Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №351/1340/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №351/1340/18

адміністративне провадження №К/9901/16656/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я. О., судді Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №351/1340/18

за позовом ОСОБА_1

до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Дащука Тараса Федоровича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Гуляка В. В., суддів Ільчишин Н. В., Коваля Р. Й.),

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2019 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Дащука Тараса Федоровича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушенням строків для подання апеляційної скарги, які встановлені частиною 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року клопотання Головного управляння Держгеокадастру в Івано-Франківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2019 року у справі №351/1340/18 повернуто заявнику та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 22 січня 2019 року у справі № 351/1340/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Дащука Тараса Федоровича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги підписане особою, яка не підтвердила права його підписувати, відтак таке слід повернути заявнику без розгляду.

У зв'язку із чим, апеляційний суд дійшов висновку, що на виконання вимог ухвали судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, у встановлений строк, апелянтом не усунуто недоліку апеляційної скарги, оскільки не подано заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 15 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 351/1340/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 вересня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що до апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому вказано уповноважену особу представляти юридичну особу, вчиняти дії від її імені без довіреності - ОСОБА_2. Відтак, судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому відмовлено у відкритті апеляційного провадження безпідставно.

Від інших учасників відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 03 квітня 2019 року ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, яке підписане першим заступником начальника Головного управління - О. Шастко.

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина 8 статті 59 КАС України).

Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що до апеляційної скарги додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому вказано уповноважену особу представляти юридичну особу, вчиняти дії від її імені без довіреності - ОСОБА_2.

Згідно пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

пункту 8 частини 3 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, враховуючи, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань уповноваженою особою представляти Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області як юридичну особу, вчиняти дії від її імені без довіреності є ОСОБА_2, суд помилково дійшов висновку про необхідність надання довіреності або іншого документу, що підтверджує повноваження останнього.

Відтак, судом апеляційної інстанції безпідставно повернуто та не розглянуто клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а тому й протиправно відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 351/1263/18.

Суд наголошує, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду.

Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених
КАС України, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Повернення апеляційної скарги в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1,2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень, зокрема, в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

ЄСПЛ у рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії наголосив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку (Guincho v. Portugal, № 8990/80).

Крім того, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golderv. the United Kingdom, № 18, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід'ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним ", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява серія A № 333-B, пункт 36,). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м.

Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v.

Romania), заява № 76943/11, пункт 86).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з частиною 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Виходячи з наведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я. О. Берназюк

Судді: І. В. Желєзний

С. М. Чиркін