Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.03.2018 року у справі №820/2403/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/2403/16

адміністративне провадження №К/9901/31642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у складі суддів Калитки О.М., Кононенко З.О., Бондаря В.О.,

у справі №820/2403/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,

У С Т А Н О В И В :

28 квітня 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень - рішень податкового органу від 13 січня 2016 року за № 0000101702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у сумі 100257 грн 25 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 50128 грн 63 коп., від 26 травня 2016 року за № 000139 та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 грудня 2015 року за № Ф-0010051702, якою визначена недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі 62153 грн 57 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 січня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду Підприємцю відмовлено у задоволені позову.

22 березня 2017 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року по справі № 820/2403/16, прийнято нову постанову, якою задоволений адміністративний позов Підприємця, скасовані податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2016 року за № 0000101702, від 26 травня 2016 року за № 000139 та вимога про сплату боргу (недоїмки) податкового органу за № Ф-0010051702.

18 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 20 квітня 2017 року, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Підприємцем заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/31642/18 передані до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги № К/9901/31642/18 та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №820/2403/16.

14 березня 2018 року справа №820/2403/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 18 грудня 2015 року за №722/20-23-17-01-НОМЕР_1 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу за результатами проведеної перевірки на підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення - рішення за №0000101702 від 13 січня 2016 року на загальну суму 150 385, 88 грн., податкове повідомлення - рішення за №0000081702 від 13 січня 2016 року на загальну суму 2 752, 92 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010051702 від 21 грудня 2015 року на загальну суму 62153,57 грн.

За результатами апеляційного перегляду Рішенням від 14 березня 2016 року №102/ФОП/20-40-10-04-14 ГУ ДФС у Харківській області частково задоволено скаргу Підприємця від 03 лютого 2016 року, та скасовано податкове повідомлення - рішення податкового органу від 13 січня 2016 року №0000081702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 172,08 грн (штрафні санкції), в іншій частині вказане рішення та податкове повідомлення - рішення № 0000101702 залишено без змін, а скаргу позивача у вказаній частині залишено без задоволення.

В подальшому, податковим органом скасовано податкове повідомлення - рішення від 13 січня 2016 року № 0000081702 на загальну суму 2752, 92 грн та прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 травня 2016 року №000139 на загальну суму 2580, 84 грн.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав на те, що у позивача відсутній реальний намір на виконання укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Філакас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юрполіс компані» господарських відносин, що призвело до завищення витрат у 2014 році.

Суд апеляційної інстанції оцінюючи спірні правовідносини здійснив системний аналіз положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яким наведене значення господарської діяльності, пункту 22.1 статті 22 цього кодексу, яким визначений об'єкт оподаткування, та наведений їх невичерпний перелік з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку, положення пункту 44.1 статті 44, статті 177, пункту 164.6 статті 164, пунктів 167.1, 167.2 - 167.5 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, який серед іншого зумовив висновок про те, що на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Підприємцем укладено та виконано з ТОВ «Юрполіс компані» договори надання юридичних, послуг від 02.12.2013 № 156, від 09.01.2014 № 4, від 19.06.2012 року № 54.

Предметами договорів про надання юридичних послуг від 02.12.2013 року № 156 та від 09.01.2014 року № 4 були надання консультацій з правових питань по оскарженню податкових повідомлень-рішень, №0000531720 від 20.01.2012 року, №0000490172 від 28.08,2012 року, №0000480172 від 28.08.2012 року, винесених Харківською ОДПІ. Реальність їх виконання підтверджена протоколами встановлення договірної ціни, актами прийому-передачі послуг, податковими накладними.

За договором №54 від 19.06.2012 року ТОВ «Юрполіс Компані» надали юридичні послуги в кількості 234 годин та 205 годин, кожна із витрачених годин підтверджена та встановлена під час судових засідань судами попередніх інстанцій.

Також встановлена оплата вказаних послуг на підставі виписок по банківському рахунку Підприємця.

Суд апеляційної інстанції дослідивши господарські операції та первинні документи, якими зафіксований факт їх здійснення, дійшов висновку, що вищеозначені первинні документи відповідають приписам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків, що зумовлює висновок про реальність вказаних господарських операцій позивача з ТОВ «Юрполіс компані».

Судом апеляційної інстанції встановлено укладання Позивачем та виконання договору поставки від 11 лютого 2014 року № 4 з ТОВ «Філакас», предметом якого є поставка ТМЦ (продукти харчування та с/г продукція), виконання якого підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками, встановлена доставка придбаного товару на склад орендований позивачем у Компанії ТОВ «Овін» за договором суборенди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та транспортування ТМЦ належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується встановленим фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, а саме для виробництва козинаків, які в подальшому були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки та видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними.

Відтак, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, товарним накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд апеляційної інстанції, досліджуючи їх, встановив наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Посилання відповідача впродовж усіх судових розглядів на судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Київському районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Філакас» та ТОВ «Юрполіс компані», які не відповідають критеріям належності доказів до спірних операцій.

Оцінюючи спірні операції суд апеляційної інстанції висновувався на доведеності поставки контрагентами позивача товару, послуг та використання їх позивачем у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару та послуг.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем витрат по факту придбання товару (послуг) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Оцінюючи правильність нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% у відповідності до п. 6.2 ст. 6, п. 2 ст. 7, абз. 3 ч.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що судовим розглядом спростовано висновки акта перевірки про завищення витрат за 2014 рік ФОП ОСОБА_1 та суми чистого оподатковуваного доходу при визначенні суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та встановлено що, позивачем не було занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок, а відтак висновок податкового органу щодо заниження позивачем єдиного внеску у 2014 році є безпідставним та необґрунтованим.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність об'єкту обчислення єдиного внеску, внаслідок чого є безпідставним формування спірної вимоги.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі №820/2403/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер