Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №826/10386/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2020 року

Київ

справа №826/10386/17

адміністративне провадження №К/9901/30238/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянувши касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 20 вересня 2019 року у справі № 826/10386/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення від 21 червня 2017 року, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі також - відповідач, Міністерство), у якому просили скасувати рішення відповідача від 21 червня 2017 року про відмову в реєстрації знаку та зобов`язати здійснити повторну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «Генетический жетон».

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 21 червня 2017 року про відмову в реєстрації знаку за заявкою від 16 листопада 2015 року № m 2015 20474. Зобов`язано відповідача здійснити повторну науково-технічну експертизу документів, поданих для реєстрації знаку «Генетический жетон», за заявкою від 16 листопада 2015 року № m 2015 20474.

3. Не погодившись з таким судовим рішенням першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із поданням копії довіреності, незасвідченої у встановленому законом порядку.

5. Повторно подану апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України зареєстровано судом першої інстанції 12 серпня 2019 року за вх. №03-14/83753/19.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року повернуто особі, яка її подала, у зв`язку із тим, що її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено належним чином.

7. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач втретє подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строків на апеляційне оскарження відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху.

9. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).

10. 01 листопада 2019 року відповідач подав до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, касаційну скаргу відповідно до статті 327 КАС України, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

12. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що апелянтом не обґрунтована наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Повернення апеляційних скарг від 29 липня 2019 року та 15 серпня 2019 року у зв`язку з ненаданням документа на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку на подання такої скарги. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки воно є необґрунтованим та ухваленим з порушенням норм процесуального права. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційним судом не враховано, що відповідачем вперше подано апеляційну скаргу в строки, визначені статтею 295 КАС України, а після отримання ухвал про повернення апеляційної скарги представником відповідача вчинялись процесуальні дії добросовісно та у найкоротші строки. Суд апеляційної інстанції повинен був звернути увагу на тривалість строку, який пропущено, на поведінку сторони протягом цього строку та дії, які вона вчиняла.

Крім того, суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

16. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

17. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

18. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

19. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

20. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

21. Статтею 295 КАС України визначено, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

22. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

23. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

24. Відповідно до частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

25. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

26. Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач вперше 16 липня 2019 року звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі №826/10386/17, яка повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року.

28. 12 серпня 2019 року відповідач повторно подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі №826/10386/17, яка повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року.

29. Шостий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 15 серпня 2019 року вказав, що копія довіреності, яка додана до цієї апеляційної скарги є ідентична тій копії довіреності, яка була додана до первинної апеляційної скарги і в подальшому повернута апелянту у зв`язку із не засвідченням її у встановленому законом порядку.

30. Повторно подана апеляційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України є фактично незгодою із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, якою первинну апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України повернуто апелянту у зв`язку із поданням копії довіреності, незасвідченої у встановленому законом порядку. Проте, у силу положень статей 298 - 326 КАС України, суд апеляційної інстанції не уповноважений встановлювати законність ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, якою апеляційну скаргу повернуто апелянту.

31. Суд апеляційної інстанції зазначив, що належним способом захисту процесуальних прав апелянта є оскарження у касаційному порядку ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, а не повторне її подання.

32. 23 серпня 2019 року відповідач втретє подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі №826/10386/17, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що вже звертався з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі №826/10386/17, проте судом апеляційної інстанції зазначена скарга була повернута апелянту у зв`язку з неналежним засвідченням копії довіреності.

33. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строків на апеляційне оскарження відмовлено, а апеляційну скаргу залишено без руху.

34. На виконання вимог даної ухвали відповідачем до суду 12 вересня 2019 року подано заяву, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. В якій зазначив, що причина пропуску процесуального строку оскарження рішення суду першої інстанції не залежала від нього. В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач вказує, що вперше подану вчасно апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що копію доданої до апеляційної скарги довіреності не було засвідчено в установленому законом порядку. Разом з тим, вдруге апеляційна скарга подана через 6 днів після отримання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року. Також, вказує, що першу апеляційну скаргу було подано в строки передбачені статтею 295 КАС України.

35. Судом апеляційної інстанції підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку визнані неповажними, та ухвалою від 20 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою відповідача.

36. З таким рішенням суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів Верховного Суду з огляду на наступне.

37. Приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, зокрема виходив з того, що апеляційні скарги ухвалами від 29 липня 2019 року та 15 серпня 2019 року (друга апеляційна скарга подана без врахування ухвали апеляційного суду від 29 липня 2019 року у справі №826/10386/17) повернуті відповідачу у зв`язку із незасвідченням копії довіреності відповідно до встановлених законом правил, що не є об`єктивно непереборною обставиною чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій, а за своєю суттю є суб`єктивною обставиною та не може бути прийнятою судом апеляційної інстанції як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції від 07 червня 2019 року.

38. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі №808/1726/18, від 29 серпня 2019 року у справі № 362/2939/16-а.

39. Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

40. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

41. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

42. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

43. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

44. Внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк.

45. Відповідач у касаційній скарзі не наводить жодних доводів, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

46. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

47. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

49. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

50. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у справі №826/10386/17.

51. Крім того, колегія суддів також зазначає про те, що скаржник не оскаржував у касаційному порядку ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року, а неспроможність відповідача належним чином організувати засвідчення повноважень своїх представників у відповідності до встановлених законом правил, є суто суб`єктивною обставиною та не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

52. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17.

53. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції.

54. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

55. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

56. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

57. У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

58. Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

59. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ("Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" № 11681/85).

60. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06; п. 33).

61. Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

62. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

63. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 350 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

64. Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко