Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №815/802/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №815/802/15

адміністративне провадження №К/9901/5125/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року (суддя Єфіменко К. С. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року (колегія у складі суддів: Семенюк Г. В., Потапчук В. О., Жук С. І.) у справі № 815/802/15 за позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" (надалі позивач, Підприемство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (надалі відповідач, ДФІ) про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області №15-05-23-14/921 від 2 лютого 2015 року щодо усунення виявлених під час ревізії порушень, а саме: частково визнати протиправними та скасувати у повному обсязі пункти 3,4,5,6,7,8,9,12,13, визнати протиправним та скасувати пункт 10 цієї вимоги в частині зайвої оплати 9 календарних днів відпустки суміснику - електромеханіку ОСОБА_1 на суму 623,25
грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що більшість пунктів вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області не відповідає фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано пункти 3,5,7,8,9 в частині зобов'язання стягнення шкоди з відповідальних осіб, пункт 10 в частині зайвої оплати 9 календарних днів відпустки суміснику - електромеханіку м/б "Тігріс" ОСОБА_1 на суму 623,25 грн вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області № 15-05-23-14/921 від 2 лютого 2015 року щодо усунення виявлених під час ревізії порушень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Одеській області № 15-05-23-14/921 від 2 лютого 2015 року щодо усунення виявлених під час ревізії порушень частково, а саме: визнано протиправними та скасовано у повному обсязі пункти 3,4,5,6,7,8,9,12,13, пункт 10 в частині зайвої оплати 9 календарних днів відпустки суміснику - електромеханіку м/б "Тігріс" ОСОБА_1 на суму 623,25 грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. ДФІ зазначає, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 29.08.2019 справа була призначена до судового розгляду у відкритому засіданні в режимі відеоконференції за клопотанням Південного офісу Держаудитслужби. Проте, у зв'язку із неявкою сторін, керуючись положенням статті 345 КАС України розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Одеській області у період з 27 жовтня 2014 року по 19 грудня 2014 року, з зупиненнями з 24 листопада 2014 року по 5 грудня 2014 року на виконання плану роботи Державної фінансової інспекції в Одеській області на ІV квартал 2014 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" за період з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2014 року, за результатами якої складено акт ревізії від 26 грудня 2014 року № 05-11/188.

2 лютого 2015 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області винесено вимогу № 15-05-23-14/921 про усунення виявлених під час ревізії порушень (надалі вимога).

Пунктом 3 вимоги зобов'язано провести роботу щодо стягнення грошових коштів у сумі 3 317 767,58 грн з відповідальної особи начальника Підприємства з 15 грудня 2011 року по 13 червня 2013 року ОСОБА_2, яким затверджена проектно-кошторисна документація без наявності погодження Управителя та довірителів на суму, що перевищує суму фінансування будівництва, передбачену договором № 601-о та фінансовим планом та яким підписані договори з підрядними організаціями на виконання будівельних робіт за рахунок власних коштів Підприємства з реконструкції об'єктів, не віднесених до основних об'єктів Підприємства.

Пунктом 4 вимоги зобов'язано: - провести службове розслідування щодо встановлення причин невідповідності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності; - визначити експертним шляхом розмір збитків від нестачі та відобразити нестачу в бухгалтерському обліку; - здійснити заходи щодо списання нестачі майна відповідно до пункту 21 Порядку списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 8 листопада 2007 року №1314.

Пунктом 5 вимоги зобов'язано: - повідомити балансоутримувачів основних засобів, на об'єктах яких здійснювались роботи капітального характеру про факт здійснення поліпшення їх майна; - у разі схвалення та підтвердження обсягів виконаних робіт укласти договір про відшкодування зазначених витрат, як передбачено частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України; - в іншому випадку стягнути з відповідальних осіб (головний бухгалтер ОСОБА_3, який відповідно до Статуту підприємства та посадової інструкції несе відповідальність за додержання порядку ведення і достовірність бухгалтерського обліку та статистичної звітності та начальник РБУ ОСОБА_4 в частині несвоєчасного подання до бухгалтерії документів) шкоду, заподіяну Підприємству у розмірі встановленому статтями 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 6 вимоги зобов'язано укласти договір з Іллічівською міською радою та сплатити до місцевого бюджету кошти для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту за результатами будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 у сумі 150 859,00 грн.

Пунктом 7 вимоги зобов'язано: - стягнути з колишнього працівника ОСОБА_5 грошові кошти, надані як позика та не повернуті при звільненні на загальну суму 49 101,2
грн. ; - стягнути з колишнього працівника ОСОБА_6 грошові кошти, надані як позика та не повернуті при звільненні на загальну суму 49 101,2 грн. ; - з метою запобігання допущення порушень, які можуть призвести до втрат, провести претензійно-позовну роботу з іншими звільненими працівниками щодо повернення позик.

Пунктом 8 вимоги зобов'язано стягнути з осіб, відповідальних у зайвих грошових виплатах кошти у порядку та розмірі встановленому статей 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 9 вимоги зобов'язано:- стягнути з осіб, відповідальних у зайвих грошових виплатах (табельники, якими складалися та підписувалися табелі обліку робочого часу) кошти у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136 Кодексу законів про працю України; - провести перерахунок та відповідні взаємної звірки щодо сум внесків до Фондів та повернути зайво сплачені кошти.

Пунктом 10 вимоги зобов'язано: - стягнути з осіб, відповідальних у зайвих грошових виплатах (табельники, якими складалися та підписувалися табелі обліку робочого часу) кошти у порядку та розмірі встановленому статтями 130, 131, 132, 133, 134, 135, 136 Кодексу законів про працю України; - провести перерахунок та відповідні взаємної звірки щодо сум внесків до Фондів та повернути зайво сплачені кошти.

Пунктом 12 вимоги зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" у сумі 27 612 395,90 грн.

Пунктом 13 вимоги зобов'язано відкоригувати в обліку вартість залізничних колій (інв. № №13106,14733,14734)

Позивач не погоджується з пунктами 3,4,5,6,7,8,9,12,13 вимоги та пунктом 10 цієї вимоги в частині зайвої оплати 9 календарних днів відпустки суміснику - електромеханіку м/б "Тігріс" ОСОБА_1 на суму 623,25 грн.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Таким чином, органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Верховний Суд зазначає, що у органу державного фінансового контролю наявні права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, відповідач пред'явив вимогу від 2 лютого 2015 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача.

При цьому оскаржувана вимога державної фінансової інспекції на містить як вимоги щодо відшкодування збитків (витрат) (пункти 3,4,5,6,7,8,9,10 вимоги) так і вимоги щодо відкоригування бухгалтерського обліку (пункти 12,13 вимоги).

Суд зазначає, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи № 21-40а14, № 21-63а14) і 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14).

Отже, вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" в частині скасування пунктів 3,4,5,6,7,8,9 вимоги № 15-05-23-14/921 від 2 лютого 2015 року та пункту 10 цієї вимоги в частині зайвої оплати 9 календарних днів відпустки суміснику - електромеханіку м/б "Тігріс" ОСОБА_1 на суму 623,25
грн задоволенню не підлягають.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 12 вимоги зазначено, що в порушення пункту 1 статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом МФУ від 7 лютого 2013 року № 73, пункту 5,21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 15 "Дохід", затвердженого наказом МФУ від 29 листопада 1999 № 290, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом МФУ від 8 жовтня 1999 року № 237, бухгалтерією Підприємства не відображено по бухгалтерському обліку визнані судом суми штрафу, пені, неустойки у загальному розмірі 27 612
395,90 грн, що призвело до заниження в обліку дебіторської заборгованості на відповідну суму, в результаті чого ДФІ вимагає відобразити в обліку дебіторську заборгованість ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз" (надалі ТОВ "ХРК") у сумі 27 612
395,90 грн.

Суд апеляційної інстанції встановив, а відповідач не спростував, що у справі № 5017/3842/2012 про банкрутство ТОВ "ХРК" Підприємство визнано конкурсним кредитором, та його вимоги включені до реєстру вимог кредиторів, який затверджений ухвалою господарського суду Одеської області від 26 червня 2013 року.

Грошові вимоги Підприємства визнані в сумі 97 298 896,95 грн, які складаються з:

а) грошових сум за рішенням господарського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року у справі № 27-29/17-2550-2011:

- 79 634 255 грн 60 коп. - основного боргу;

- 64 380 грн - витрат по сплаті судового збору.

б) грошових сум за рішенням господарського суду Одеської області від 15 травня 2013 року у справі № 5017/2510/2012:

- 7 559 799 грн 88 коп. - збитки у вигляді упущеної вигоди;

- 1 295 965 грн 69 коп. - плата за користування чужими грошовими коштами, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України;

- 7 559 799 грн 88 коп. - безпідставно отриманий дохід згідно статті 1214 Цивільного кодексу України;

- 64 380 грн - витрати по сплаті судового збору.

Таким чином, до складу заборгованості ТОВ "ХРК" перед Підприємством не входять штрафні санкції у розмірі 27 612 395,90 грн.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що посилання відповідача на те, що в рамках справи № 5017/3842/2012 про визнання банкрутом ТОВ "ХРК" кредиторські вимоги ДП "ІМТП" визнано на суму 107 246 651,50 грн є помилковими, що вибачається з описової частини ухвали господарського суду Одеської області від 26 червня 2013 року (том 3 арк. с. 123-127), а також підтверджується ухвалою Господарського суду Одеської області від 6 червня 2014 року (том 4 арк. с. 61-65).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П (С)БО) й Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимагають для визнання активу, що підприємством "очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням" (п.10 П (С)БО № 2). Пункт 5 П (С)БО № 10 вказує, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Також не відображається дохід при невизнанні дебіторської заборгованості як активу, оскільки пункт 21 П (С)БО № 15 вказує на те, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. З аналізу правових норм випливає, якщо актив не підлягає відображенню у фінансовій звітності, то й дохід також не може бути відображений.

На момент проведення ревізії ТОВ "ХРК" визнано банкрутом (Постанова господарського суду Одеської області від 18.09.2013 року) та відкрито відносно ліквідаційну процедуру.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вказані обставини вказують на те, що активи зазначеного підприємства або відсутні, або його пасив значно перевищує актив, у зв'язку з чим не є можливим поновити його платоспроможність. Тобто, в даному випадку ймовірність одержання не тільки суми основного боргу, а й коштів по санкціях є близькою до нуля. Отже пункт 12 вимоги № 15-05-23-14/921 від 2 лютого 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

У пункті 13 вимоги зазначено, що перевіркою правильності нарахування амортизації встановлено безпідставне нарахування та віднесення на витрати Підприємства амортизаційних відрахувань на загальну суму 16 486,56 грн, що є порушенням пункту 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим відповідач вимагає відкоригувати в обліку вартість залізничних колій (інв. № 13106,14733,14734).

Згідно пункту 29 Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку 7 "Основні засоби", нарахування амортизації зупиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкту основних засобів, переводу його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Суд апеляційної і6нстанції встановив, а ДФІ не спростувала, що дані об'єкти (залізничні колії інв. № 13106,14733,14734) не переведено на реконструкцію, модернізацію тощо, отже відповідно вимогам П (С) БУ 7 амортизація продовжує нараховуватись.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що пункт 13 вимоги від 2 лютого 2015 року № 15-05-23-14/921 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 1 та 3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в частині, а відтак касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі № 815/802/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" в частині визнання протиправними та скасування пунктів 12,13 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області від 2 лютого 2015 року № 15-05-23-14/921. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду