Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

Київ

справа №822/55/17

провадження №К/9901/21319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмови, стягнення вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Польового О.Л., суддів: Данилюк У.Т., Майстер П.М., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Матохнюка Д.Б., суддів: Боровицького О.А., Сапальової Т.В.,

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України), в якому просив:

1.1. визнати протиправною відмову Апеляційного суду Хмельницької області у виплаті одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, передбаченої статтею 136 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 2453-VI);

1.2. стягнути з Апеляційного суду Хмельницької області 255 200,00 гривень одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку;

1.3. зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Хмельницької області кошти, належні до виплати одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

2. Позов обґрунтовано тим, що право як на відставку, так і виплату у зв'язку з цим одноразової вихідної допомоги позивач набула ще 27 листопада 2005 року, тобто до прийняття Закону України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому вважає, що у відповідності до приписів статті 8 Конституції України, рішень Європейського суду з прав людини має право на отримання при виході у відставку на виплату одноразової вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. При цьому посилання відповідачів на приписи згаданого Закону позивач вважає безпідставними, оскільки, за його твердженням, норми цього Закону розповсюджуються лише на тих осіб, які призначені на посаду судді після набрання ним чинності.

3. Відповідачі позов не визнали. У запереченнях проти позову наполягали на безпідставності останнього з огляду на те, що на момент звільнення позивача у відставку були відсутні законодавчо визначені передумови виплати позивачеві одноразової вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 05 січня 1993 року по 11 лютого 2003 року працював суддею Кам'янець-Подільського міського суду, з 12 лютого 2003 року по 16 вересня 2016 року - суддею Апеляційного суду Хмельницької області.

5. 08 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято постанову № 1515-VIII «Про звільнення суддів», відповідно до якої позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду Хмельницької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

6. Наказом голови Апеляційного суду Хмельницької області від 16 вересня 2016 року №17/05-03 позивача відраховано зі штату суду.

7. 29 вересня 2016 року позивач звернувся до голови Апеляційного суду Хмельницької області із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат, у зв'язку з виходом у відставку.

8. Апеляційний суд Хмельницької області листом від 23 листопада 2016 року № 06-227/16 повідомив, що підстав для здійснення такої виплати не вбачається, оскільки норма статті 136 Закону № 2453-VI, що передбачала таке право, була виключена з цього Закону на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII.

9. Не погоджуючись з вказаною відповіддю, вважаючи порушеним право на отримання вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 2 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, в позові відмовив.

11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з відсутності правових підстав для виплати позивачеві вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.

14. Представник Апеляційного суду Хмельницької області у запереченнях на касаційну скаргу посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка Верховного Суду

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно з пунктами 1-5 статті 120 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна на момент винесення постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року №1515-VІІІ «Про звільнення суддів», суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

17. Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

18. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

19. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

20. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

21. За приписами абзацу третього пункту 7 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97 акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

22. Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв'язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

23. Враховуючи викладене, реалізація права позивача на звільнення у зв'язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 8 вересня 2016 року.

24. Разом із цим, відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI в редакції, яка була чинна до 1 квітня 2014 року, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

25. Проте, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 1 квітня 2014 року (далі - Закон № 1166-VII), внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 цього Закону.

26. Рішення щодо неконституційності Закону № 1166-VII у частині виключення статті 136 Закону № 2453-VI Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

27. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

28. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI у редакції, яка була чинна на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 8 вересня 2016 року № 1515-VIIІ «Про звільнення суддів», якою позивача звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ані щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

29. Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

30. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

31. Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що у випадку, що розглядається, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

32. За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону № 2453-VI, а відповідачі обґрунтовано відмовили йому у виплаті такої допомоги.

33. При цьому Верховний Суд зауважує, що відмова відповідачів у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

34. Що стосується доводів позивача про те, що вихідна допомога є гарантією правового статусу і особливою формою соціального забезпечення судді, а тому не може бути скасована шляхом внесення змін до законодавства, суд касаційної інстанції нагадує, що в рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

35. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

37. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду постановлену 16 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець