Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №826/14707/16

провадження №К/9901/58535/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року, постановлену у складі головуючого судді Катющенка В. П., і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Земляної Г. В., Ісаєнко Ю. А., Лічевецького І. О.

І. Обставини справи

1. 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань (надалі також відповідач, Комісія), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, прийняте на засіданні 19 липня 2016 року, яке затверджено Протоколом засідання від 21 липня 2016 року № 10 в частині недопущення позивача до участі в конкурсі на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань;

1.2. зобов`язати відповідача розглянути заяву про участь у конкурсі на заняття посади Директора Державного бюро розслідувань та додані до неї документи позивача та його скаргу у відповідності до процедур, встановлених Законом України «Про Державне бюро розслідувань» і Регламентом Конкурсної комісії;

1.3. зобов`язати відповідача за результатами розгляду заяви позивача прийняти обґрунтоване (з урахуванням всіх обставин, які мають значення) та об`єктивне рішення, а саме врахувати, при прийнятті рішення, період перебування на посадах слідчого та старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України як досвід роботи на керівних посадах;

1.4. зобов`язати відповідача утриматись від дій, направлених на проведення конкурсу на заняття посади Директора Державного бюро розслідувань, до завершення розгляду заяви позивача;

1.5. зобов`язати відповідача розглянути заяву про участь у конкурсі на заняття посади Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 з обов`язковим урахуванням положень Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, а саме в Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, Положення про управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ, затвердженого наказом ГПУ від 29 березня 2004 року № 36/12-ок, Положення про Головне слідче управління Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 29 грудня 2009 року № 75 та Положення про Головне управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 21 грудня 2010 року № 106 та відповідних Посадових інструкцій Генеральної прокуратури України.

2. Під час звернення до суду позивач питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не порушував.

3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 вересня 2016 року відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судовий розгляд справи. Питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду під час відкриття провадження а адміністративній справі не вирішувалось.

4. У подальшому, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Катющенку В. П.

5. Окружний адміністративний суд міста Києва у новому складі ухвалою від 30 жовтня 2017 року прийняв справу до провадження та призначив її до судового розгляду.

6. Цією ж ухвалою позивачу запропоновано подати в судове засідання обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та докази на їх підтвердження.

7. У судовому засіданні 14 грудня 2017 року позивачу додатково запропоновано подати обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.

8. Позивач і його представник у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначили, що всі обставини щодо спірних правовідносин викладені у позовній заяві, жодних додаткових пояснень щодо строків звернення до суду з даним позовом останні не мають.

9. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 10 квітня 2018 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, залишив позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду.

10. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що ОСОБА_1 пропустив установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду у цій категорії справ і не навів поважних причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

11. При цьому суди встановили, що 19 липня 2016 року у режимі прямої трансляції відбулось засідання Конкурсної комісії, на якому прийнято рішення про недопущення ОСОБА_1 до участі у конкурсі на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань. З відеотрансляції вказаного засідання позивачеві стало відомо, що підставою для відмови в допуску до участі у конкурсі стало невизнання членами комісії досвіду роботи позивача на керівних посадах та зазначено час запису, яким зафіксовано відповідні обставини. Вказане рішення затверджено протоколом засідання № 10 від 21 липня 2016 року.

12. Відтак, суди дійшли висновку про те, що позивачу достовірно було відомо про прийняття відповідачем рішення про його недопуск до участі у конкурсі на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань та про порушене право 19 липня 2016 року. Відповідно, перебіг строку звернення до суду з даним позовом розпочався 20 липня 2016 року та закінчився 22 серпня 2016 року.

13. Натомість, із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 21 вересня 2016 року, про що свідчить дата на позовній заяві позивача та вхідний штамп суду першої інстанції, не заявивши при цьому клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, оскільки останній вважав, що до зазначених правовідносин.

14. Крім того, за висновками судів, спірні правовідносини не передбачають можливості досудового врегулювання спору.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Позивач, уважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав через свого представника касаційну скаргу.

16. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

17. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

ІV. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

20. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

22. За змістом частини першої статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

23. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

24. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

25. Згідно з частиною першою статті 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

26. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга зазначеної статті).

27. Відповідно до статті 123 чинного КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

28. Проаналізувавши зміст і характер спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов переконання про те, що цей спір є спором щодо прийняття на публічну службу, адже фактичне його спрямування й очікувані результати спрямовані саме на створення передумов для призначення позивача на посаду публічної служби.

29. Таким чином, у даному випадку слід застосовувати спеціальний місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною третьою статті 99 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин і звернення позивача до суду.

30. При цьому змістом зазначеної норми процесуального закону законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

31. Зважаючи на встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками останніх про пропущення позивачем установленого законом місячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.

32. Суди першої й апеляційної інстанцій надали належну оцінку аргументам позивача та його представника і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити причини пропуску строку до адміністративного суду такими, що свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.

33. Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .

34. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

35. Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

36. При цьому законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

37. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

V. Висновки по суті вимог касаційної скарги

38. За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VI. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/14707/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова