Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.09.2020 року у справі №809/773/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 809/773/17

адміністративне провадження № К/9901/24018/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н. А.,

суддів: Смоковича М. І., Шевцової Н. В.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про визнання неправомірним та скасування наказів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Довгополов О. М., судді Гудим Л. Я., Святецький В. В. ).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 11.04.2017 року № 370 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та від 13.04.2017 року № 139о/с "По особовому складу" про його звільнення із служби в органах Національної поліції; поновити його на посаді старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 13.04.2017 року; стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпусти за 2017 рік.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 13.04.2017 згідно наказу №139 о/с його було звільнено у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Підставою звільнення слугував наказ №370 від 11.04.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з Національної поліції України. Дане звільнення та підставу звільнення ОСОБА_1 вважає незаконними, оскільки зазначені в наказі підстави для його звільнення не відповідають вимогам чинного законодавства, а застосоване до позивача покарання є заходом дисциплінарного впливу, що є передчасним і не могло бути застосовано у даному випадку. Тому наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а він підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постанова мотивована тим, що факт вчинення ОСОБА_1 порушень службової дисципліни, а саме перебування 21.09.2016 року на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння та невихід 08.12.2016 року на службу без поважних причин встановлено і підтверджено належними доказами. А твердження позивача, якими він обґрунтовує незаконність свого звільнення, на думку суду, є безпідставними і необґрунтованими і спростовуються наданими відповідачем доказами. Також суд зазначив, що при вирішенні питання про обрання виду дисциплінарного стягнення відповідач правильно врахував посередню характеристику ОСОБА_1, його низькі ділові та моральні якості, вчинення ним дисциплінарних проступків у минулому, за що позивач систематично притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді доган, суворих доган, зауважень, попереджень про неповну службову відповідність. Тому суд дійшов висновку, що застосований до позивача крайній захід дисциплінарного впливу у виді звільнення із служби, визначений відповідачем з врахуванням всіх обставин проступку, характеризуючих даних позивача, а також його відношення до вчиненого, є обґрунтованим і співмірним правопорушенню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 809/773/17 було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11 квітня 2017 року № 370 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13 квітня 2017 року № 139о/с "По особовому складу".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 14 квітня 2017 року.

Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 14 квітня 2017 року до 17 жовтня 2017 року в розмірі 28143 (двадцять всім тисяч сто сорок три) грн. 75 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, відповідач повинен мотивувати неможливість застосування за дисциплінарний проступок інших заходів дисциплінарного впливу та необхідності застосування саме такого виду стягнення. Однак Департамент захисту економіки Національної поліції України в оскаржуваному наказі від 11.04.2017 року № 370 не навів вичерпних та достатніх доводів неможливості застосування до ОСОБА_1 іншого виду дисциплінарного стягнення. Також колегія суддів зазначила, що доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про посередню характеристику ОСОБА_1, зокрема, його низькі професійні, ділові та моральні якості, не підтверджені будь-якими доказами. А наголошення відповідачем в характеристиці позивача про тривале його перебування на лікарняному, на думку колегії суддів, не може свідчити про його особисті чи професійні якості. Крім того, посилання суду першої інстанції на факти притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності раніше, на думку колегії суддів, у спірному випадку є безпідставним та недоречним, оскільки, як зазначено у висновках службових розслідувань, на час їх проведення та прийняття оскаржуваного наказу про звільнення зі служби у позивача були відсутні незняті дисциплінарні стягнення. Також, колегія суддів вказала, що відповідачем підтверджено перебування позивача на службі у стані алкогольного сп'яніння 21.09.2016 року, однак не враховано всіх обставин, які мають значення для встановлення тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку. Відповідачем не доведено відсутності поважних причин нез'явлення позивача на роботу 08.12.2016 року, а саме його звернення до закладу охорони здоров'я з приводу отриманої травми, та не доведено виправлення позивачем дати початку лікування в довідці про тимчасову непрацездатність. Суд вказав, що середній заробіток визначається за правилами, визначеними "Порядком обчислення середньої заробітної плати", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

06 листопада 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, в якій просив її скасувати та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у довідці Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 21.09.2016 року № 329 було зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, концентрація алкоголю в крові 1,91 проміле. При цьому, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги результат токсилогічного дослідження від 27.09.2016 року № 1569, що був наданий позивачем, оскільки з відповіді лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 11.10.2016 року № 01-7/769 вбачається, що відбір біоматеріалу у ОСОБА_1 був здійснений не
21.09.2016 року, а о 08:00 год. 22.09.2016, тобто на наступний день після виявлення факту знаходження позивача на робочому місці в стані алкогольного сп'яніння. Скаржник вказує, що відповідно до вимог Інструкції №455 та Наказу МВС України №201 тимчасова непрацездатність поліцейського засвідчується лише листком непрацездатності та довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського, встановленої форми, що видається закладами охорони здоров'я МВС. Отже, довідка від 08.12.2016 за №5088 та довідка від 22.12.2016 за №683, що були надані позивачем в підтвердження поважності незнаходження на службі не є документами встановленого зразка та не можуть підтверджувати тимчасову непрацездатність поліцейського. Таким чином, Департамент захисту економіки Національної поліції України, видаючи оскаржувані накази №139 о/с від 13.04.2017 та №370 від
11.04.2017, діяв на підставі, в межах повноважень та у встановлений законом строк.

Скаржником заявлено клопотання здійснювати касаційний розгляд справи за участю представника Департаменту.

Позивачем до Суду не були надані заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Підполковник поліції ОСОБА_1 з 29.08.1998 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по 13.04.2017 - на службі в Національній поліції. З 07.11.2015 обіймав посаду оперуповноваженого відділу управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в невиході 08 грудня 2016 року на службу без поважних причин та перебуванні 21 вересня 2016 року на робочому місці з явними ознаками алкогольного сп'яніння, порушення вимог п. 1 ч. 1 статті 18 та статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 4 та 7 статті 40 Кодексу законів про працю України, керуючись статтями 2,5,7,12,14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ГУ, підполковник поліції ОСОБА_1, старший оперуповноваженого управління захисту економіки в Івано-Франківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України наказом №370 від 11.04.2017 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а. с. 15).

Наказом по особову складу Департаменту захисту економіки Національної поліції України №139 о/с від 13.04.2017 на підставі пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а. с. 16).

Відповідач витяг з наказу від 13.04.2017 № 139 а/с, а також наказ №370 від
11.04.2017 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності направив позивачу супровідним листом від 13.04.2017 за № 3786/39-108/01-2017, і одночасно просив терміново прибути до відділу забезпечення діяльності УЗЕ в Івано-Франківській області для здійснення розрахунку. Даний лист позивач отримав особисто, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень, яка міститься на офіційному веб-сайті ПАТ "Укрпошта" (а. с. 18).

Підставою для прийняття відповідачем рішення про звільнення позивача зі служби Національної поліції України, стали матеріали службових розслідувань по факту порушення підполковником поліції ОСОБА_1, старшим оперуповноваженим УЗЕ в Івано-Франківській області службової дисципліни.

Службове розслідування відносно підполковника поліції ОСОБА_2 за фактом порушення ним службової дисципліни, а саме, перебування на робочому місці з ознаками алкогольного сп'яніння, призначено на підставі наказу начальника Департаменту полковника поліції ОСОБА_3 від 13.10.2016 № 568 "Про призначення та проведення службового розслідування" (а. с. 55).

Результати службового розслідування, проведеного на підставі вказаного наказу, оформлено у вигляді висновку від 11.11.2016, затвердженого заступником начальника Департаменту підполковником поліції Вязмікіним С. А. (а. с. 56-59)

У висновках даного службового розслідування зазначено, що ОСОБА_1 21.09.2016 прибув на роботу із запізненням о 10:16 год., що зафіксовано системою відеонагляду "Spotfer". Близько 10:30 год. заступник начальника відділу управління захисту економіки Управління майор поліції ОСОБА_4 виявив, що підполковник поліції ОСОБА_1 з характерним запахом алкоголю спить у службовому кабінеті за своїм робочим столом, про що відразу доповів т. в. о. начальника управління захисту економіки Управління підполковнику поліції ОСОБА_5 та начальникові сектору Управління майору поліції ОСОБА_6.

Коли вони всі разом зайшли до службового кабінету ОСОБА_7 то відчули різкий запах алкоголю, зафіксували на відео, як останній спить за робочим столом. Після цього розбудивши ОСОБА_8, вони разом поїхали на медичний огляд.

Цього ж дня, близько 15:20 год. вони прибули до Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру, лікарем було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та видано довідку № 329 про те, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння - 1,91 проміле (звор. сторона а. с. 156).

О 16:30 год. медичний огляд ОСОБА_2 був закінчений та вони всі разом, на службовому автомобілі поїхали до Управління, однак, по дорозі ОСОБА_9 повідомив, що йому погано, вийшов із автомобіля та втік.

3 21.09.2016 ОСОБА_1 на роботу не виходив та повідомив, що знаходиться на лікуванні. Однак, 27.09.2016 ОСОБА_9 передав результат токсилогічного дослідження від 27.09.2016 №1569 Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру, що в його крові, яка була нібито відібрана 21.09.2016, алкоголю не виявлено.

З метою перевірки вказаних обставин т. в. о. начальника управління захисту економіки в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_5 звернувся із запитом від 11.10.2016 № 8608/39-108/02-2016 до Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру (а. с. 154). На вказаний запит головним лікарем Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру Скопичем В. А. надано відповідь про те, що результат токсилогічного дослідження від 27.09.2016 № 1569 щодо обстеження крові ОСОБА_2 видана помилково, оскільки відбір біоматеріалу у зазначеного громадянина був здійснений на наступний день, а саме: 22.09.2016 о
08.00 год. (а. с. 155).

Окрім того, судом встановлено, що 13.03.2017 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшли матеріали про те, що працівниками управління захисту економіки в Івано-Франківській області встановлено факти невиходу на службу позивача без поважних причин, а також самовільне виправлення дати в довідці про тимчасову непрацездатність.

За вказаним фактом порушення позивачем службової дисципліни призначено службове розслідування відносно підполковника поліції ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Департаменту полковника поліції Купранця від 16.03.2017 за № 265 "Про призначення та проведення службового розслідування" (а. с. 50).

Результати службового розслідування, проведеного на підставі вказаного наказу, оформлено у вигляді висновку від 06.04.2017, затвердженого заступником Голови Національної поліції України - начальником Департаменту захисту економіки генералом поліції третього рангу ОСОБА_3 10.04.2017 (а. с. 51-53).

У висновках даного службового розслідування зазначено, що ОСОБА_9 з 22.09.2016 на роботу не виходить та повідомляє, що він знаходиться на лікарняному, однак надати лікарняні листи відмовлявся.

Після неодноразових нагадувань керівництвом Управління захисту економіки
09.03.2017 підполковник поліції ОСОБА_9 приніс до відділу забезпечення діяльності УЗЕ в Івано-Франківській області лікарняні листи в кількості 12 шт.

Під час перевірки зазначених вище лікарняних листів встановлено, що довідка від
22.12.2016 № 683, яка видана Івано-Франківською центральною міською клінічною лікарнею ОСОБА_1 про тимчасову непрацездатність, містить ознаки підроблення, а саме, виправлено дату початку лікування з 09.12.2016 на 08.12.2016, що свідчить про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 08.12.2016 (а. с. 162).

09.03.2017 управлінням захисту економіки в Івано-Франківській області надано запит до Івано-Франківської центральної міської клінічної лікарні з метою перевірки, з якого часу ОСОБА_1 перебував на лікуванні в даній установі (а. с. 157).

10.03.2017 Івано-Франківська центральна міська клінічна лікарня надала відповідь, в якій зазначила, що громадянин ОСОБА_1 насправді лікувався в їхньому закладі з 09.12.2016 по 22.12.2016 (довідка № 683 (а. с. 159)), що свідчить про його відсутність 08.12.2016 на робочому місці без поважних причин.

Також, з результатів проведення службового розслідування щодо позивача від
06.04.2017 вбачається, що на виконання приписів абзацу 5 статті 14 Дисциплінарного статуту від порушника трудової дисципліни зажадали надання письмового пояснення. Майором поліції ОСОБА_10 неодноразово були здійснені дзвінки на його мобільний телефон, але позивач в категоричній формі відмовлявся з'являтися до приміщення Управління захисту економіки для надання пояснень, адресу лікувального закладу, де він лікувався, не називав. При неодноразовому відвідуванні працівниками Управління захисту економіки місць фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_1 у різні часи доби, останній постійно був відсутній.

28.03.2017 на адреси проживання ОСОБА_2, працівниками УЗЕ в Івано-Франківській області були надіслані рекомендовані листи з повідомленням про явку до
31.03.2017 до приміщення Управління захисту економіки для ознайомлення його з наказом Департаменту захисту економіки від 16.03.2017 № 265 "Про призначення та проведення службового розслідування" та надання пояснень за фактом порушення ним службової дисципліни. Однак, підполковник поліції ОСОБА_9 до Управління захисту економіки не з'явився та про причину неявки не повідомив, хоча відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист УЗЕ в Івано-Франківській області вручено 30.03.2017, що підтверджується підписом, проставленому на повідомлені (а. с. 48-49).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як вбачається з довідки від
08.12.2016 року № 5088, виданої Приймальним відділенням Центральної районної лікарні Надвірнянського району Івано-Франківської області та підписаної і скріпленої іменною печаткою лікарем-травматологом ОСОБА_11, позивач 08.12.2016 року звертався до вказаного закладу охорони здоров'я з приводу отримання ним травми.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено текст присяги поліцейського, відповідно до якого поліцейський присягає, зокрема, дотримуватись Конституції та законів України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно абз. 1,2 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Також, згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Строки притягнення порушника трудової дисципліни до дисциплінарної відповідальності врегульовано статтею 16 Дисциплінарного статуту. Даною нормою визначено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України врегульований Інструкцією (далі - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 за № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073.

Згідно із п.1.1 Наказу Міністерства охорони здоров'я України N 455 від
13.11.2001 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян" тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (Далі - Інструкція №455).

Відповідно до Наказу МВС України від 23.03.2016 за № 201 "Про затвердження форми довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України" було затверджено форму довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського (Далі - Наказ №201).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення у зазначеному випадку ОСОБА_1 службової дисципліни.

Як встановили суди попередніх інстанцій, звільнення ОСОБА_1 зі служби Національної поліції України відбулось за результатами двох службових розслідувань, проведених за фактами порушення ним службової дисципліни.

Так, ОСОБА_1 21.09.2016 року прибув на роботу із запізненням у стані алкогольного сп'яніння, а також, 08.12.2016 не вийшов на службу без поважних причин.

Вказані факти підтверджуються, зокрема, довідкою Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру від 21.09.2016 року № 329, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а концентрація алкоголю в крові 1,91 проміле, а також відсутністю документу, встановленого зразку, відповідно до вимог Інструкції №455 та Наказу №201, підтверджуючого тимчасову непрацездатність позивача.

Колегія суддів вказує, що судом першої інстанції правильно не було взято до уваги доводи позивача про те, що 21.09.2016 о 16:50 год. він самостійно звернувся до Івано-Франківського ОНД і здав біоматеріал (кров) для проведення лабораторного дослідження з метою встановлення наявності у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння, як наслідок - в його зразках крові не знайдено слідів алкоголю, адже згідно відповіді головного лікаря Івано-Франківського обласного наркологічного диспансеру Скопича В. А. від 11.10.2016 № 01-7/769, відбір біоматеріалу у ОСОБА_1 був здійснений 22.09.2016 о 08:00 год, тобто на наступний день після настання спірних правовідносин.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість висновків службового розслідування і доводи відповідача про відсутність ОСОБА_1 08.12.2016 року на робочому місці саме без поважних причин та підроблення ним відомостей довідки про перебування на лікуванні, посилаючись на наявність довідки від 08.12.2016 року № 5088, виданої Приймальним відділенням Центральної районної лікарні Надвірнянського району Івано-Франківської області та підписаної і скріпленої іменною печаткою лікарем-травматологом ОСОБА_11, з якої вбачається, що позивач 08.12.2016 року звертався до вказаного закладу охорони здоров'я з приводу отримання ним травми, оскільки вона не є документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність позивача.

Отже, аналіз матеріалів службових розслідувань по факту порушення позивачем службової дисципліни свідчить про те, що при визначенні дисциплінарного стягнення позивачу - звільнення з посади, відповідач мав підстави вважати, що проступок позивача відноситься до важких, про що, зокрема, свідчить перебування на робочому місці позивача у стані алкогольного сп'яніння, що підриває авторитет всієї системи органів Національної поліції України.

Крім того, відповідачем враховувалася посередня характеристика позивача, його низькі ділові та моральні якості та вчинення ним дисциплінарних проступків у минулому, за що позивач систематично притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворих доган, доган, зауважень, попереджень про неповну службову відповідність, що підтверджується його послужним списком в розділі "14. Стягнення" (а. с. 36-44).

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосований до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - звільнення з посади, визначений відповідачем з врахуванням всіх обставин проступку, характеризуючих даних позивача, а також його відношенням до вчиненого та є співмірним правопорушенню.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції не було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи, а також мало місце неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до скасування судового рішення, що відповідало закону.

Згідно із статтею 352 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 139, 341, 343, 344, 345, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України задовольнити повністю.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 809/773/17 скасувати.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі № 809/773/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН. А. Данилевич М. І. Смокович Н. В. Шевцова