Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №808/2948/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

22 травня 2018 року

справа №808/2948/16

адміністративне провадження №К/9901/18180/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у складі судді Татаринова Д. В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів Богданенка І. Ю., Уханенка С. А., Дадим Ю. М. у справі № 808/2948/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до Запорізької митниці Державної фіскальної служби про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило зобов'язати відповідача надати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів за вантажно-митними деклараціями за № 112050000/2013/017476 та № 112050000/2012/019485, з мотивів протиправності відмови.

15 травня 2017 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності відмови митного органу у поверненні Товариству надміру сплачених коштів внаслідок наявності у останнього податкового боргу у розмірі 2 566 492 грн 58 коп.

07 лютого 2018 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу.

09 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали.

19 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за наслідками усунення позивачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 808/2948/16.

30 березня 2018 року справа № 808/2948/16 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме положень статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі - Порядок № 618), пункту 6 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146), пункту 2.2 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам, встановленим судовими рішеннями в інших адміністративних справах, які набрали законної сили. Обґрунтовує помилковість висновків судів щодо правомірності відмови митних органів у поверненні надмірно сплачених коштів за напрямом «погашення грошових зобов'язань з інших платежів» з підстав наявності податкового боргу у платника податків.

06 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача, в якому він погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення - без змін.

21 травня 2018 року на адресу Суду надійшло клопотання митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відхилено судом з огляду на його заявлення поза межами строків, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Жодний з учасників справи у судове засідання не прибув, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що обумовлює розгляд справи у порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення частково не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 10 серпня 2016 року Товариство звернулося до відповідача із заявою №0870/9571/12 про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум митних платежів в рахунок погашення податкового боргу.

23 вересня 2016 року митний орган Листом № 1381/11/08-70-19 "Щодо повернення коштів" відмовив у поверненні коштів з підстав наявності у платника податків податкового боргу у сумі 2 566 492 грн 58 коп. і зазначив, що повернення та/або надмірну сплачених сум грошового зобов'язань проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції митним органом надано лист Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 27 березня 2017 року № 1724/7/08-01-17-00-07 про наявність у Товариства податкового боргу станом на 10 серпня 2016 року, 23 вересня 2016 року, 26 вересня 2016 року та на момент надання відповіді.

17 лютого 2017 року платник податків знову звернувся до відповідача з заявою №808/2948/16-2, в якій просить надіслати до Держказначейства висновки про повернення надмірно сплачених коштів на реквізити Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент".

02 березня 2017 року Листом митного органу відмовлено позивачу у поверненні надмірно сплачених митних платежів, оскільки за платником податків станом на 02 березня 2017 року є податковий борг у сумі 2632459 грн 79 коп.

Скаржник доводить наявність надмірно сплачених сум на підставі того, що ним з метою розмитнення товарів, придбаних протягом 2012 - 2013 років, направлено електронною поштою вантажно-митні декларації від 05 липня 2013 року № 112050000/2013/017476 та від 31 серпня 2012 року № 112050000/2012/019485, сплата митних платежів за якими здійснювалася на підставі рішень митних органів, протиправність яких встановлена судами в інших адміністративних справах.

Єдиним аргументом відповідача щодо неможливості повернення надмірно сплачених сум є наявність податкового боргу з інших платежів.

Положення статті 301 Митного кодексу України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платнику надається право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

За приписами підпункту 43.2. Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно підпункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок № 618) затверджено порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, яким визначено, серед іншого, підстави для відмови у поверненні таких коштів.

Відповідно до положень Розділу 3 Порядку № 618 митний орган уповноважений відмовити у поверненні коштів за відсутності підстав для такого повернення і зобов'язаний у зв'язку з цим надати заявнику письмову обґрунтовану відповідь.

Положенням статті 43 Податкового кодексу України та Розділу 3 Порядку № 618 кореспондують приписи пункту 6 Порядку № 1146, відповідно до яких платнику податків надано право обрати напрями перерахування надміру сплачених коштів, серед яких, погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету.

Системне тлумачення вказаних норм дозволяє дійти висновку, що наявність податкового боргу позбавляє платника податків права на отримання надмірно сплачених коштів за такими напрямами як повернення на поточний рахунок платника податків в установі банку або повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Щодо інших напрямів використання таких коштів, то наявність податкового боргу не є підставою для відмови у поверненні сум надмірно сплачених митних та інших платежів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що наявність податкового боргу, який обліковується за платником податків, унеможливлює повернення надміру сплачених платежів з Державного бюджету України за митними деклараціями.

Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки з метою правильного вирішення адміністративних спорів цієї категорії судам необхідно достовірно встановити наявність коштів у платника податків, які обліковуються митним органом як надмірно сплачені до бюджету, їх суми та підстави виникнення такої переплати, факт подання платником податків заяви про повернення коштів з відповідним комплектом документів, а також зазначення у заяві напряму за яким слід здійснити перерахування надміру сплачених коштів.

Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України не надано оцінки низці рішень в адміністративних справах, які набрали законної сили, та встановлюють обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи.

Судами попередніх інстанцій надана оцінка лише ухвали Київського адміністративного суду від 22 липня 2015 року по справі № 826/7149/15, хоча в позовних вимогах та поясненнях позивача, наданих в суді першої інстанції, містилися доводи про необхідність оцінки обставин, встановлених судових рішеннями в адміністративних справах № 826/25749/15, № 826/16759/15, № П/808/276/14, № 808/5482/13-а та інших.

Верховний Суд зауважує, що мета адміністративного судочинства досягається виключно за умови, якщо суд оцінює кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суди не виконують свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частин першої та другої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Враховуючи положення вищенаведених норм, Верховний Суд вважає, що відповідачем не виконано свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для відмови у поверненні надмірно сплачених митних та інших платежів. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін документів та інформації, яка стала підставою для прийняття такого рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, пунктом 1 частини 2, частини 4 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі № 808/2948/16 скасувати.

Адміністративну справу № 808/2948/16 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер