Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.07.2019 року у справі №640/2614/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа №640/2614/19

адміністративне провадження №К/9901/19991/19, К/9901/20242/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О. П.,

судді - Єзеров А. А., Кравчук В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019р. (суддя - Федорчук А. Б. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019р. (судді - Костюк Л. О., Бужак Н. П., Пилипенко О. Є.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова - Ідалія", Державний реєстратор, провідний спеціаліст Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області Калініна Людмила Миколаївна про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

встановив:

У лютому 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про учточнення позовних вимог, просив:

- визнати незаконними дії постійно діючої Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації із скасування реєстраційної дії від 24.12.2018р. №14801070040070823, вчинену державним реєстратором Калініною Л. М., провідним спеціалістом відділу реєстраційних послуг Зміївської сільської ради Зміївського району Харківської області на підставі висновку Комісії;

- визнати незаконною бездіяльність постійно діючої Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації стосовно ненадання висновку Комісії скарги від ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма - Ідалія";

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від
25.01.2019р. №233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань";

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2019р. №233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", а саме записів, внесених державним реєстратором Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області Калініною Л. М. 24.12.2018р. за №14801070040070823.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що: - доводи скарги ОСОБА_1 стосовно того, що загальні збори ТОВ фірма "Ідалія" не відбулись, спростовуються фактичними обставинами справи, адже такі збори 30.11.2018р. були проведені за участі ОСОБА_3 (34%) та ОСОБА_2 (33%); - реєстраційна дія №14801070040070823 вчинена у робочий день, оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №1-р від 11.01.2018р. рекомендовано 24.12.2018р. перенести на суботу -
22.12.2018р. ; - жодних порушень вимог законодавства у сфері державної реєстрації у скарзі не наведено; - для проведення реєстраційної дії уповноваженою особою було подано всі необхідні документи та сплачено адміністративний збір; - до повноважень відповідача не належав розгляд скарги, оскільки обґрунтуванням необхідності скасування реєстраційної дії фактично було порушення корпоративних прав; - спірною реєстраційною дією не було порушено прав скаржника, а тому відповідач не мав розглядати скаргу особи, права якої не було порушено.

Також посилався на те, що будучи особою, яка передала (подарувала) свою частину частки у статутному капіталі Товариства, він мав всі необхідні права на подання документів для державної реєстрації передачі частини цієї частки до ТОВ "Нова-Ідалія", а також був уповноважений довіреностями ОСОБА_3 та ТОВ "Нова-Ідалія" (обдаровуваний) на подачу необхідних документів для державної реєстрації дарування частки ОСОБА_4. ТОВ "Нова-Ідалія".

Крім того, під час розгляду скарги відповідачем не було дотримано норм Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації в частині запрошення позивача до розгляду скарги із наданням копії скарги та доданих до неї документів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019р., залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від
19.06.2019р., позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від
25.01.2019р. №233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

З ухваленими судовими рішеннями не погодились ОСОБА_1 та Міністерство юстиції України, звернулись з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просять їх скасувати та ухвалити рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційних скарг посилались на те, що висновки судів не відповідають обставинам справи, а спірний наказ прийнято в межах повноважень, з дотриманням Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, а тому підстави для його скасування відсутні.

У відзивах на касаційні скарги позивач просив у їх задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.01.2019р. ОСОБА_1 подав до Міністерства юстиції України скаргу, в якій просив провести перевірку правомірності проведених реєстраційних дій державного реєстратора Калініної Л. М., провідним спеціалістом відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області та скасувати реєстраційну дію від
24.12.2018р. №14801070040070823, вчинену державним реєстратором Калініною Л. М., провідним спеціалістом відділу реєстраційних послуг Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області.

За результатами розгляду вказаної скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України 25.01.2019р. видало наказ №233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яким скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю та скасовано реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від
24.12.2018р. №14801070040070823.

Не погоджуючись діями Комісії та наказом відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подана до Міністерства юстиції України скарга ОСОБА_1 обґрунтована обставинами, що вказують на спір про право, а тому в силу положень чинного законодавства така скарга не могла бути розглянута Міністерством юстиції України, а повинна бути розглянута судом відповідної юрисдикції.

Суди дійшли висновку, що перед розглядом скарги відповідачем не перевірено, чи віднесено розгляд скарги відповідно до Закону до повноважень суб'єкта розгляду скарги та не враховано законодавчих обмежень щодо розгляду таких скарг. Крім того, до поданої до Міністерства юстиції України скарги заявником не було додано документів, що підтверджують факт порушення його прав у результаті прийняття рішення державним реєстратором, подана скарга не відповідала вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що за правилами частини восьмої статті 34 Закону є безумовною підставою для відмови у її задоволенні. Крім того, відповідачем порушено процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зокрема щодо належного повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень".

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача.

Крім того, у постанові від 29.05.2019р. у справі №826/9341/17 Великою Палатою Верховного Суду була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 25.01.2019р. №233/5 "Про скасування реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та стосуються корпоративних прав учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю та управлінням юридичною особою.

Звертаючись до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, позивач реалізовував повноваження у сфері управління корпоративними правами товариства.

Отже, звернення до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту корпоративних прав позивача, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За своєю природою такі правовідносини носять майновий, приватно-правовий характер і не належать до сфери публічно-правових відносин. При цьому, вимоги позивача та доводи, якими такі вимоги обґрунтовані, не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносинах.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим.

Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами ( №826/9046/16, №910/8424/17), в яких Суд дійшов висновку щодо належності зазначеної категорії спорів саме до юрисдикції адміністративних судів, є безпідставним, оскільки такі були зроблені Судом до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 29.05.2019р. у справі №826/9341/17, в якій висловлено правову позицію стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Крім того, у постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого ".. розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб'єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.".

З огляду на зазначене, посилання позивача на те, що корпоративні відносини у даній справі є предметом самостійного оскарження також є безпідставними.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтями 238, 240 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2019р. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019р. - скасувати.

Провадження у справі №640/2614/19 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова - Ідалія", Державний реєстратор, провідний спеціаліст Зміївської міської ради Зміївського району Харківської області Калініна Людмила Миколаївна про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук