Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа №263/3644/17

адміністративне провадження №К/9901/65617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Гриців М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Донецького обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, призначену за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2009 року, довічно;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування недоотриманої пенсії ОСОБА_1 з 2009 року.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017р. позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, призначеної за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 2009 року, довічно.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області здійснити нарахування недоотриманої пенсії ОСОБА_1 з 2009 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 18.07.2018р., постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017р. скасовано в частині вирішення позовних вимог за період з 2009 року до 17 вересня 2016 року, в цій частині позов залишено без розгляду; в решті постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017р. залишено без змін.

У серпні 2018р. ОСОБА_1 звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. відмовлено.

ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12.10.2017р. залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності існування нововиявлених обставин, які могли б стати підставою для перегляду ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. не ґрунтується на матеріалах справи, зроблений формально, без врахування обставин у справі та особливого статусу позивача.

Зокрема посилався на те, що залишаючи позовні вимоги за період з 2009 по 17.09.2016р. без розгляду суд не мав у своєму розпорядженні всіх даних і доказів щодо послідовних звернень позивача з 2004 по 2013 роки з питання відновлення виплати пенсії в різні органи державної влади та суди.

Посилався на те, що в силу свого віку (82 роки) він не знав і не міг знати про відсутність в матеріалах справи всіх матеріалів і доказів його звернень з 2004 року в різні органи державної влади та суди, необхідних для ухвалення судом обґрунтованого рішення. Тільки в 2018 році йому стало відомо, що в справі помилково не були представлені матеріали щодо повторних звернень позивача з питання відновлення виплати пенсії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив з того, що обставини на які посилається заявник, а саме звернення позивача до органів державної влади та судів протягом періоду з 2004 року по 2013 рік стосовно поновлення виплати пенсії, були відомі позивачу на всіх стадіях судового розгляду даної справи, у зв'язку з чим дійшов висновку, що заявником не зазначено жодної нововиявленої обставини в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, яка могла б стати підставою для такого перегляду.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки обставини, на які посилається позивач в обґрунтування поданої заяви, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 361 КАС України, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні заяви.

В свою чергу, необізнаність позивача з відсутністю у справі тих чи інших доказів, про наявність яких йому було відомо, свідчить про неналежну реалізацію ним та його представниками процесуальних прав, однак не може характеризувати таку обставину як ново виявлену в розумінні статті 361 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

М.І. Гриців