Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №810/2146/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №810/2146/18

адміністративне провадження №К/9901/17102/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Київської міської митниці ДФС

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року (суддя Головенко О. Д. )

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (головуючий суддя Федотов І. В., судді: Ганечко О. М., Сорочко Є. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ"

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

У 2018 році Товариство з обмеженою відповідальністю "КВОЛІТІ ФІШ" (надалі також - позивач або ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ") звернулось до суду із позовом до Київської митниці ДФС (надалі також - відповідач або Митниця), в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС від 22 грудня 2017 року №10278/2/10-70-60-04-47, №10279/2/10-70, №10280/2/10-70-60-04-47 щодо відмови у визначенні заявленої митної вартості товару; - визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, №125110011/2015/010454/2, від 3 листопада 2015 року №125110011/2015/010112/2 та від 2 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, і чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Однак митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС від 22 грудня 2017 року №10278/2/10-70-60-04-47, №10279/2/10-70, №10280/2/10-70-60-04-47 щодо відмови у визначенні заявленої митної вартості товару. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, №125110011/2015/010454/2, від 3 листопада 2015 року №125110011/2015/010112/2 та від 2 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2.

Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку, що відмова Митниці у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою другорядного методу носять протиправний характер, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для визначення ціни за основним методом.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ" відповідно до зовнішньоекономічних контрактів від 6 серпня 2015 року № 2015/06-08 UKR-ESP, від 12 серпня 2014 року №2014/01 та від 12 серпня 2015 року №20-08/15 UKR-ESP ввезено на митну територію України товар, а саме:

рибу хек - тушку HGT (Merluccius hubbsi) морожену, без голови, без хвоста, патрану, не солону, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась, без консервантів. Розмірний ряд 100-200 гр., вага брутто - 28 745 кг., вага нетто - 27000 кг. Дата виготовлення: 2 березня 2015 року, термін придатності: 2 березня 2017 року. Виробник: IBERCONSA DE ARGENTINA S.А. Країна виробництва - AR.;

рибу хек - тушку HGT (Merluccius hubbsi) морожену, без голови, без хвоста, патрану, не солону, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалась, без консервантів. Розмірний ряд 100-200 гр., вага брутто - 28 719 кг., вага нетто -
27000. Дата виготовлення: 2 березня 2015 року, термін придатності: 2 березня 2017 року. Виробник: IBERCONSA DE ARGENTINA S.А. Країна виробництва - AR.;

шматки лосося на шкірі/Salmon cuts skin on (лат. SALMO SALAR), прісноводні, морожені, без вмісту солі та спецій, не піддані кулінарній та термічній обробці.

Вага нетто 19200,00 кг. Дата виготовлення: 27 квітня 2015 року - 2 червня 2015 року. Термін придатності: 26 жовтня 2016 року - 1 грудня 2016 року. Виробник: NORSK SJOMAT AS (М461). Країна виробництва NO.;

рибу морожену - хек (лат. Merluccius Hubbsi) (тушка), без голови, без хвоста, патрону, без вмісту солі та спецій, не піддану кулінарній та термічній обробці, морожену. Розмірний ряд 200-300 гр. Вага нетто - 16384 кг. Дата виготовлення: 4 липня 2015 року, термін придатності 24 місяці. Виробник: Carolina Р (3166).

Країна виробництва - AR.;

філе риби морожене: філе хоки SKIN - ON (лат. Macruronus Magellanicus) на шкірі, не солоне, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів.

Розмірний ряд 40-90 гр. Вага нетто - 5584 кг. Дата виготовлення: 11 грудня 2014 року;

рибу морожену бротола HGT (лат. Salliota Australis) (тушка), без голови, без хвоста, патрану, без вмісту солі та спецій, не піддану кулінарній та термічній обробці морожену. Розмір 80-250 гр. Вага нетто - 1850 кг. Дата виготовлення: 10 листопада 2014 року, 2 квітня 2015 року, 6 липня 2015 року. Термін придатності 24 міс. Виробник: Carolina Р (3166), Anabella;

рибу морожену - бротола HGT (лат. Salliota Australis) (тушка), без голови, без хвоста, патрану, без вмісту солі та спецій, не піддану кулінарній та термічній обробці морожену. Розмірний ряд 250-500 гр. Вага нетто - 727 кг. Дата виготовлення: 10 листопада 2014 року, 2 квітня 2015 року, 6 липня 2015 року.

Термін придатності 24 міс. Виробник: Carolina Р (3166);

креветку аргентинську (лат. Pleoticus Muelleri) у панцирі з головою, сиро-морожену. Розмір: 10-20 шт/кг. Вага нетто - 504 кг. Дата виготовлення: серпень 2015 року. Термін зберігання: серпень 2017 року. Виробник: Pescapuerta Аrgеntіnа S.А. (3890). Країна виробництва - AR.;

креветку аргентинську (лат. Pleoticus Muelleri) у панцирі з головою, сиро-морожену. Розмір: 21-30 шт/кг. Вага нетто - 504 кг. Дата виготовлення: серпень 2015 року. Термін зберігання: серпень 2017 року. Виробник: Pescapuerta Аrgеntіnа S.А. (3890). Країна виробництва - AR.;

креветку аргентинську (лат. Pleoticus Muelleri) у панцирі з головою, сиро-морожену. Розмір: 30-55 шт/кг. Вага нетто - 480 кг. Дата виготовлення: серпень 2015 року. Термін зберігання: серпень 2017 року. Виробник: Pescapuerta Аrgеntіnа S.А. (3890). Країна виробництва - AR.

Для здійснення митного оформлення вказаного вище товару в режимі імпорту позивачем було подано електронні митні декларації: від 18 листопада 2015 року, від 20 листопада 2015 року та від 2 листопада 2015 року, яким Київською митницею ДФС присвоєні №125110011/2015/018243, №125110011/2015/018444, №125110011/2015/016956 та №125110011/2015/016928.

Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за методом №1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до граф 44 вищевказаних митних декларацій позивач подав обов'язкові документи, які підтверджують заявлену митну вартість, зокрема: контракти від 6 серпня 2015 року №2015/06-08 UKR-ESP, від 12 серпня 2014 року №2014/01 та від 12 серпня 2015 року №20-08/15 UKR-ESP; рахунки-фактури (інвойси); транспортні (перевізні документи), а саме, міжнародні автомобільні накладні; документи, що підтверджують вартість перевезення товарів; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, та інші документи.

Під час здійснення контролю за правильністю заявленої митної вартості товару митним постом "Східний термінал" Київської митниці ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів: від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, №125110011/2015/010454/2, від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/010412/2 та від 2 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2.

Позивачем було здійснено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України, внаслідок чого Київською митницею ДФС товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/018445, №125110011/2015/018446, від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/017075, №125110011/2015/016987.

На виконання вимог Київської міської митниці ДФС щодо надання додаткових документів, ТОВ "KBOЛІTI ФІШ" направило до митного органу листи щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, перегляду рішення про коригування митної вартості та повернення фінансової гарантії від 5 лютого 2016 року вих. №05/02/16-2, від 5 лютого 2016 року вих. №05/02/16-1, від 19 січня 2016 року вих. №19/01/16-2 та від 19 січня 2016 року вих. №19/01/16-1, відповідно до яких надав документи, необхідні для перегляду прийнятих відповідачем рішень.

Однак Київська митниця ДФС після отримання від ТОВ "КВОЛІТІ ФІШ" додаткових документів відмовилась їх розглядати, про що 3 березня 2016 року повідомила позивача листами від 12 лютого 2016 року №1328/2/10-70-60-47 та від 29 січня 2016 року №876/2/10-70-60-47.

У вказаних вище листах зазначила про відсутність підстав для розгляду додаткових документів та відповідно про відсутність правових підстав для прийняття письмових рішень щодо визнання заявленої у митних деклараціях та повернення ТОВ "KBOЛІTI ФІШ" фінансової гарантії, оскільки надані додаткові документи були подані з перевищенням 80-денного строку, визначеного частиною 8 статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 у справі №810/962/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2016, позовні вимоги ТОВ "KBOЛITI ФІШ" задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Київської митниці ДФС, яка полягає у відмові від розгляду додаткових документів, поданих ТОВ "KBOЛITI ФІШ" для підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначеної митними деклараціями: №125110011/2015/018243, №125110011/2015/018444, №125110011/2015/016956, №125110011/2015/016928 та у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010455/2, від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010454/2, від 03 листопада 2015 року №125110011/2015/010412/2 та від 02 листопада 2015 року №125110011/2015/010409/2.

19 липня 2017 року Вищим адміністративним судом України зазначені судові рішення залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень позивач направив до Київської міської митниці ДФС лист від 15 грудня 2017 року №15/12/17-1, у якому просив усунути протиправну бездіяльність, яка полягає у відмові від розгляду додаткових документів, однак відповіді не отримав та у зв'язку з чим звернувся із запитом від 31 січня 2018 року №31/01/2018 щодо ненадання відповіді.

На вказаний вище запит ТОВ "KBOЛITI ФІШ" отримано відповідь, якою Митниця повідомила, що за результатами розгляду заяв та наданих разом з ними додаткових документів митним органом відповідно до вимог частини 9 статті 55 Митного кодексу України прийнято письмові рішення від 22 грудня 2017 року вих. №10278/2/10-70-60-04-47, від 22 грудня 2017 року вих. №10279/2/10-70, від 22 грудня 2017 року вих. № 10280/2/10-70-60-04-47 щодо відмови у скасуванні рішень та відмови у визнанні заявленої митної вартості за митними деклараціями.

Вважаючи вказані рішення такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору) через відсутність у них певних відомостей щодо складових митної вартості; митним органом у межах та у спосіб, визначених законом повноважень, було витребувано у декларанта додаткові документи з метою усунення сумнівів щодо заявленої митної вартості імпортованого товару, які виникли у органу доходів і зборів. Таким чином, відповідач наполягає на правильності застосування ним другорядного методу визначення митної вартості товарів.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що під час митного оформлення позивач надав усі необхідні документи для визначення митної вартості товару та її підтвердження. Вказані документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Натомість відповідач у касаційній скарзі наполягає саме на неправильній оцінці встановлених судами попередніх інстанцій доказів та обставин справи, що з урахуванням частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод.

Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод.

Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини 1 статті 58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частиною 2 статті 54 Митного кодексу України.

За правилами частини 3 статті 58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у частини 3 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частини 1 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частини 1 статті 53 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини 3 статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною 4 статті 53 Митного кодексу України).

При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові повинні оцінюватися системно.

Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

За правилами частини 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з частиною 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України передбачено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України.

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені Частиною 9 статті 55 Митного кодексу України (частина 10 статті 55 Митного кодексу України).

Таким чином, подання декларантом у межах 80-ти денного строку з дня випуску товарів у вільний обіг додаткових документів, які усувають сумніви у достовірності числових значень складових митної вартості оцінюваних товарів, є підставою для скасування рішення про коригування митної вартості та визнання митної вартості, заявленої декларантом.

У даному випадку Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач при здійсненні імпортування товару на митну територію України надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Крім того, відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що позивачем в декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Водночас судовими рішеннями у справі №810/962/16 встановлено, що позивачем було дотримано 80-денний строк, визначений частиною 8 статті 55 Митного кодексу України, для надання на вимогу митного органу на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту додаткових документів, оскільки відправлено додаткові документи 19 січня 2016 року та 5 лютого 2016 року, тоді як вказаний строк закінчився 22 січня 2016 року та 8 лютого 2016 року відповідно.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності з-поміж документів, наданих позивачем під час митного оформлення проформ VТ/255 від 21 серпня 2015 року та VТ/271 від 21 серпня 2015 року, є безпідставними, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, такі твердження повністю спростовуються спірними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів від 20 листопада 2015 року №125110011/2015/010454/2 та №125110011/2015/010455/2.

Недоведеними є твердження Митниці щодо ненадання позивачем документів про перевезення товару, оскільки спірні рішення про коригування митної вартості товару не містять зауважень щодо транспортних витрат. Отже, надані позивачем документи містили усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В той же час, слід звернути увагу на те, що доводи стосовно непідтвердження висновком ДП "Держзовнішінформ" від 4 лютого 2016 року №4.4/126 відповідності вартості товару дійсній вартості, є необґрунтованими, адже такий висновок надано позивачем саме на вимогу митного органу.

За наведеного, доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Київської міської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення

без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №810/2146/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх