Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2019 року у справі №620/3739/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа №620/3739/18

адміністративне провадження №К/9901/20877/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача: Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (судді:

Епель О. В., Карпушова О. В., Степанюк А. Г. ) у справі №620/3739/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг" (далі - позивач, ТОВ "Агрікор Холдинг") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 №00002651400 у частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 641141,00 грн. та №00002661400 про нарахування штрафу в сумі 320571,00 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та залишити в силі рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем було використано та списано 311,271 тони насіння сої на площі земель, які фактично відсутні у підприємства, а отже, використано поза межами господарської діяльності з ухиленням від нарахування і сплати ПДВ на суму 641141,00 грн. З огляду на наведене наголошує на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необґрунтованості позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ "Агрікор Холдинг" є юридичною особою та зареєстровано платником ПДВ.

З 24.05.2018 по 27.06.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агрікор Холдинг" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на доходи фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по
31.12.2017.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 06.07.2018 №467/14/36279482, яким, з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача, встановлено порушення ТОВ "Агрікор Холдинг" податкового законодавства, зокрема, п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення звітного (податкового) періоду, які зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду платника податків у сумі 655808,00 грн., у тому числі за грудень 2017 року; п. 201.10. ст. 201 ПК України - нереєстрація податкових накладних.

08 серпня 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №00002651400, яким за порушення п. п. 198.1,198.2,198.5,198.6 ст. 198, п.
201.10. ст. 201 ПК України, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ і застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 655808,00 грн. ; №00002661400, яким за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених п. 201.10 ст. 201 ПК України, застосовано штраф у розмірі 50% від 641 141,00 грн. на загальну суму 320571,00
грн. за платежем з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Не погодившись з вищеозначеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ "Агрікор Холдинг" оскаржило їх в адміністративному порядку, однак рішенням ДФС України від 31.10.2018 № 35461/6/99-9911-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

В подальшому позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду, звернувшись з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що при посіві сої з використанням одночасно двох технологій висіву збільшується площа, що обробляється, проте посівна площа залишається незмінною, у зв'язку з чим погодився з висновком ГУ ДФС у Чернігівській області, що 311,271 т насіння було використано позивачем не у господарській діяльності, що свідчить про необхідність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні відповідних операцій та штрафних санкцій, пов'язаних з нереєстрацією в ЄРПН податкових накладних при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ, не пов'язаних з господарською діяльністю, на загальну суму 641141,00 грн.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем повною мірою підтверджено використання спірної кількості насіння сої безпосередньо в його господарській діяльності, правомірність списання відповідного насіннєвого матеріалу та відсутність обов'язку здійснювати оподаткування, на якому наполягає відповідач, і відповідно, складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно з пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V пп. 14.1.36, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

У п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України та операцій, передбачених п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.п. 198.1, 198.2, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Статтею 120-1 ПК України передбачено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Згідно з п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що використання платником податків певних активів поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього зобов'язання скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну і обчислити за нею його податкові зобов'язання. У свою чергу, використання активів безпосередньо в господарській діяльності платника виникнення таких зобов'язань не тягне.

Висновки податкового органу, які були покладені в основу Акта перевірки та стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, базуються на тому, що позивачем здійснено списання насіння сої в кількості 311,271 тон, яка не використана ним в його господарській діяльності, оскільки, за твердженням відповідача, ним здійснено оброблення земельної ділянки більшої площі, ніж підприємтво має в наявності. З цих підстав контролюючий орган стверджує, що позивач повинен був нарахувати на такі операції з насінням сої ПДВ та зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні.

В свою чергу, в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ "Агрікор Холдінг" є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є змішане сільське господарство, вирощування зернових, бобових культур, насіння олійних культур та розведення великої худоби молочних порід.

Наказом директора ТОВ "Агрікор Холдінг" від 17.03.2017 №21 було вирішено проводити у 2017 році посів сої на полях з використанням двох технологій висіву: суцільного, де ширина міжрядь складає 15-19 см, та технології точного висіву сівалками марки Massey Ferguson 555 та Kinze 3600, при застосуванні якої, згідно технічних характеристик сівалок міжряддя становить 70 см, у зв'язку з чим трактор з сівалками одну і ту ж площу проходить двічі для досягнення міжряддя у 35 см.

За допомогою технології суцільного висіву позивачем оброблено 6605,73 га та витрачено насіння для посіву у кількості 829,78 тон.

За допомогою технології точного висіву позивачем оброблено площу 9674,12 га, засіяно - 4837,06 га та витрачено насіння для посіву у кількості 598,23 тони.

Отже, загальний розмір обробленої площі становить 16279,84 га, а посівної - 11442,78 га. Загальна кількість витраченого насіння для посіву - 1428,01 га.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується використання позивачем спірної кількості насіння сої безпосередньо в його господарській діяльності.

Крім того, аналізуючи доводи податкового органу та надані ним розрахунки, апеляційний суд встановив, що списана позивачем кількість насіння сої відповідає площі 11442,78 га, яка відповідно до матеріалів списання була ним засіяна.

Натомість, здійснення посіву на площу 16279,844 га, як на тому наполягає контролюючий орган, обумовлює використання більшої кількості насіння, ніж було списано позивачем.

Також, як було слушно зауважено судом апеляційної інстанції, податковим органом не враховано, що поняття "засіяна площа" та "оброблена площа" земельної ділянки не є тотожними та можуть відрізнятися в залежності від технології висіву (зокрема, при застосуванні технології точного висіву посівна площа є незмінною, але збільшується площа обробітку земельної ділянки, одну й ту ж площу трактор проходить двічі).

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем не було надано належних і допустимих у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність списання позивачем відповідного насіннєвого матеріалу та відсутність обов'язку здійснювати оподаткування, на якому наполягає відповідач, і відповідно, складати та реєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Касаційна скарга відповідача не містить обґрунтувань щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався при оцінці доказів, і встановленні обставин справи, що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. Л. Желтобрюх

Судді: О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська