Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №826/17187/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №826/17187/15

касаційне провадження №К/9901/13433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного Олександра Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2016 (головуючий суддя: Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/17187/15 за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного Олександра Вікторовича до Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Лесі Анатоліївни, Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Томащук Олени Дмитрівни, треті особи Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Чинбар» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Курений Олександр Вікторович (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Л.А., Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук О.Д., треті особи Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Публічне акціонерне товариство «Чинбар» (далі - ПАТ «Чинбар»), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Л.А. № 20603472 від 09.04.2015 про припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Томащук О.Д. № 20304125 від 09.04.2015 про припинення обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

зобов`язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві вчинити наступні дії: поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015 державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Іпотечним договором від 24.09.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 1648, згідно якого в іпотеку було надано нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 31680,3 кв.м.;

поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015, державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за договором від 25.02.2010 за № 250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648;

поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015, державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за договором від 28.02.2011 за № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648;

поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015, державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за договором від 04.08.2011 з № 1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648;

поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015, державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за договором від 09.10.2012 за № 2305 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648;

поновити з дати припинення, а саме, з 09.04.2015, державну реєстрацію іпотеки та обтяження речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за договором від 22.03.2013 за № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою О.А. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що реєстраційні дії вчинені з порушенням вимог порядку їх проведення, а саме: реєстрація припинення іпотеки та обтяження речового права здійснена іншим приватним нотаріусом, аніж тим, який накладав таку заборону. Також позивач зазначив про те, що судове рішення на підставі якого проведені оспорювані реєстраційні дії скасовано судом касаційної інстанції, а справу №910/20647/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. За результатами нового розгляду господарським судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Чинар» до ПАТ ««БРОКБІЗНЕСБАНК», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Національний банк України в особі Головного управління Національного банку України по м. Києву та Київській області, за участю Прокуратури м. Києва про визнання зобов`язань припиненими.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що державна реєстрація припинення іпотеки та обтяження речового права на нерухоме майно проведена з дотриманням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав та обтяжень, на підставі документів, необхідний перелік яких встановлений законодавцем. Суди відзначили, що на момент вчинення оспорюваних реєстраційних дій, судове рішення, на підставі якого проведено реєстрацію припинення, було чинним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач послався на неповне з`ясування судами обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказав, що державна реєстрація припинення іпотеки та обтяження речового права проведена з порушенням вимог порядку; рішення, яке слугувало підставою для вчинення оспрюваних реєстраційних дій, скасовано судом касаційної інстанції та за результатом нового розгляду справи ухвалено нове рішення про відмову ПАТ «Чинар» у визнанні зобов`язань укладених між ним та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» припиненими.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Учасники справи правом на подання відзиву не скористались.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог ст. 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.09.2009 між «БРОКБІЗНЕСБАНК» та ЗАТ «Чинбар» було укладено кредитний договір №23-09-980-KL, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит або кредитна лінія), на умовах визначених договором. Кредит надається у вигляді відкличної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 500 000,00 грн., терміном користування кредитом до 23 вересня 2012 року включно, та процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 25 % річних.

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди, якими змінювались умови кредитного договору №23-09-980-KL від 24.09.2009, а саме: щодо ліміту кредитної лінії, а саме: додатковою угодою №1 від 30.12.2009 встановлено з 30.12.2009 року на строк до 28.02.2010 року ліміт одночасного залишку на рівні 1 800 000,00 грн.; додатковою угодою №2 від 12.02.2010 встановлено ліміт заборгованості у розмірі 211 800 000,00 грн.; щодо розміру процентів річних за користуванням кредитом, а саме: додатковою угодою №2 від 12.02.2010 встановлено процентну ставку в розмірі 23% річних, додатковою угодою №5 від 27.09.2010 встановлено, що починаючи із 21 вересня 2010 року відсоткова ставка по кредиту на рівні 21% річних, додатковою угодою №8 від 11.07.2011 встановлено, що починаючи з 11 липня 2011 року відсоткова ставка на кредиту - 19% річних; щодо терміну користування кредитом, а саме: додатковою угодою №9 від 26.09.2012 - не пізніше 22 березня 2013 року, додатковою угодою №10 від 22.03.3013 - до 30 березня 2015 року.

В подальшому 25.02.2010, 28.02.2011, 04.08.2011, 09.10.2012 та 22.03.2013 між сторонами укладалися договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 24.09.2009 в яких змінювались розміри основного зобов`язання відповідно до внесених змін до кредитного договору.

Також, додатково в якості забезпечення кредитних зобов`язань ЗАТ «Чинбар» передав АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» в заставу право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 199 890 000,00 грн., які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 у АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» на підставі договору № 02-02-2010 від 12.02.2010, що укладений між ЗАТ «Чинбар» та АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК». Застава оформлена договором застави № 23-09-980-KZ від 12.02.2010.

У вересні 2014 року ПАТ «Чинбар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання зобов`язань припиненими.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 у справі №910/20647/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, позов задоволено:

визнано припиненими зобов`язання ПАТ «Чинбар» перед ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» за кредитним договором № 23-09-980-KL від 24.09.2009, укладеним між ПАТ «Чинбар» та ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», та додатковими угодами до нього, в частині заборгованості за кредитом у загальному розмірі 226 170 429,83 грн.;

визнано припиненими: іпотечний договір від 24.09.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1648; договір від 25.02.2010 за р. № 250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 за р. № 1648; договір від 28.02.2011 за р. № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 за р. № 1648; договір від 04.08.2011 за р. № 1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 за р. № 1648; договір від 09.10.2012 за р. № 2305 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 за р. № 1648; договір від 22.03.2013 за р. № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. 24.09.2009 за р. № 1648.

08.04.2015 представником ПАТ «Чинбар» було подано до реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення іпотеки на нежилі приміщення та нежилі будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 (номер запису про інше речове право 421650). Відповідно до картки прийому заяви №20577836 заявником було подано наступні документи: копії паспортів; копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номерів; копію довіреності; протокол №2, виданий 15.04.2011; наказ від 15.04.2011 №76-к; зміни та доповнення до статуту від 19.04.2012; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.03.2015; копія статуту від 05.04.2011; копія іпотечного договору №1648 від 24.09.2009; копія договору про внесення змін та доповнень від 25.02.2010 №250; договір про внесення змін та доповнень від 28.02.2011 №233; копія договору про внесення змін та доповнень від 04.08.2011 №1735; договір про внесення змін та доповнень від 09.10.2012 №2305; копія договору про внесення змін та доповнень від 22.03.2013 №722; копія кредитного договору від 24.09.2009 №23-09-980; додаткові угоди №1-10; рішення Господарського суду м. Києві від 08.12.2014; постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015.

Крім того, 09.04.2015 представником ПАТ «Чинбар» було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення іпотеки на нежилі приміщення та нежилі будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 (номер запису про обтяження 421732).

Відповідно до картки прийому заяви №20601838 заявником було подано наступні документи: копії паспортів; копії довідок про присвоєння ідентифікаційного номерів; копію довіреності; протокол №2, виданий 15.04.2011; наказ від 15.04.2011 №76-к; зміни та доповнення до статуту від 19.04.2012; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.03.2015; копія статуту від 05.04.2011; копія іпотечного договору №1648 від 24.09.2009; договір про внесення змін та доповнень від 25.02.2010 №250; копія кредитного договору від 24.09.2009 №23-09-980-KL; додаткова угода від 30.12.2009; рішення Господарського суду м. Києві від 08.12.2014; постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015.

За результатами розгляду та перевірки поданих на реєстрацію документів, державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Л.А. 09.04.2015 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 20603472, згідно якого припинено іпотеку щодо нерухомого майна, яке було предметом іпотеки згідно наступних договорів: іпотечного договору від 24.09.2009, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою O.A. та зареєстрований в реєстрі за № 1648; договору від 25.02.2010 за №250 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою O.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за №1648; договору від 28.02.2011 за № 233 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою O.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за № 1648; договору від 04.08.2011 за №1735 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою O.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за №1648; договору від 09.10.2012 за № 2305 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою O.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 року за № 1648; договору від 22.03.2013 за № 722 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого Єлісєєвою O.A. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24.09.2009 за №1648.

Також, Державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві службовою особою Томащук О.Д. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 20604125 від 09.04.2015, згідно якого припинено обтяження щодо нерухомого майна (нежилі приміщення та нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 31680,30 кв.м.).

Вважаючи, що державна реєстрація припинення іпотеки та обтяження щодо нерухомого майна проведена із порушенням вимог законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент вирішення судами першої та апеляційної інстанцій справи) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.

За пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як свідчать матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом до Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Максименко Л.А., Державного реєстратора Управління державної реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві Томащук О.Д. про визнання протиправними та скасування рішень держреєстраторів, якими припинено іпотеку та обтяження на нерухоме майно.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правових угод.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Оскільки позовні вимоги заявлено позивачем на захист порушеного, на його думку, права звернення стягнення на предмети іпотеки у зв`язку з невиконанням умов цивільно-правових угод, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а залежно від суб`єктного складу сторін має вирішуватися судами за правилами господарського чи цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №815/613/16 (провадження 11-23апп19), від 03.07.2019 у справі №824/269/18-а (провадження №11-327апп19).

Слід також звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №757/1660/17-ц, за якими розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ПАТ «Чинбар» щодо наявності зобов`язань за іпотечним договором. Участь державного реєстратора у спорі (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює його приватноправового характеру.

За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст. 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куреного Олександра Вікторовича задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2016 у справі №826/17187/15 скасувати, а провадження у справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа