ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 806/10407/11

адміністративне провадження № К/9901/23004/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (головуючий суддя - Гурін Д.М., судді: Капинос О.В., Шимонович Р.М.)

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Капустинський М.М., Шидловський В.Б.)

у справі №806/10407/11

за позовом ОСОБА_1

до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції,

про визнання дій неправомірними, зобов`язання утриматися від вчинення дій.

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії Коростенської ОДПІ, які полягають у включенні реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 до інформаційного фонду Державного реєстру платників податків фізичних осіб, як громадянина, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера;

- зобов`язати Коростенську ОДПІ виключити з державного реєстру фізичних осіб платників податків відомості про ІПН і загальні відомості, щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати утриматися від вчинення протиправних дій службовим особам Коростенської ОДПІ відносно ОСОБА_1 щодо: збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Коростенську ОДПІ виключити з окремого реєстру (особливого) реєстру громадян, які через свої релігійні переконання відмовились від ІПН, виключити інформацію щодо паспортних даних ОСОБА_1 по серії та номеру паспорта. Знищити облікову картку персонального обліку, ВІП карти та інші електронні носії і всю інформацію; надати підтверджуючі юридичні документи, що все виконано;

- зобов`язати Коростенську ОДПІ вести облік на паперових носіях за раніше встановленою формою обліку 8ДР;

- зобов`язати ДФС України виключити ІПН, всю інформацію про ОСОБА_1 з державного реєстру фізичних осіб платників податків, включаючи серію та номер паспорту, всі обліки в тому числі окремий та особливий, вести облік на паперових носіях за раніше встановленою формою обліку 8ДР;

- зобов`язати ДФС України та Коростенську ОДПІ не закрити, а взагалі скасувати та видалити з усіх реєстрів та баз ІПН № НОМЕР_1 , оскільки позивач ОСОБА_1 заяву згідно форми №В2 взагалі не подавав. Юридичних доказів подачі позивачем даної заяви за вказаною формою ОСОБА_1 надано не було;

- зобов`язати ДФС України та Коростенську ОДПІ в номерній довідці за Ф.№ВЗ від 18 липня 2005 року, яку ОСОБА_1 отримав за номером 0626362 від 21 липня 2005 року видалити з усіх реєстрів і поставити інший номер дати відмітки, поставити гербову печатку в паспорті (особливі відмітки) Коростенську ОДПІ;

- зобов`язати ДФС України згідно пункту 5 Розділу 4 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, затвердженої наказам №779 як власника та адміністратора Державного реєстру надати витяг (довідку), що ОСОБА_1 не перебуває у Державному реєстрі, не в окремому не в особливому. Даний документ завірити мокрою гербовою печаткою;

- допустити до негайного виконання рішення суду.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2005 року по даний час всупереч його вимог та написаних заяв Коростенська ОДПІ продовжує обліковувати його не на паперових носіях, а за ПІБ, серією та номером паспорту, що є грубим порушенням його прав. Заяви Ф.№В2 він не заповнював, а навпаки написав власноручно заяву, щоб його зняли з усіх обліків і обліковували без використання серії та номера паспорта, при цьому він повернув свій ІПН, після цього позивачу надали Ф.№ВЗ поставивши номер 0626362 від 21 липня 2005 року. Зазначає, що протягом 2010 року по даний час Коростенська ОДПІ порушує законодавство та права позивача і без його згоди веде облік, зберігання і використовує його персональні дані, хоча він у 2005 році відмовився від ІПН, податковий орган знову пропонує написати заяву за формою №1П на підставі якої вносяться дані до окремого Державного реєстру і знову має намір обліковувати його за серією і номером паспорта. Наведені. Вважає, що дії Коростенської ОДПІ порушують його права, гарантовані Конституцією України, а збір та обробка даних про фізичну особу без її згоди суперечить положенням Закону України від 1 червня 2010 року №2297-VI «Про захист персональних даних».

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Коростенської ОДПІ Житомирської області відносно заяви ОСОБА_1 у частині здійснення податкового обліку без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру, виключення індивідуального ідентифікаційного номера та всієї інформації відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та Державного реєстру, здійснення його обліку на паперових носіях за прізвищем, ім`ям, по батькові, не вказуючи серію та номер його паспорта. Зобов`язано не вчиняти протиправних дій службовими особами Коростенської ОДПІ Житомирської області відносно ОСОБА_1 щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації відносно нього. Зобов`язано Коростенську ОДПІ Житомирської області виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний ідентифікаційний номер і загальні відомості про ОСОБА_1

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 лютого 2015 року постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2015 року справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання утриматися від вчинення дій, передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

7. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

8. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від ідентифікаційного номеру та має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, про що до його паспорту внесено відповідний запис за №06262362.

10. Вказане право позивач здобув у 2005 році на підставі написаної ним заяви до Коростенської ОДПІ.

11. Вважаючи, що його облік, як платника податків, відповідач здійснює за прізвищем, ім`ям, по батькові, серією та номером паспорту, у 2010-2011 роках позивач неодноразово звертався до Коростенської ОДПІ Житомирської області із заявами з вимогою здійснювати такий облік за раніше встановленою формою - на паперових носіях, без зазначення серії та номеру паспорту.

12. На звернення позивача Коростенська ОДПІ направляла листи, в яких роз`яснено, що облік платників податків які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття податкового номера облікової картки фізичної особи, передбачена альтернативна форма обліку, яка здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, але для ведення такого обліку необхідно звернутися до податкового органу для написання заяви за формою 1П для здійснення реєстрації в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після написання заяви про відмову від ідентифікаційного номера у 2005 році та після виконання рішень судів у справі №2-а-10407/11, відомості про громадянина ОСОБА_1 не включені до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, та у тому числі до окремого реєстру Державного реєстру, оскільки для забезпечення обліку громадяни повинні самостійно подавати заяву за формою 1П та здійснити реєстрацію в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, згідно вимог чинного законодавства, а громадянин ОСОБА_1 такої заяви до Коростенської ОДПІ з набранням чинності Податковим кодексом України не подавав, тому його дані в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відсутні. Відповідно на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, у тому числі в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків позивач не перебуває, а всю інформацію відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ виключено.

14. Картка персонального обліку ОСОБА_1 ніколи не існувала, а облік паперових носіїв у Коростенській ОДПІ відсутній і здійснюється виключно в електронній формі.

15. Зазначення податковим агентом серії та номера паспорта особи не свідчить про те, що така особа зареєстрована в Державному реєстрі та, відповідно, спростовує твердження позивача про ведення його обліку. Відрахування податковим агентом податків і зборів із суми отриманих доходів на користь бюджету, не свідчить про те, що особа з якої такі суми відраховані включена до Державного реєстру чи до окремого реєстру і облік такої особи ведеться органами податкової інспекції.

16. Для здійснення обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера - використовується прізвище, ім`я, по батькові, а також серія та номер паспорта. Облік таких осіб ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України.

17. Положення Податкового кодексу України є обов`язковими до застосування суб`єктами владних повноважень, а саме відповідачами на час виникнення спірних правовідносин та спрямовані на забезпечення встановленого Конституцією та законами України публічного порядку, а вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства.

18. Суди зазначили, що здійснення обліку у запропонований позивачем спосіб, не передбачено Податковим кодексом України, як і можливості виключення або невнесення відомостей про особу до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у випадку якщо через свої релігійні переконання такі особи відмовляються від прийняття реєстраційного номера, а навпаки передбачено ведення обліку таких осіб в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта, а не лише за прізвищем, ім`ям та по-батькові, датою народження та місцем проживання, а тому дійшли висновку про відмову в задоволені позову в цій частині.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. В обґрунтування касаційної скарги позивач зокрема вказує, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

20. Вважає, що суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв постанову, врахувавши лише позицію відповідача, без проведення належного та глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.

21. Скаржник стверджує про неприпустимість для віруючих подання громадянами заяви про відмову від перереєстрації, котрі раніше уже відмовились від ІПН. Вимога оформлення повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки Ф.№1П ОДПІ, не відповідає законодавству, оскільки відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 статті 70 ПКУ, обов`язок подавати повідомлення покладається лише на платників податків, по відношенню до яких раніше не формувалася «облікова картка платників податків» і «яка не включена в Держреєстр». Проте, кожен з тих, у кого немає ІПН, в свій час відмовилися або через суд, або через ОДПІ.

22. З 2005 року облікова картка на ОСОБА_1 не формувалася. З цього ж року в його паспорті була зроблена відмітка, в якій зазначено про те, що ОДПІ буде обліковувати його по серії та номеру паспорта. В свою чергу це є доказом того, що картка по відношенню до нього формувалась, тобто вказана норма ПКУ не зобов`язує його повторно звертатися для реєстрації.

23. Вважає, що з моменту повідомлення ним про відмову від ІПН ОДПІ, вся інформація з Держреєстру про нього підлягає виключенню, а не лише ІПН. Це дає право на поновлення права громадян за раніше встановлені форми податкового обліку, забезпечення права на відмову від автоматичної обробки персональних даних та добровільності у використанні електронних засобів ідентифікації громадян.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

25. За перевіркою матеріалів справи, фактично спірним у справі є питання правомірності вимоги відповідача щодо подання позивачем повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою №1П, оскільки до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме до 1 січня 2011 року, позивачем вже подавалась заява про відмову від ІПН через свої релігійні переконання.

26. Згідно зі статтею 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

27. Водночас, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань (частина четверта статті 35 Конституції України).

28. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, принцип законності, закладений в частині другій статті 19 Конституції України вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

29. Відповідно до частини першої та другої статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

30. Аналіз положень частин першої, другої статті 32 Конституції України, юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди допускається, якщо воно передбачене законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Таке втручання вважатиметься законним у разі наявності підстави в національному законі, а також за умови, що такий закон відповідатиме принципу верховенства права, закріпленому в частині першій статті 8 Конституції України (абзац шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

31. Отже, втручання у конституційне право особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди вважатиметься законним, якщо для цього передбачені підстави в національному законі, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

32. Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, тобто права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно з законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, захисту здоров`я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.

33. Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання "згідно із законом" вимагає від оспорюваного заходу, за яким здійснюється втручання, підґрунтя в національному законодавстві і стосується також якості закону, тобто закон має бути доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачати наслідки його дії щодо себе, і відповідати принципу верховенства права (пункт 85 рішення у справі "Шалімов проти України" (Shalimov v. Ukraine) від 4 березня 2010 року, заява N 20808/02).

34. Як встановлено судами, ОСОБА_1 є громадянином України, 23 липня 1997 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області йому виданий паспорт громадянина України НОМЕР_2 , відповідно до якого 28 серпня 1987 року зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 . До 2005 року громадянин ОСОБА_1 перебував на обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів за ідентифікаційним номером 2140218571, який був закритий у 2005 році на підставі поданої заяви за формою №В2. Відмова ОСОБА_1 від ідентифікаційного номера відбулась відповідно до вимог чинного на той час Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов`язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року №602/1226, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2004 року №1345/9944 (втратив чинність на підставі спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 17 грудня 2010 року №955/628).

36. Відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви форми №В2 від 18 липня 2005 року в паспорт останнього 21 липня 2005 року внесено відмітку про наявність у нього права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

37. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 4 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року, зобов`язано Коростенську ОДПІ виключити з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків, загальні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків та загальні відомості про ОСОБА_1

38. Відповідно до постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУ у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження ВП №39127969 від 29 лютого 2013 року по виконавчому листу №2-а-10407/11 від 15 травня 2013 року встановлено повне виконання судових рішень першої та апеляційної інстанції від 4 жовтня 2012 року та від 13 лютого 2013 року про зобов`язання не вчиняти протиправні дії службовими особами Коростенської ОДПІ відносно ОСОБА_1 щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації відносно нього. Зобов`язання виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про індивідуальний податковий номер і загальні відомості про ОСОБА_1

39. Наведені обставини дають підстави для висновку, що громадянин ОСОБА_1 на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, а також в окремому реєстрі Державного реєстру не перебуває, а всю інформацію відносно нього з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ виключено.

40. Згідно з листом Коростенської ОДПІ від 16 червня 2014 року №5441/11 про надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву від 6 червня 2014 року щодо виключення з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків і загальні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника і загальні відомості відносно ОСОБА_1 , то оскільки позивач не був суб`єктом підприємницької діяльності його персональні дані в Коростенській ОДПІ не обліковуються, не обробляються та не використовуються.

41. Крім того, відповідно до листа Коростенської ОДПІ від 24 лютого 2015 року №2316/11, що надісланий на адресу ОСОБА_1 як відповідь на лист від 9 лютого 2015 року, зазначено, що ОСОБА_1 персонально не подавав заяву у паперовому вигляді за формою №1П, його персональні дані в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та в державному реєстрі Коростенської ОДПІ не обробляються та не використовуються.

42. Аналогічна відповідь надана позивачу листом Коростенської ОДПІ від 5 лютого 2015 року №1612/10/11 на його звернення від 22 січня 2015 року про виключення персональних даних з державного реєстру фізичних осіб на звернення позивача.

43. Стосовно доводів позивача щодо надання відповідачем заяв відповідно до яких позивачу присвоєно реєстраційний номер облікової картки платника та інших заяв, то судами встановлено, що заяв про згоду, чи бажання отримати реєстраційний номер облікової картки платника податків від ОСОБА_1 до Коростенської ОДПІ не надходило.

44. Листом Коростенської ОДПІ від 8 лютого 2016 року №1210/10 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» від 12 квітня 2012 року №578/5, заяви зберігаються протягом п`яти років, а потім знищуються. Відповідно надати копії заяв не має можливості, оскільки термін зберігання документів сплив. Складання наказу або розпорядження відносно присвоєння громадянам реєстраційного номеру та щодо вилучення інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків не передбачено чинним законодавством України. Присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків проводиться виключно за заявою поданою до податкових органів платником податків самостійно. Окремий реєстр громадян які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків ведеться у відповідності до статті 70 Податкового кодексу України. Щодо журналу обліку реєстрації громадян, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, то згідно з наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» від 12 квітня 2012 року №578/5, заяви зберігаються протягом п`яти років, а потім знищуються, у зв`язку з чим зробити виписку з даного журналу не має можливості. З 21 липня 2005 року виключено індивідуальний ідентифікаційний номер та всю інформацію відносно позивача з інформаційного фонду Державного реєстру та Коростенської ОДПІ про що свідчить відмітка у паспорті у розділі «особливі відмітки».

45. Крім того, листом від 11 листопада 2016 року №19475/5/99-99-08-02-02-16 Державна фіскальна служба України повідомила, що станом на 2 листопада 2016 року ОСОБА_1 на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, а також в окремому реєстрі Державного реєстру не перебуває.

46. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що після написання заяви про відмову від ідентифікаційного номера у 2005 році та виконання судових рішень у справі №2-а-10407/11, відомості про громадянина ОСОБА_1 не включені до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, у тому числі до окремого реєстру Державного реєстру, оскільки для забезпечення обліку громадяни повинні самостійно подавати заяву за формою 1П та здійснити реєстрацію в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, згідно з вимогами чинного законодавства, однак, громадянин ОСОБА_1 такої заяви до Коростенської ОДПІ з набранням чинності Податковим кодексом України не подавав, у зв`язку з чим, його дані в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків відсутні. Відповідно на обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, як і в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків позивач не перебуває.

47. Водночас, як встановлено судами, про виключення індивідуального номеру та всієї інформації відносно позивача з інформаційного фонду Державного реєстру та державного реєстру Коростенської ОДПІ позивач був повідомлений, зокрема, листами Коростенської ОДПІ №7127/11 від 25 травня 2015 року, №2316/11 від 24 лютого 2015 року, №5441/11 від 16 червня 2014 року, №1612/11 від 5 лютого 2015 року, №1883/11 від 26 лютого 2014 року.

48. Про відсутність індивідуального ідентифікаційного номера та відомостей відносно ОСОБА_1 в Державному реєстрі та окремому реєстрі Державного реєстру платників податків, позивача повідомлено Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області листом від 25 грудня 2013 року №14998/8/18-003 та Міністерством доходів і зборів України листом від 18 лютого 2014 року №1034.

49. Що стосується картки персонального обліку ОСОБА_1 , то відповідач підтвердив, що така картка ніколи не існувала, а облік паперових носіїв у Коростенській ОДПІ відсутній і здійснюється виключно у електронній формі.

50. Отже, відсутність ОСОБА_1 у базі даних Державного реєстру фізичних осіб Житомирської ОДПІ як по реєстраційному номеру облікової картки платника податків, так і по серії та номеру паспорта, що підтверджується листом Житомирської ОДПІ від 25 жовтня 2016 року №19040/9/06-25-08-01 спростовує твердження позивача про ведення його обліку.

51. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

52. У зв`язку з цим, взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків (пункт 63.2 статті 63 Податкового кодексу України).

53. Пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

54. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об`єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби (абзац четвертий пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України).

55. Відповідно до положень пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

56. Згідно з положеннями пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

57. Пунктом 70.5 статті 70 Податкового кодексу України встановлено, що фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт. Для заповнення облікової картки фізичної особи-платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

58. Отже, для здійснення обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера - використовується прізвище, ім`я, по батькові, а також серія та номер паспорта. Облік таких осіб ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта громадянина України.

59. При цьому Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджене наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №779, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 26 грудні 2013 року за №2211/24743, чітко встановлює форму повідомлення, яке має подати фізична особа відповідному органу державної податкової служби у разі якщо вона через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, а саме, зазначене повідомлення подається за формою №1П, яка є додатком №8 до зазначеного Положення.

60. Як встановлено судами, позивач, після набрання чинності з 1 січня 2011 року Податковим кодексом України, не звертався до Коростенської ОДПІ із заявою фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою №1П, яка є додатком 8 до Положення №779, більше того позивач категорично відмовляється це зробити з посиланням на те, що у 2005 році ним уже подавалась заява про відмову від ІПН і, як вважає позивач, він не зобов`язаний повторно подавати аналогічну заяву та продовжує стверджувати про обов`язок контролюючого органу вести його облік як того вимагає Закон України від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів», тобто без застосування індивідуального номеру, виключивши індивідуальний ідентифікаційний номер та всю інформацію відносно ОСОБА_1 з Державного реєстру, здійснювати облік позивача на паперових носіях за прізвищем, ім`ям, по батькові, не вказуючи серію та номер паспорта.

61. Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з мотивами судів першої та апеляційної інстанцій, які правомірно дійшли висновків про те, що положення Податкового кодексу України є обов`язковими до застосування суб`єктами владних повноважень; відповідачі на час виникнення спірних правовідносин діяли відповідно до встановленого Конституцією та законами України публічного порядку, а тому позовні вимоги позивача не відповідають нормам чинного законодавства.

62. Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що із системного аналізу положень Податкового кодексу України випливає, що втручання у конституційне право особи на приватне життя шляхом отримання та обробки її персональних даних фізичних осіб, які через релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера, здійснюється контролюючими органами згідно з положеннями пункту 63.6 статті 63, пункту 70.1 статті 70, пункту 70.5 статті 70 Податкового кодексу України, з метою контролю ведення обліку таких платників податків - фізичних осіб.

63. В контексті правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та Коростенською ОДПІ, ведення обліку платників податку - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від використання ідентифікаційного номера, відбувається за особистим їхнім поданням відповідному контролюючому органу та документів для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явлення паспорта. Тобто, такий облік здійснюється фактично за добровільною згодою таких осіб.

64. У випадку правовідносин, що склалися між ОСОБА_1 та Коростенською ОДПІ щодо права особи на приватне і сімейне життя шляхом збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу, кодекс достатньо чітко визначив межі повноважень щодо ведення обліку фізичних осіб, які за релігійними переконаннями відмовились від використання ідентифікаційного номера, наданих компетентним контролюючим органам влади та порядком їх здійснення.

65. Що стосується питання правомірності вимоги для віруючих громадян, подання заяви про відмову від перереєстрації ОДПІ в окремому реєстрі Держреєстрі фізичних осіб за серією та номером паспорта, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

66. Згідно із статтею 35 Конституції України, яка кореспондує із статтею 9 Конвенції, свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

67. Таким чином, на державу покладається не лише негативний обов`язок утримуватися від необґрунтованого втручання у сферу прав людини, у тому числі, й у сферу свободи сповідувати свою релігію або переконання, а й позитивний обов`язок держави, вжиття заходів, на дотримання поваги до свободи релігії, в забезпеченні належної системи національного захисту прав людини, у тому числі, права мати будь-які переконання, шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод.

68. У зв`язку з цим, ЄСПЛ залишив без задоволення - заяву багатьох мешканців Росії, котрі скаржились на законодавство, відповідно до якого кожному платнику податків присвоюється «індивідуальний номер платника податків» проти їхньої волі, не дивлячись на те, що прийняття такого номеру було несумісним з їхніми релігійними переконаннями. Суд зазначив, що йдеться про захід, який у загальний і нейтральний спосіб застосовується у публічній сфері; що заявники не були зобов`язані ні просити, ні навіть використовувати оспорювані номери, оскільки закон однозначно дозволяє більшості платників податків не використовувати цей номер у офіційних документах. Суд також нагадав, що зміст офіційних документів або баз даних не може визначатись залежно від особистих побажань осіб, які в них фігурують. Тому не було жодного втручання у права, гарантовані статтею 9 (Рішення ЄСПЛ від 3 грудня 2009 року «Skugar і Інші проти Росії»).

69. Отже, беручи до уваги справедливу рівновагу між загальним інтересом- забезпечити економічний добробут, і інтересами особи - її права на релігійні переконання, органи державної влади, у рамках здійснення своїх функцій у цій галузі, уже виразили свою повагу до гарантованих статтею 35 Конституції України прав осіб, які мають релігійні переконання та прийняла законодавство, яким забезпечили це право через створення спеціального порядку обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера.

70. Фізична особа - платник податків зобов`язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред`явити паспорт.

71. Встановлений законодавством порядок організації податкової бази даних, що включають реєстраційні номери облікової картки платника податків за допомогою використання даних паспорта, не може розцінюватися як втручання ОДПІ в право заявника на повагу до свободи релігії.

72. Водночас, на момент вирішення адміністративного спору, в матеріалах справи відсутні докази, поданого скаржником такого повідомлення та докази, які б підтверджували використання його персональних даних з державного реєстру фізичних осіб.

73. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що релігійні переконання особи не звільняють її від конституційного обов`язку сплачувати податки і збори. При цьому, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. За загальним правилом, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Проте, для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, облік ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. При цьому, облік таких осіб ведеться в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

74. Верховний Суд, керуючись положеннями частини четвертої статті 35 Конституції України, які передбачають, що ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань, вважає необґрунтованими твердження скаржника про неприпустимість для віруючих подання громадянами заяви про відмову від перереєстрації, котрі раніше уже відмовились від ІПН, у випадках, коли ОДПІ вимагає оформлення повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки Ф.№1П, тобто реєстрації і обліку в окремому реєстрі Держреєстру фізичних осіб за серією та номером паспорта.

75. Тому доводи ОСОБА_1 про те, що з 2005 року облікова картка по відношенню до нього уже формувалась, і в його паспорті була зроблена відмітка, в якій зазначено про те, що ОДПІ буде обліковувати його по серії та номеру паспорта, а вказана норма Податкового кодексу України не зобов`язує його повторно звертатися для реєстрації, Верховний Суд не бере до уваги.

76. Верховний Суд погоджується з мотивами судів першої і апеляційної інстанцій стосовно того, що предметом регулювання правовідносин між позивачем та відповідачами є норми чинного податкового законодавства, яке є спеціальним, а саме: Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затверджено Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 грудня 2013 року №779, які і встановлюють спеціальний порядок обліку фізичних осіб-платників податків, які через свої релігійні переконання в установленому законом порядку відмовились від використання ідентифікаційного номера.

77. Чинне законодавство України, на відміну від Закону України від 22 грудня 1994 року №320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів», який діяв до набрання чинності Податковим кодексом України, не передбачає здійснення обліку осіб, які відмовилися від реєстраційного номеру облікової картки платника податків без використання серії та номера паспорта.

78. Окрім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, збереження документів з виконання заяв громадян регламентується наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Документи і виконання заяв на отримання або відмову від реєстраційного номеру облікової картки платника податку відповідно до даного наказу зберігаються 5 років. На теперішній час надати будь-які підтверджуючі документи відносно того чи видавалась позивачу довідка за формою В3 у 2005 році не має можливості, про що зазначено у листі Коростенської ОДПІ від 3 серпня 2016 року №5417/09/06-09-08-03.

79. З огляду на встановлені судами правовідносини у справі та їх правове регулювання, Верховний Суд приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

80. Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний Суд зазначає, що вони перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, їм була надана належна правова оцінка.

81. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

82. Доводи та аргументи скаржника щодо переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

83. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

84. Таким чином, Верховний Суд приходить до висновку, що в межах доводів касаційної скарги судами попередніх інстанції не допущено порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

85. З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі №806/10407/11- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова