовом, передбачені статтею 99 КАС України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 823/463/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова