Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.06.2025 року у справі №400/27/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 400/27/24

адміністративне провадження № К/990/15714/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Гриціва М.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 400/27/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архіленд» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування постанов та припису, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Архіленд» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 (суддя Шакіна А. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 (головуючий суддя Бітов А. І., судді Лук`янчук О. В., Ступакова І. Г.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Архіленд» (далі - ТОВ «Архіленд», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (далі - УДАБК Миколаївської міської ради, Управління, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати:

- постанову від 01.11.2023 № 2/360/22.02-13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 80 520 грн;

- припис від 12.12.2023 № 4 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил;

- постанову від 21.12.2023 № 4/419/22.02-13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 241 560 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що постанова від 01.11.2023 № 2/360/22.02-13, якою на позивача накладено штраф за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва для виконання покладених на них функцій, є протиправною, оскільки Товариство не отримувало ні копії протоколу про правопорушення, ні акта, що були підставою для прийняття оскаржуваної постанови, а також його не було запрошено на розгляд відповідних матеріалів.

Указував позивач і на протиправність припису від 12.12.2023 № 4 та постанови від 21.12.2023 № 4/419/22.02-13, мотивуючи свою позицію тим, що розроблена ТОВ «Архіленд» проєктна документація на будівництва відповідає всім чинним вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності та будівельних норм. Крім того проєкт будівництва пройшов комплексну експертизу на відповідність діючим вимогам і на підставі цього проєкту Управління надало дозвіл на виконання будівельних робіт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 41 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог згаданої норми Кабінет Міністрів України постановою від 23.05.2011 № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), пунктом 24 якого визначено, що матеріали перевірок за результатами державного архітектурно-будівельного контролю (акт, припис, протокол, постанова про накладення штрафу) надсилаються суб`єкту містобудування рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку та/або електронного кабінету. Матеріали перевірок вважаються врученими суб`єкту містобудування з моменту їх відправлення.

Також суди врахували норми Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (далі - Порядок № 244), згідно з пунктом 3 якого належним підтвердженням факту надіслання документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення) рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності (пункт 17 Порядку № 244).

При цьому суди встановили, що відповідач повідомив ТОВ "Архіленд" належним чином про проведення перевірки, але позивач свого представника для проведення перевірки та допуску перевіряючих до об`єкта перевірки не направив, документи не надав. Також суди встановили факт належного повідомлення Товариства про розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Суди попередніх інстанцій відхилили посилання позивача на те, що будівництво не здійснюється у зв`язку з повномасштабною агресією РФ та виїздом всіх співробітників з міста, оскільки Положенням про порядок консервації та розконсервації об`єкта будівництва, затвердженим наказом Міністерством будівництва, архітектури ЖКГ від 21.10.2005 № 2, передбачена певна процедура консервації об`єкта будівництва, яка позивачем не була дотримана.

Також суди наголосили на обов`язку юридичної особи отримувати кореспонденцію, яка надсилається на її юридичну адресу, незалежно від стадії будівництва об`єкту.

Зазначені вище обставини зумовили висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність постанови від 01.11.2023 № 2/360/22.02-13 про накладення на Товариство штрафу за недопущення посадових осіб УДАБК Миколаївської міської ради на об`єкт будівництва для проведення позапланової перевірки.

Щодо припису від 12.12.2023 № 4 та постанови від 21.12.2023 № 4/419/22.02-13, суди попередніх інстанцій зазначили, що останні прийняті на підставі висновку відповідача про те, що Товариство передало замовнику будівництва проєктну документацію, розроблену з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме: ні протипожежні відстані, ні розроблені конструктивні рішення щодо влаштування протипожежних стін позивачем визначені не були.

Суди погодились із вищезазначеним висновком Управління, позаяк проєктні рішення щодо облаштування протипожежної стіни не є типовими для всіх об`єктів будівництва. І саме проєктна організація у проєктній документації повинна розробити індивідуальні конструкторські рішення облаштування протипожежних стін в залежності, зокрема, від групи горючості матеріалів та особливостей архітектурно-будівельних рішень. Проєктна документація на об`єкт будівництва, розроблена ТОВ "Архіленд", вказаних рішень не містила.

З огляду на викладене суди зробили висновок про те, що встановлення на об`єкті будівництва протипожежних відстаней, які складають менше 6 м, свідчить про порушення ТОВ "Архіленд" під час розроблення проєктної документації вимог пункту 1 Додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92*.

При цьому суди відхилили твердження ТОВ «Архіленд» про те, що факт проходження проєктом будівництва експертизи виключає можливість встановлення у діях проєктної організації порушень містобудівного законодавства України, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 30.08.2022 у справі № 320/4987/19 та від 16.03.2022 у справі № 420/5521/19, згідно з якими проведення експертизи проєкту будівництва не виключає можливості проведення перевірки проєкту під час здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю. Проведення експертизи проєкту будівництва та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю щодо проєктувальників є різними способами забезпечення відповідності проєктної документації на будівництво вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Визнали суди безпідставним і посилання позивача на ту обставину, що відповідність проєктної документації вимогам чинного законодавства підтверджується фактом її розгляду та погодження на засіданні містобудівної ради при управлінні містобудування та архітектури Миколаївської міської ради та на засіданні президії консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при управлінні культури, національностей та релігій Миколаївської облдержадміністрації, оскільки під час цього засідання проєктоване будівництво розглядалось виключно як перспектива для відродження естетичного зовнішнього вигляду центру міста, тоді як питання щодо правильності визначення протипожежних відстаней під час розробки проєктної документації не розглядалось.

Це ж стосується і доводу Товариства про те, що УДАБК Миколаївської міської ради на підставі розробленої Товариством проєктної документації видало замовнику будівництва дозвіл на виконання будівельних робіт.

Суди зазначили, що положення Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466) (у редакції, чинній на момент видачі дозволу), не передбачали права посадової особи органу державного архітектурно-будівельного контролю здійснювати повну перевірку змісту проєктної документації та визначених у ній конструктивних рішень, як передумови видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Водночас згідно з пунктом 4-1 Порядку № 553 саме під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю перевірці підлягає, зокрема, передача замовнику проєктної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проєктування об`єктів містобудування, будівельних норм, стандартів і правил; додержання вимог будівельних норм щодо пожежної безпеки.

Як підсумок, суди першої та апеляційної інстанцій виснували про правомірність прийняття Управлінням припису від 12.12.2023 № 4 та постанови від 21.12.2023 № 4/419/22.02-13.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2025 року ТОВ «Архіленд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» у сукупності з пунктом 6.7 ДБН В.1.1-7:2016) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (чи є порушенням протипожежних норм відсутність у проєктній документації деталізації та посилання на проєктні рішення).

У контексті цього доводу Товариство зазначає, що проєкт будівництва подається у чіткій та лаконічній формі, без надмірної деталізації, у складі та обсязі, достатньому для обґрунтування проєкних рішень. При цьому жодний нормативно-правовий акт не містить чітких вимог щодо обсягу деталізації проєктних рішень в частині протипожежної безпеки.

Також позивач стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм частини шостої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку № 553 (стосовно порядку повідомлення суб`єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як передумови для притягнення останнього до відповідальності за недопуск посадових осіб контролюючого органу до об`єкту будівництва) внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.11.2019 у справі № 822/680/16, від 31.10.2019 у справі № 822/681/16, від 07.07.2022 у справі № 280/1736/19, від 25.05.2022 у справі № 640/11668/19, від 19.07.2023 у справі № 420/4807/19, від 09.09.2021 у справі № 0540/5354/18-а, від 09.12.2019 у справі № 822/836/16, від 06.02.2020 у справі № 208/537/17 (2-а/208/120/17), від 29.09.2023 у справі № 820/6552/17.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л. В. - головуючий суддя, судді Стеценко С. Г., Стрелець Т. Г.

Верховний Суд ухвалою від 30.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У зв`язку з обранням судді Стрелець Т. Г. до Великої Палати Верховного Суду розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.06.2025 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Тацій Л. В. - головуючий суддя, судді: Гриців М. І., Стеценко С. Г.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом в. о. начальника управління від 26.09.2023 № 110 26.09.2023 призначено позапланову перевірку за додержанням вимог містобудівного законодавства на об`єкті: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (вул. Потьомкінська, 61, м. Миколаїв)» на дотримання замовниками, проєктувальниками та підрядниками вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

На виконання вимог пункту 12 Порядку № 553 УДАБК Миколаївської міської ради на офіційному сайті Миколаївської міської ради (на сторінці Управління) в розділі «Направлення на проведення позапланової перевірки» розмістило інформацію про проведення позапланової перевірки за посиланням: https://mkrada.gov.ua/content/napravlennya na-provedennya-pozaplanovoi-perevirki.html.

Крім того, з метою повідомлення ТОВ «Архіленд» про проведення позапланової перевірки відповідач: направив лист від 27.09.2023 № 1285/22.01-23-23/1 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0600048993807) на адресу Товариства (м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 9А) про здійснення позапланової перевірки; направив аналогічний лист від 27.09.2023 № 1289/22.01-23-23/1 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0600048995664) на адресу керівника ТОВ «Архіленд» (м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 13, кв. 15); повторно направив позивачу лист від 04.10.2023 № 1340/22.01-15-23/1 про здійснення позапланової перевірки (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення 0600050582229); за допомогою засобів масової інформації (Суспільне ТБ, ефір від 10.10.2023) надав інформацію про здійснення позапланової перевірки та зазначив про необхідність ТОВ «Архіленд» прийняти у ній участь.

Зазначену перевірку проведено у період з 04.10.2023 по 17.10.2023.

17.10.2023 в останній день проведення позапланової перевірки за її результатами відносно ТОВ «Архіленд» було складено:

- акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій № 2/2023;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 2;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Про призначений розгляд справи стосовно ТОВ "Архіленд" про правопорушення у сфері містобудівної діяльності позивач був повідомлений належним чином.

01.11.2023 за результатами розгляду матеріалів, складених за результатами позапланової перевірки, Управління прийняло постанову № 2/360/22.02-13, якою ТОВ "Архіленд" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР) (недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва) та накладено штраф у розмірі 80 520 грн.

У період з 29.11.2023 по 12.12.2023 на об`єкті будівництва відповідач провів позапланову перевірку, призначену наказом начальника Управління від 21.11.2023 № 130 на підставі звернення ОСОБА_1 від 25.05.2023 про порушення законодавства України у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 61 та перевірки виконання, зокрема ТОВ «Архіленд», вимог припису від 17.10.2023 № 2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Під час проведення позапланової перевірки Управління встановило, що будівельні роботи на об`єкті: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (вул. Потьомкінська, 61, м. Миколаїв)» виконуються на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 19.12.2019 за реєстраційним № МК112193531045, замовник ЖБК «Потьомкінська 61» (зміни до дозволу від 11.08.2020 № МК 082200811758 та від 16.08.2021 № МК112193531045-2).

За наслідками перевірки було складено: акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 12.12.2023 № 4; протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

21.12.2023 за результатами розгляду матеріалів, складених за результатами позапланової перевірки, у діях позивача встановлено факт вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абзацом першим частини першої статті 2 Закону № 208/94-ВР (виконання будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (вул. Потьомкінська, 61, м. Миколаїв)» з порушенням вимог затверджених проєктних рішень) та прийнято постанову № 4/419/22.02-13 про накладення штрафу у розмірі 241 560 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

Закон № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 11 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил та затверджується замовником (абзац перший частини першої статті 31 Закону № 3038-VI).

Згідно з частинами першою та другою статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Порядок № 553 визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з пунктом 9 цього Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

У випадку, коли суб`єкти містобудування або його представники, які будують або збудували об`єкт будівництва та були належним чином повідомлені про дату і час проведення перевірки, не прибули на об`єкт будівництва для проведення перевірки, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню (пункт 11 Порядку № 553).

Пунктом 12 Порядку № 553 визначені обов`язки посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Останні зобов`язанні, зокрема, розміщувати на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю інформацію про проведення позапланової перевірки в день її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Пунктом 24 Порядку № 553 передбачено, що матеріали перевірок за результатами державного архітектурно-будівельного контролю (акт, припис, протокол, постанова про накладення штрафу) підписуються відповідною посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю та надсилаються суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку та/або електронного кабінету. Матеріали перевірок вважаються врученими суб`єкту містобудування з моменту їх відправлення.

Порядок № 244 визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи) що передбачені Законом № 3038-VI.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку штрафи накладаються на суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі - суб`єкти містобудування) за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Належним підтвердженням факту надіслання документів рекомендованим листом з повідомленням є розрахунковий документ відділення поштового зв`язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

У разі ненадання суб`єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб`єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або через електронний кабінет.

Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб`єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб`єктом містобудування.

Закон № 208/94-ВР встановлює відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону № 208/94-ВР встановлено, що суб`єкти містобудування, які здійснюють проектування об`єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження класу наслідків (відповідальності) об`єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев`яноста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини шостої цієї ж статті передбачено, що суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Перевіряючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо постанови від 01.11.2023 № 2/360/22.02-13, якою ТОВ "Архіленд" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР та накладено штраф у розмірі 80 520 грн, колегія суддів враховує таке.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють, зокрема позапланові перевірки суб`єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право на безперешкодний доступ на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Вказаному праву контролюючого органу кореспондує право суб`єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки, або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В такому разі допуск до проведення перевірки є обов`язком такого суб`єкта містобудування.

Законодавством не передбачено чіткого порядку попереднього повідомлення суб`єкта містобудування про проведення позапланової перевірки як обов`язкової передумови її проведення, однак, для забезпечення присутності уповноваженого представника під час проведення такої, відповідач в рамках підготовки до проведення позапланової перевірки повинен вчинити дії щодо повідомлення суб`єкта містобудування про її проведення.

Аналогічні висновки Верховний Суд сформулював, зокрема, але не виключно, у постановах від 14.11.2019 у справі № 822/680/16, від 31.10.2019 у справі № 822/681/16, від 25.05.2022 у справі № 640/11668/19 та від 07.07.2022 у справі № 280/1736/19, на які посилається Товариство в обґрунтування вимог касаційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується позивачем, що Управління з метою повідомлення ТОВ «Архіленд» про проведення позапланової перевірки двічі направляло відповідний лист на адресу Товариства, такий же лист направило на адресу керівника позивача, а також розмістило оголошення про проведення позапланової перевірки через засоби масової інформації.

На переконання Суду вищезазначені дії контролюючого органу суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано оцінили на користь висновку про те, що Управління в межах наявних у нього повноважень вчинило усі можливі та передбачені законом дії з метою повідомлення позивача про намір проведення позапланової перевірки та ознайомлення його з результатами такого заходу і оформленими відповідачем документами (актом перевірки, приписом та протоколом).

За таких обставин відсутні підстави стверджувати про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.11.2019 у справі № 822/680/16, від 31.10.2019 у справі № 822/681/16, від 25.05.2022 у справі № 640/11668/19 та від 07.07.2022 у справі № 280/1736/19, позаяк правозастосування судів попередніх інстанцій цим висновкам не суперечить.

У касаційній скарзі Товариство також покликається на висновок Верховного Суду (постанови від 19.07.2023 у справі № 420/4807/19, від 09.09.2021 у справі № 0540/5354/18-а, від 09.12.2019 у справі № 822/836/16 та від 06.02.2020 у справі № 208/537/17), відповідно до якого об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР, полягає саме у недопущенні посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю. При цьому, «недопущення» - це створення перешкод, що унеможливлює здійснення відповідачем архітектурно-будівельного контролю. Такі дії можуть полягати, зокрема, у відмові виконати законні вимоги посадових осіб інспекції щодо надання доступу до об`єкта. Законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, у загальному визначає критерії та умови, за наявності яких можна констатувати факт недопуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до перевірки. Недопуск посадових осіб уповноваженого органу до проведення перевірки може виражатись як у вчиненні будь-яких активних дій з боку суб`єкта містобудівної діяльності або його представників, що фактично перешкоджають здійсненню такого заходу державного архітектурно-будівельного контролю, так і у пасивній поведінці цього ж суб`єкта, який будучи завчасно обізнаним про день, час і місце її проведення, свідомо, за відсутності на те поважних причин, не створив належних умов для цього, в тому числі, не забезпечив доступ до об`єкта перевірки.

Водночас, ураховуючи те, що під час судового розгляду підтвердилися обставини щодо вчинення Управлінням усіх залежних від нього дій для повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки, є підстави стверджувати, що саме пасивна поведінка Товариства призвела до незабезпечення допуску посадових осіб Управління до об`єкту будівництва для проведення перевірки.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині не суперечать вищезазначеним висновкам Верховного Суду.

Крім того колегія суддів відхиляє посилання Товариства на постанову Верховного Суду від 29.09.2023 у справі № 820/6552/17, позаяк вона ухвалена за неподібних правовідносин. Так, предметом спору в цій справі є дії службових осіб Міністерства екології та природних ресурсів зі складання акта про відмову позивача у проведенні позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами та наказ Міністерства екології та природних ресурсів України в частині анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що під час касаційного перегляду справи не знайшла підтвердження заявлена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Що стосується висновків судів попередніх інстанцій про законність прийнятих УДАБК Миколаївської міської ради припису від 12.12.2023 № 4 та постанови від 21.12.2023 № 4/419/22.02-13, то Верховний Суд враховує таке.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об`єктів архітектури, зобов`язані: додержуватися норм і правил, вимог вихідних даних на проектування; не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови; не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.

Проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам норм і правил.

Склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин встановлюють Державні будівельні норми А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

Проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, правил та нормативних документів, обов`язковість використання яких встановлено законодавством (пункт 4.1).

Розділи проекту необхідно подавати у чіткій і лаконічній формі, без надмірної деталізації, у складі та обсязі, достатньому для обґрунтування проектних рішень, визначення обсягів основних будівельних робіт, потреб в обладнанні, будівельних матеріалах та конструкціях, положень з організації будівництва, а також визначення кошторисної вартості будівництва (пункт 7.2).

Згідно з пунктом Д2 Додатку Д до ДБН А.2.2-3:2014 архітектурно-будівельні рішення повинні містити, зокрема, короткий опис і обґрунтування архітектурних рішень та їх відповідність функціональному призначенню з урахуванням містобудівних вимог.

Державні будівельні норми 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (далі - ДБН 360-92; чинні на момент виникнення спірних правовідносин) поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Згідно з пунктом 1* Додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги» ДБН 360-92 протипожежні відстані між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1 (числівник), що залежить від ступеню вогнестійкості будинку.

Суди встановили, що відповідно до пояснювальної записки до проєктної документації об`єкт «Будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (вул. Потьомкінська, 61, м. Миколаїв)» віднесено до ІІ ступеню вогнестійкості, відтак відстань між об`єктом, який будується, та житловими будівлями по вул. Потьомкінська повинна становити 6 метрів.

Водночас згідно з Приміткою 6 до Таблиці 1 відстані між будинками I і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

Державні будівельні норми В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва. Загальні вимоги» (далі - ДБН В.1.1-7:2016) встановлюють загальні вимоги пожежної безпеки до будинків, будівель, споруд будь-якого призначення (далі - будинків), що спрямовані на обмеження поширення пожежі між будинками, обмеження поширення пожежі в будинках; забезпечення безпечної евакуації людей; забезпечення гасіння пожежі та проведення рятування людей під час пожежі; застосування систем протипожежного захисту.

Ці Норми застосовують під час проектування і будівництва будинків, також їх реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації.

Пунктом 5.1 ДБН В.1.1-7:2016 встановлено, що обмеження поширення пожежі між будинками досягається, зокрема:

встановленням протипожежних відстаней між будинками, зовнішніми установками, а також відкритими майданчиками для зберігання пожежонебезпечних речовин і матеріалів;

застосуванням конструктивних рішень, спрямованих на створення перешкоди поширенню пожежі між будинками, наприклад: влаштування протипожежних стін, обмеження площі віконних та інших прорізів у зовнішніх стінах, використання вогнестійкого скління віконних прорізів, протипожежних завіс (екранів) тощо.

Протипожежні відстані слід встановлювати залежно від призначення, категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, ступеня вогнестійкості будинків відповідно до вимог ДБН 360, ДБН Б.2.4-1, ДБН Б.2.4-3, СНиП 11-89, СНиП 2.11.06 та інших НД (пункт 5.2 ДБН В.1.1-7:2016).

Згідно з пунктом 6.2 ДБН В.1.1-7:2016 до протипожежних перешкод відносять протипожежні стіни, перегородки, перекриття.

Відповідно до пункту 6.7 ДБН В.1.1-7:2016 протипожежні стіни 1-го типу, які поділяють будинок на протипожежні відсіки, повинні:

а) забезпечувати непоширення пожежі в суміжні частини будинку в разі однобічного обвалення конструкцій, що прилягають до цих стін;

б) спиратися на фундаменти або на фундаментні балки, перетинати всі конструкції та поверхи протипожежного відсіку;

в) перевищувати покрівлю будинку не менше ніж: на 0,6 м, якщо хоча б один з елементів покриття, за винятком покрівлі, виконано з матеріалів груп горючості Г3 або Г4; на 0,3 м, якщо хоча б один з елементів покриття, за винятком покрівлі, виконано з матеріалів груп горючості Г1 або Г2.

Протипожежні стіни можуть не перевищувати покрівлю, якщо всі елементи покриття, за винятком покрівлі, виконано з негорючих матеріалів.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави стверджувати, що проєктні організації при розробленні проєкту будівництва зобов`язанні враховувати державні будівельні норми, якими встановлено ряд вимог, зокрема до пожежної безпеки об`єкта будівництва, що суттєво впливає, окрім іншого, на подальшу безпечну експлуатацію будівлі. Так, задля обмеження поширення пожежі між будинками згаданими ДБН передбачені відстані між будівлями в залежності від ступеню вогнестійкості будинку (у цьому випадку 6 метрів). Така відстань, однак, може бути зменшена за рахунок дотримання визначеної умови, а саме: стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною. При цьому також визначено й вимоги до протипожежної стіни як до одного з виду протипожежних перешкод.

Колегія суддів вважає, що у випадку зменшення протипожежної відстані між будівлями як складової пожежної безпеки проєктна організація зобов`язана у проєкті будівництва належним чином обґрунтувати, за рахунок яких саме архітектурно-будівельних рішень було досягнуто дотримання умов, за яких таке зменшення не буде порушенням будівельних норм та не вплине на безпеку експлуатації будівлі. Належне обґрунтування (із зазначенням ключових моментів) не може вважатися надмірною деталізацією, на що помилково вказує Товариство, обґрунтовуючи свою позицію.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідачем під час проведення позапланової перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки заміри протипожежних відстаней між об`єктом будівництва та будинками за адресою: вул. Потьомкінська, 59 та 63, а саме: з фасадної сторони між об`єктом будівництва та будинком (вул. Потьомкінська, 59) - 520 мм, зі сторони будинку (вул. Потьомкінська, 63) - 540 мм. з тильної сторони між об`єктом перевірки та будинком (вул. Потьомкінська, 59) - 370 мм, зі сторони будинку (вул. Потьомкінська, 63), через утеплювач 40 мм - 0 мм.

При цьому суди констатували, що під час судового розгляду позивач не пояснив та, відповідно, не надав доказів, з чого саме вбачається фактичне влаштування протипожежної стіни або протипожежного відсіку. Тоді як проєктні рішення щодо влаштування протипожежної стіни не є типовими для всіх об`єктів будівництва. І саме проєктна організація в проєктній документації повинна розробити індивідуальні конструкторські рішення облаштування протипожежних стін в залежності, зокрема, від групи горючості матеріалів та особливостей архітектурно-будівельних рішень.

З урахування зазначеного вище колегія суддів констатує, що під час касаційного перегляду справи не підтвердилося неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та погоджується з висновками судів про порушення ТОВ «Архіленд» під час розроблення проєктної документації вимог пункту 1 Додатку 3.1. (обов`язковий) ДБН 360-92.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним Суд резюмує, що доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних судових рішень, і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично полягають у помилковому трактуванні норм матеріального права та незгоді з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архіленд» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 400/27/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.В. Тацій М.І. Грицiв С.Г. Стеценко