Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №491/807/17

адміністративне провадження №К/9901/5144/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача -В.М.Бевзенка,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (постановлену у складі суддів - Затолочного В.С.)

у справі № 491/807/17

за позовом Ананьївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області

до ОСОБА_2

про примусове видворення за межі України

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 в якому просив:

примусово видворити з України громадянина ОСОБА_2;

затримати громадянина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу задоволено повністю.

Відмовлено у задоволенні адміністративного позову Ананьївського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про примусове видворення з України та затримання, з метою забезпечення примусового видворення за межі України, строком на шість місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів до них

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій у своєму рішенні норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним на необґрунтованим, просить постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати та залишити в силі постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» №3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі - Закон №3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Частиною першою статті 30 Закону України №3773-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, вказаною нормою статті встановлено, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин.

Крім того, із змісту наведеної норми видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Статтею 31 Закону України №3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Також забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскільки відповідачем не виконано у встановлений строк рішення про примусове повернення від 05 серпня 2017, яке є чинним, не було оскаржене та не скасовано, а також враховуючи відсутність у громадянина ОСОБА_2, 1986 року народження, документів на право перебування на території України, та на відсутність встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборон на примусове видворення відповідача, Суд вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та необхідності примусового видворення за межі території України громадянина ОСОБА_2.

Тим самим, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального, права, що призвели до скасування рішення суду першої інстанції, в якому було правильно застосовані вищезазначені норми Закону №3773-VI.

За таких обставин Суд робить висновок, що оскаржене рішення суду апеляційної інстанцій має бути скасоване, а постанова суду першої інстанції залишена в силі.

Враховуючи, що у судове засідання призначене на 21 листопада 2018 року сторони по справі не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд розглянув касаційну скаргу у письмовому провадженні, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення сулу першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

При встановленні наведених фактів судом апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення, а тому необхідно скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції як таке, що скасоване помилково.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №491/807/17 скасувати.

3. Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року у справі №491/807/17 за позовом Ананьївського районного сектора Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_2 про примусове видворення та затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі України - залишити в силі.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич