Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2019 року у справі №0940/2337/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 0940/2337/18

адміністративне провадження № К/9901/24467/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (суддя - Остап'юк С. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року (головуючий суддя - Ніколін В. В., судді: Гінда О. М., Заверуха О. Б. ) у справі №0940/2337/18,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.11.2018 №0010291401 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1046047,50грн, у тому числі: 836838,00грн за основним платежем та 209209,50грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0010281401 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 29598,00грн, у тому числі: 23678,00грн за основним платежем та 5920,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення Товариству з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що фінансово-господарські взаємовідносини по придбанню позивачем у контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" товарно-матеріальних цінностей здійснювались на підставі належним чином оформлених первинних документів, які дають можливість встановити реальність їх здійснення та підтвердити зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. За викладеного, позивач вказує, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, безпідставно не врахував відображеної у бухгалтерському обліку позивача операції, наслідком якої була зміна майнового стану платника податку, а також подальші господарські операції й відповідні розрахунки позивача, а обмежився виключно періодом, що підлягав перевірці, не провівши зустрічної перевірки для з'ясування реальності операції і розрахунків та повноти відображення їх в обліку в платника податків. Позивач вважає, що твердження контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями між сторонами є безпідставними, а висновки викладені у акті перевірки про встановлені порушення - передчасними та необґрунтованими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
09.07.2019, позовні вимог задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2018 №0010291401 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість": за основним платежем в розмірі 836993,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209248,00грн; №0010281401 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" за основним платежем в розмірі 23678,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5920,00грн.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про безпідставність визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки належними первинними документами, які також були предметом дослідження під час виїзної перевірки та розгляду справи в обох судових інстанціях, підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд", зміну майнового стану, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Одночасно суди зауважили, що недотримання податкової дисципліни контрагентом-постачальником не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки добросовісний платник податків, яким є позивач, не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб'єктами господарювання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №0940/2337/18, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.10.2018 до
29.10.2018 посадовими особами Головного управління ДФС в Івано-Франківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 до 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з
01.01.2015 до 30.06.2018.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем положень пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" Затверджено наказом Міністерства фінансів України від
31.12.1999 за №318, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 за №20 та пункту 5 Згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 за №246, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 23678,00грн, в тому числі: за І квартал 2017 року занижено в сумі 1078,00грн, за ІІ квартал 2017 року занижено в сумі 18378,00грн, за ІІІ квартал 2017 року завищено в сумі 2043,00грн та за IV квартал 2017 року занижено в сумі 6265,00грн; пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 933961,00грн, у тому числі: за травень 2015 року на суму 25434,00грн, за червень 2015 року на суму 71534,00грн, за грудень 2016 року на суму 123,00грн, за січень 2017 року на суму 43355,00грн, за березень 2017 року на суму 205530,00грн, за квітень 2017 року на суму 467399,00грн, за жовтень 2017 року на суму 34488,00грн, за грудень 2017 року на суму 76156,00грн, за лютий 2018 року на суму 9942,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 05.11.2018 №1139/09-19-14-01/38554135 та прийнято податкові повідомлення-рішення від
29.11.2018 №0010291401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1046241,00грн, у тому числі: 836993,00грн за основним платежем та 209248,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0010281401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 29598,00грн, у тому числі: 23678,00грн за основним платежем та 5920,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань з податку на прибуток та податку на додану вартість, став висновок контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин по придбанню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" товарно-матеріальних цінностей (автоматичні вимикачі, автоскло, автошини, акумулятори, шуруповерти, гвинти для дерева, замки, кабель, клей, реле, монтажна рейка, електродвигун та інше) з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій між сторонами.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, за результатом проведеного аналізу, з посиланням на податкову інформацію щодо вказаного суб'єкта господарювання, та дослідженням первинної документацій, яка була надана позивачем до перевірки, встановив відсутність фактичного виконання договірних відносин з поставки позивачу його контрагентом товару з огляду на нульові показники звітності поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд", недоліки в оформленні товарно-транспортних документів, зокрема місце навантаження товару, яке зазначене в товаро-транспортних накладних, не збігається з юридичною адресою постачальника товару, зазначеного в договорі купівлі-продажу №05/01 від
05.01.2017; а також відсутність доказів на підтвердження оплати за поставлений товар. Також відповідач зазначив про наявність постанови Господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі №922/2870/18, згідно якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури.

На переконання контролюючого органу, у розглядуваному випадку, відбулося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення, оскільки, як стверджує відповідач, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Як встановлено судами, серед основних видів господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

При оцінці оспорюваних господарських операцій судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, за який проводилася перевірка, позивач (Покупець) на підставі договору купівлі-продажу №05/01 від 05.01.2017 мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" (Постачальник) по придбанню товарно-матеріальних цінностей. Згідно умов названого договору, асортимент та ціна товару погоджується, шляхом підписання відповідних накладних з виставленням рахунку-фактури по факту поставки та інших документів, які є невід'ємними частинами вказаного договору. Відповідно до положень вказаного договору, товар передається Покупцю на умовах - склад Постачальника. Право власності на товар виникає у Покупця після передачі (навантаження товару та підписання сторонами відповідних накладних).

Постачальник зобов'язаний оформити та передати Покупцю рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладні. Відповідно до пункт 3.1 договору, оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах даного договору. Покупець зобов'язується оплатити перерахування на поточний рахунок постачальника вартості товару на підставі видаткової накладної, виписаної постачальником у строки, обумовлені сторонами у даному договорі (пункт 3.4 договору).

Як встановлено судами, у підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій з вказаним контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" було надано копії первинних документів, такі також були предметом дослідження під час виїзної документальної перевірки, зокрема договору купівлі-продажу товару; видаткових накладних; податкових накладних; рахунків-фактури. Транспортування придбаного позивачем у контрагента товару відбувалося за рахунок та транспортом позивача за адресою навантаження: м. Київ, вул. Малогвардійська, 32, що підтверджується копіями товаро-транспортних накладних.

Товар придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме реалізовано кінцевим споживачам: Товариству з обмеженою відповідальністю "Електросвіт", Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста-Електро", Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейські будівельні технології", Товариству з обмеженою відповідальністю "Надвірнянська автобаза", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпати стіл кампані", Товариству з обмеженою відповідальністю "Комунальні інвестиції", СП Товариству з обмеженою відповідальністю "Олнова", ТДВ "Надвірнянський кар'єр-Карпати" з метою отримання прибутку, що підтверджується наданими позивачем копіями договорів купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних; рахунків-фактури.

Також, як встановлено судами, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 02.10.2018 №02-10/2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімфармінвест" вимоги в сумі 4596450,83грн за договором купівлі-продажу від 05.01.2017 №05/01 укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс".

Судами також було встановлено, що операції з вказаним контрагентом було належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги Головне управління ДФС в Івано-Франківській області вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд", з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою ухилення від спати податків до бюджету, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідач зазначає, що судами безпідставно не враховано доводи контролюючого органу про встановлені окремі обставини щодо відсутності руху активів та зміни майнового стану контрагента позивача; недоліків в оформленні товаро-транспортних документів, зокрема місце навантаження товару, яке зазначене в товаро-транспортних накладних, не збігається з юридичною адресою постачальника товару, зазначеного в договорі купівлі-продажу №05/01 від 05.01.2017, а за даними інформаційних ресурсів ДФС у постачальника відсутні власні чи орендовані приміщення; відсутність доказів на підтвердження розрахунків за поставлений товар, що не відповідає умовам укладеного договору; звітність контрагента подана з нульовими показниками. На підтвердження доводів, скаржник додатково зазначає, що постановою Господарського суду Харківської області від 22.11.2018 у справі №922/2870/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Контролюючий орган вважає, що у розглядуваному випадку відбувалося документування операцій із товаром за відсутності фактично їх здійснення. А тому, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

9. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що твердження контролюючого органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з контрагентом є необґрунтованими, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд", а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Також зазначив, що відповідач не врахував подальші господарські операції та відповідні розрахунки товариства, а обмежився виключно періодом, що підлягав перевірці; не провів зустрічної перевірки з метою з'ясування реальності операції і розрахунків та повноти відображення їх в обліку в платника податків. Позивач вказує, що касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. А тому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

10.2. Пункт 44.1 статті 44

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 44.2 статті 44

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

10.4. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134

Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Податковий кодекс України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

10.5. Пункт 185.1 статті 185

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до Податковий кодекс України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до Податковий кодекс України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України.

10.6. Пункт 187.1 статті 187

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

10.7. Пункт 188.1 статті 188

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених Податковий кодекс України, база оподаткування визначається з урахуванням положень Податковий кодекс України.

10.8. Пункт 189.1 статті 189

У разі здійснення операцій відповідно до Податковий кодекс України база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

10.9. Підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований, як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

10.10. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

10.11. Пункт 198.2 статті 198

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

10.12. Пункт 198.3 статті 198

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Податковий кодекс України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.13. Пункт 198.5 статті 198

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до Податковий кодекс України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Податковий кодекс України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

10.14. Пункт 198.6 статті 198

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Податковий кодекс України.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податковий кодекс України.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

10.15. Пункт 201.1 статті 201

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковий кодекс України термін.

11. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.4. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат а податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

15. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

16. Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування витрат та податкового кредиту.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").

20. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанцій вже надавали належну оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було надано умотивовану оцінку доказам, представлених позивачем та зібраних судами на підставі та у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент вчинення судами процесуальної дії) є підставою для податкового обліку, та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій, підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору в даній справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі висновків акту перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" за період 2017 року.

В свою чергу, застосовуючи вищезазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність їх здійснення.

Судами попередніх інстанцій під час дослідження долучених до матеріалів справи письмових доказів встановлено, що первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку у спірному періоді стосуються господарських операцій за участі контрагента-постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" та фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, а саме придбання товарно-матеріальних цінностей на підставі договору купівлі-продажу укладеного з метою здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс". Зокрема, товари придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме реалізовано контрагентам-покупцям.

Зміни у майновому стані позивача, у зв'язку із здійсненням вказаних господарських операцій та використання товарів у власній господарській діяльності, Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" відображені у його податковій звітності та первинних документах.

Досліджені судами документи, складені за результатом проведених операцій між позивачем та його контрагентом, відповідають вимогам первинних документів встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містять всі необхідні реквізити, виписані суб'єктом господарювання, який на момент взаємовідносин з позивачем був зареєстрований платником податку на додану вартість, не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в органах державної фіскальної служби. Контролюючий орган у встановленому законом порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили реальність проведення господарських операцій та фактичне придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд".

22. Посилання відповідача, як на підставу відсутності фактичного проведення операцій між сторонами, на недоліки в оформленні товарно-транспортних документів складених за результатом таких господарських операцій, з огляду на те, що місце навантаження товару, яке зазначене в товаро-транспортних накладних, не збігається з юридичною адресою постачальника, зазначеною в договорі, умотивовано не прийнято судами першої та апеляційної інстанцій до уваги, оскільки договором купівлі-продажу товару від 05.01.2017 №05/01 не передбачено, як обов'язкова умова, здійснення передачі товару постачальником саме з його юридичної адреси.

Крім цього, дані інформаційних ресурсів Державної фіскальної служби, відповідно до яких у постачальника відсутні власні чи орендовані приміщення, не спростовують факт здійснення навантаження придбаного позивачем товару в м. Київ, вул. Малогвардійська, 32, а не за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" зазначеної в спірному договорі.

Також, Верховний Суд окремо зазначає, що товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару, у зв'язку з чим, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, на яких наполягає відповідач, не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Також, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій відносно того, що наявність або відсутність окремих документів або ж недоліки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

23. Чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано контролюючим органом і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

В той же час, як обґрунтовано зазначено судами, тільки встановлення мети та факту порушення встановленого порядку оподаткування, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може слугувати підставою для висновку про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

24. Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань контролюючого органу, як на підставу безтоварності проведених операцій та неправомірне формування даних податкового обліку за такими операціями, на обставини з непроведення розрахунків з постачальником за отриманий позивачем товар, оскільки за умовами спірного договору купівлі-продажу товару не обумовлені строки, в які покупець обов'язується оплатити перерахування на поточний рахунок постачальника вартості товару, та при наявності обставини з віднесення позивачем виплат по вказаних господарських операціях до складу податкового кредиту.

Крім того, як встановлено судами, відповідно до договору про відступлення права вимоги за №02-10/2018 від 02.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімфармінвест" вимоги в сумі 4596450,83грн за договором купівлі-продажу №05/01 від 05.01.2017 укладеним з позивачем.

25. Також судами обґрунтовано не прийнято до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки наявність у суб'єкта владних повноважень під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг). Таким чином, дані інформаційних ресурсів ДФС про звітність постачальника з нульовими показниками та відкриття ліквідаційної процедури щодо нього, не спростовують фактичного руху активів, змін майнового стану позивача та достовірності первинних документів. Вказане не свідчить про безтоварність господарських операцій між позивач з його контрагентом.

26. Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що прибуток позивачем визначено шляхом коригування фінансового результату, пов'язаного з проведенням господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд" до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, а тому, враховуючи недоведення відповідачем безтоварності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, товариством обґрунтовано здійснено відображення в бухгалтерському обліку витрат, та відповідного фінансового результату, пов'язаного з проведенням спірних господарських операцій та в податковій звітності.

27. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за результатом проведення яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" у спірному періоді було сформовано дані податкового обліку, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірних дій, а вказані у касаційній скарзі обґрунтування є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем показників податкового обліку за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вілік Буд".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. З урахуванням досліджених первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності підприємства, та враховуючи висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатсервіс" підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентом, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій.

30. Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, враховуючи норми Податкового кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, що свідчить про необхідність залишення касаційної скарги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

31. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

32. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 у справі №0940/2337/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ. Я. Олендер І. А. Гончарова Р. Ф. Ханова