Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №815/5055/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/5055/17

адміністративне провадження № К/9901/56170/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експаком"

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року (суддя Завальнюк І. В. )

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року (головуючий суддя Крусян А. В., судді: Градовський Ю. М., Лук'янчук О. В. )

у справі № 815/5055/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експаком"

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправним та скасування рішень,

УСТАНОВИЛ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експаком" (надалі позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі відповідач, податковий орган) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення та стягнути на його користь судові витрати.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23.11.2017 року позов задовольнив.

Скасував податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 № 0059871203.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу на користь Товариства судові витрати у розмірі 1 600 грн.

Вирішуючи питання компенсації витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про недостовірність наданого представником позивача розрахунку наданих послуг. Суд першої інстанції встановив, що позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1 600 грн.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2018 року скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні судових витрат на правову допомогу.

Прийняв в цій частині нову постанову, якою стягнув з податкового органу на користь Товариства судові витрати на правову допомогу у сумі 800 грн.

В іншій частині постанову залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині щодо стягнення судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути судові витрати у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на приписи Кодексу адміністративного судочинства України та рішення Європейського суду з прав людини.

Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

27.07.2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В. П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення не оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку, а відтак, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині стягнення судових витрат.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлює Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20.12.2011 року, який діяв на час розгляду справи судом першої інстанції.

Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20.12.2011 року передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, виходив з недостовірності наданого представником позивача розрахунку наданих послуг. Так, в судове засідання 19.10.2017 року представники сторін до суду не з'явилися, у зв'язку із чим судове засідання було перенесено на 07.11.2017 року. В судовому засіданні 07.11.2017 року представник позивача просила розгляд справи по суті не здійснювати та надати їй додатковий час для обґрунтування розміру судових витрат, у зв'язку із чим судове провадження по справі було зупинено до
23.11.2017 року.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши акт прийому-передачі наданих послуг від 23.11.2017 року дійшов висновку про можливість відшкодувати позивачу судові витрати щодо ознайомлення з матеріалами справи тривалістю 15 хвилин 19.10.2017 року на суму 160 грн, та участь адвоката в судовому засіданні 07.11.2017 року з "10:21" по "11:19" відповідно до журналу судового засідання, що складає 1 годину вартістю 640грн., а загалом на суму 800 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи № 815/5055/17 наявний єдиний журнал судового засідання від 07.11.2017 року, судове засідання від
19.10.2017 року не відбулось по причині неявки сторін, тому внесення до акту прийому-передачі послуг за участь в судовому засіданні 19.10.2017 року не відповідає дійним обставинам справи, та відшкодуванню не підлягає.

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили недоведеність позивачем складу та розміру понесених витрат на правову допомогу.

В касаційній скарзі позивач жодним чином не спростовує встановлені судами попередніх інстанцій обставини.

Суд не погоджується з доводом касаційної скарги, що Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" втратив чинність, оскільки на час прийняття рішення судом першої інстанції Закон діяв (втратив чинність 15.12.2017 року), та суд був зобов'язаний керуватись його приписами при прийнятті рішення. Подальше скасування закону не свідчить про неправомірність судового рішення.

З урахуванням викладеного, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині.

Щодо стягнення судових витрат зі сплати судового збору за подання до суду позову та апеляційної скарги, Суд зазначає, що відповідні суми стягнуто на користь Товариства судами першої та апеляційної інстанцій відповідно. Повторне стягнення вказаних сум на наслідками касаційного оскарження діючим законодавством не передбачено.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в цій частині з огляду на наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не вирішено питання про судові витрати під час апеляційного перегляду. Позивач своїм правом подати відповідну заяву не скористалась.

Оскільки питання розподілу судових витрат в цій частині не вирішувалось судом апеляційної інстанції, Суд позбавлений можливості здійснити касаційний перегляд цього питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експаком" залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року (з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року у справі № 815/5055/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник