Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №815/3592/16

адміністративне провадження №К/9901/17907/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної міграційної служби України

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (судді - Бжассо Н.В., Бутенко А.В., Кравченко М.М.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 (судді - Шеметенко Л.П., Потапчук В.О., Шляхитський О.І.)

у справі №815/3592/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), в якому просив:

- визнати неправомірним та скасувати рішення ДМС України від 24.05.2016 №248-16, яким позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов'язати ДМС України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ДМС України від 24.05.2016 №248-16, яким позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов'язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.08.2013 позивач звернувся до року ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем в Україні або особою,яка потребує додаткового захисту.

18.04.2016 ГУ ДМС України в Одеській області складено висновок, згідно якого факти повідомлені заявником стосовно власних переслідувань в країні громадянського походження не можуть бути визнаними підставою для визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

24.05.2016 ДМС України прийнято рішення №248-16 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Афганістану ОСОБА_1.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що під час проведення додаткової співбесіди відповідачем не забезпечено перекладача, що є недотриманням порядку розгляду заяви позивача та підставою для скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання повторного розгляду заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі - Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту») під час співбесіди заявнику, який не володіє українською або російською мовами, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, забезпечує перекладача з мови, якою заявник може спілкуватися.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в заяві від 19.08.2013 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач вказав про необхідність забезпечення його перекладачем. Позивача не було забезпечено перекладачем під час проведення додаткової співбесіди 11.03.2016, що не заперечується відповідачем.

Суд вважає, що позивач, зазначивши в заяві від 19.08.2013 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про необхідність надання йому перекладача, скористався правом, передбаченого Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», що, як наслідок, покладає на відповідача обов'язок виконати відповідні вимоги Закону та забезпечити позивача перекладачем.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що під час анкетування 19.08.2013 позивач зазначив, що володіє російською мовою на середньому рівні, а під час розгляду справи у суді першої інстанції він особисто надавав пояснення суду російською мовою, оскільки в заяві від 19.08.2013 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач вказав про необхідність забезпечення його перекладачем, а під час розгляду адміністративної справи в суді першої інстанції, у судовому засіданні був присутній перекладач позивача.

Доводи касаційної скарги вищенаведеного не спростовують.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, Суд не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 242, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі №815/3592/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді О.В.Білоус

В.М. Шарапа