Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.10.2018 року у справі №804/3893/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №804/3893/17

адміністративне провадження №К/9901/63533/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у складі судді Турлакової Н. В.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у складі колегії суддів Ясенова Т. Я., Головко В. О., Суховарова А. В.

у справі № 804/3893/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювас ТМ»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ювас ТМ» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26 травня 2017 року №UA110150/2017/200013/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА110150/201/00073, з мотивів їх протиправності.

12 березня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого пунктом другим частини шостої статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

09 жовтня 2018 року відповідачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень частини другої статті 19, 67 Конституції України, статей 31, 33, 52-54, 58, 64, 337 Митного кодексу України, статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі-ГАТТ), статті 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні картки відмови, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у наданих до митного оформлення документах не співпадають умови поставки, а отже, витрати на фрахт та страхування товару є документально не підтвердженими. При перевірці розрахунку розміру витрат на страхування виявлено, що до страхової суми включено 53.20 дол. США. В митній декларації країни відправлення зазначений інший інвойс. Крім того, в перекладі копії митної декларації країни відправлення в графах «продавець» та «суб'єкт діяльності» зазначено одного і того ж суб'єкта, при цьому коди підприємств різні.

12 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду зазначену касаційну скаргу залишено без руху та витребувано у митного органу рішення про коригування митної вартості №UA110150/2017/200013/1 від 26 травня 2017 року та декларацію на підставі якої прийнято дане рішення. Окрім того, з Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано справу №804/3893/17 з метою здійснення правильного розрахунку суми судового збору.

23 жовтня 2018 року зазначена справа надійшла на адресу Верховного Суду.

25 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повторно залишено без руху та запропоновано митному органу надати платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору у цій справі в розмірі 8649,68 гривень.

18 грудня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу.

Відзив Товариства на касаційну скаргу митного органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 25 травня 2017 року з метою розмитнення товару (трубні фланці до приварювання з вуглеводної сталі 20, в кількості 3 310шт.), отриманого на підставі зовнішньоекономічного контракту від 18 липня 2017 року № 18/07, укладеного з компанією «ROCKWELL TRADING COMPANY» L.P. (Китай), Товариством до митного органу подано в порядку електронного декларування подано митну декларацію №110150/2017/207507, з необхідним для митного оформлення пакетом документів.

Митний орган за наслідками розгляду вказаних електронної митної декларації оформив оскаржувану картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з посиланням статті 52-55 Митного кодексу України. У зв'язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58, 59 Митного кодексу України застосовано другорядний метод - резервний.

26 травня 2017 року митним органом винесено спірне рішення про коригування митної вартості товарів та роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 4.2 зовнішньоекономічного контракту умови постачання зазначаються в специфікаціях до вказаного контракту. Відповідно до специфікації від 18 липня 2017 року №6 позивачем було придбано товар - трубні фланці до приварювання з вуглеводної сталі 20, в кількості 3 310шт. на суму 26600 дол./США. Вказаною специфікацією визначено країну походження - Китай, умови поставки: CIF Одеса. Дана специфікація була надана митним органам під час розмитнення.

Умови поставки CIF у редакціях "Інкотермс 2000" (Вартість, страхування і фрахт…) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження (Одеса). Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У відповідності зі статтею 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування товару.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Посилання митного органу на невідповідність умов поставки як підстави для коригування митної вартості та оформлення картки відмови досліджено та спростовано судами попередніх інстанцій у зв'язку з тим, що інформація, наведена у митній декларації країни відправника, підтверджує умови поставки товару на адресу компанії «ROCKWELL TRADING COMPANY L.P.», яка у подальшому перепродала цей товар позивачеві на умовах СIF Одеса. При цьому митним органом не надано жодного документа, який підтверджував би помилковість перекладу митної декларації, факту підробки документів чи будь-які інші докази, які б доводили помилковість висновків судів. Навпаки у касаційній скарзі, так само як і у запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі, митний орган звертає увагу на те, що у перекладі копії митної декларації країни відправлення в графах «продавець» та «суб'єкт діяльності» зазначено одного і того ж суб'єкта, при цьому коди підприємств різні. Водночас митним відповідачем не надано жодного підтвердження того факту, що покупцем у цій декларації зазначено Товариство, а не компанію «ROCKWELL TRADING COMPANY L.P.», яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, у подальшому реалізовувала товар позивачеві.

Суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, правомірно виходили з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Верховний Суд вказує, що аргументи митного органу в касаційній скарзі щодо документального не підтвердження витрат на фрахт та страхування, так само як і посилання у зв'язку з цим на положення статті VII ГАТТ, є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій досліджено та спростовано ці доводи, а відтак підтверджено правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі № 804/3893/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер