Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №825/1988/17

адміністративне провадження №К/9901/36111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуНіжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постановуЧернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (суддя О.В. Кашпур) та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (колегія у складі суддів: Є.О. Сорочко, Г.В. Земляна, Ю.А Ісаєнко)у справі №825/1988/17за позовомОСОБА_2доНіжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 26 червня 2015 року №16578-17 та зобов'язати відповідача повернути сплачений нм податок в сумі 25000,00 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що в силу приписів пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) транспортний податок не може застосовуватись в 2015 році бюджетному році, його застосування можливе лише з 2016 бюджетного року. Однак, позивач повністю сплатив грошові кошти у вигляді транспортного податку з фізичних осіб, відповідно до податкового повідомлення-рішення №16578 від 26 червня 2015 року, що підтверджується платіжними дорученнями, а також довідкою виданою Ніжинської ОДПІ від 27 жовтня 2015 року №87/Т/25-13-07-033.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, позов задоволено частково, , визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ форми «Ф» №16578-17 від 26 червня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Тому суд вважає, що застосування контролюючим органом положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на наявність відповідної норми ПК України, зокрема ст. 267, яка повністю врегульовує процедуру адміністрування транспортного податку та чітко визначає його ставки, що є достатньою підставою для виникнення у контролюючого органу обов'язку по нарахуванню такого податку та винесення відповідних податкових повідомлень-рішень, а у платника податків зобов'язання щодо його сплати.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO, легковий універсал - В, з об'ємом двигуна 3956 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску.

Ніжинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №16578-17 від 26 червня 2015 року, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" в розмірі 25000,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 ПК України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Таким чином, транспортний податок мав справлятися не раніше 2016 року.

Між іншим, зазначене підтверджується тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рід про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків не застосовуються.

Підсумовуючи викладене, касаційний суд вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки застосування контролюючим органом положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду