Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №803/1038/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2018 року

Київ

справа №803/1038/17

адміністративне провадження №К/9901/35877/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 (судді Ільчишин Н.В., Пліша М.А., Шинкар Т.І.)

у справі №803/1038/17 (876/11122/17)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ДФС) від 24.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач за наслідками проведеної перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що позивачем не дотримано вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Вважаючи, що висновки відповідача щодо невідповідності діяльності позивача вищезгаданому Положенню є помилковими, позивач просив скасувати оскаржене податкове повідомлення - рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 24 липня 2017 року №0006351405;

присуджено на користь позивача судовий збір у розмірі 640 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з постановою апеляційного суду ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову місцевого суду. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову неправильно оцінивши залічені до матеріалів справи докази.

ДФС у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної фактичної перевірки магазину фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів складено акт перевірки від 11 липня 2017 року.

В акті викладено висновок про не оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці ФОП, на загальну суму 3 183,10 грн.

На цій підставі ДФС 24 липня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0006351405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог пункту 2.2, 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України в сумі 15 915,50 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що під час перевірки було встановлено, що грошові кошти отримані 31.07.2015 та 28.08.2015 на загальну суму 3 183,10 грн. своєчасно не оприбутковані у книзі обліку доходів та витрат.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано докази того, що Z-звіти №0031 від 31.07.2015 року на суму 1 660, 05 грн. та №0058 від 28.08.2015 року на суму 1 523, 05 грн. було роздруковано та підклеєно до книги обліку розрахункових операцій, що свідчить про те, що позивачем здійснено оприбуткування готівки, а саме - здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звітів).

Натомість, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що відсутність записів про оприбуткування готівки у Книзі обліку доходів та витрат позивача є підставою для застосування ДФС штрафних санкцій за порушення приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті України.

Здійснивши аналіз обставин справи, проаналізувавши надані сторонами докази та оцінивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції прийнято правильне та обґрунтоване рішення щодо обґрунтованості адміністративного позову, з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем роздруковано та підклеєно до Книги ОРО №3000106295/1 Z-звіт №0031 від 31.07.2015 на суму 1 660, 05 грн. та Z-звіт №0058 від 28.08.2015 на суму 1 523, 05 грн. та здійснено відповідні записи до розділу 2 Книги ОРО №3000106295/1, а саме: 31.07.2015 року на суму 1 660, 05 грн. та 28.08.2015 на суму 1 523, 05 грн.

В той же час, позивачем не здійснено своєчасного та у повному обсязі оприбуткування вказаних готівкових коштів за 31.07.2015 та 28.08.2015 у відповідних графах книги обліку доходів та витрат, яка зареєстрована у Ковельській ОДПІ 26.05.2015 року за №18 серія К.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що отримання вищезгаданих сум було проведено через РРО, про що свідчить фіскальні звітні чеки (Z-звіт), а їх оприбуткування відображено у розділу 2 книзі обліку розрахункових операцій.

Проте позивач не виконав вимоги встановлені пунктом 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України N481 від 16.09.2013 року (далі - Порядок №481) щодо внесення запису у Книгу за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Ведення Книги обліку доходів і витрат обумовлено приписами статті 178 Податкового Кодексу України з метою оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та визначення правильності розрахунок податку на доходи фізичних осіб.

Порядком №481 передбачено, що у книзі обліку доходів і витрат за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Пунктом 1.2 Положення №637 також передбачено наявність Книги обліку доходів і витрат у осіб, що здійснюють операції пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу.

Проте, Положення №637 не передбачає необхідності одночасного та паралельного оприбуткування готівкових коштів як у книзі обліку розрахункових операцій так і у книзі обліку доходів і витрат.

Так, пунктом 2.6 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95.

Такий зміст правового регулювання спірних правовідносин щодо забезпечення суб'єктами господарювання належного та повного оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО, відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 1 квітня 2014 року №21-54а14 та в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №824/2588/13-а.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивачем забезпечена належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Фактично, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення Книги обліку доходів і витрат.

Указом «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 передбачено застосовування фінансові санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми, отже виконання позивачем всіх вимог Положення №637 щодо фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій унеможливлює застосування штрафних санкцій, оскільки порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, самі по собі, не дає підстав для накладення штрафу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2018 скасувати, залишивши в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2017.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер