Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.03.2020 року у справі №260/1539/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 260/1539/19

адміністративне провадження № К/9901/5753/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/1539/19

за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, ухвалену в складі: головуючого судді Скраль Т. В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Пліша М. А., суддів Шинкар Т. І., Гуляка В. В.,

УСТАНОВИЛ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради з вимогами:

1.1. визнати протиправним і скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову в знятті ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року;

1.2. визнати протиправним і скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про відмову в знятті ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання від 06 серпня 2019 року;

1.3. зобов'язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради зняти ОСОБА_2, ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, провадження у справі закрито.

3. Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України, адже справжнім предметом спору у цій справі є вимоги про захист права власності на нерухоме майно (захист житлових прав).

ІI. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені із порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

5. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про приватноправовий характер спору.

6. Позивач наголошує, що підставою позову було порушенням відповідачем як суб'єктом владних повноважень, що надає адміністративну послугу, вимог статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", абзацу 9 пункту 26, абзацу 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.

7. Порушення вказаних статей, на думку позивача, полягали в тому, що, відмовляючи в знятті з реєстрації місця проживання третіх осіб, відповідач послався на непередбачену законом і вказаними Правилами підставу.

8. Позивач доводить, що позовна заява не містила аргументів, які б давали судам попередніх інстанцій підстави вважати, що цей позов був направлений на захист права власності чи іншого приватного інтересу.

9. Інші особи, які беруть участь у справі, правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.

11. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

12. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

13. Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

14. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

15. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

16. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. У частині 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

IV. Позиція Верховного Суду

18. Завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено КАС України.

19. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

20. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте лише сама участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав автоматично ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

23. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

24. Як установили суди попередніх інстанцій, позивач за наслідками електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження №57244161, став власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

25.06 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявами про зняття реєстрації місця проживання у вказаному будинку членів сім'ї попереднього власника - ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

26. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що попри наявність у цьому спорі суб'єкта владних повноважень і обрання позивачем способу захисту порушеного права, що притаманний адміністративному судочинству, дійсний предмет позову перебуває у приватноправовій площині.

27. Суть і характер описаних спірних правовідносин, їхній суб'єктний склад, зміст позовних вимог і механізми (засоби) їхнього задоволення в своїй сукупності дають підстави стверджувати, що вимоги позивача спрямовані на усунення йому перешкод у користуванні (розпорядженні) квартирою, яку він набув у власність шляхом зняття з реєстрації місця проживання (припинення цивільних прав) членів сім'ї попереднього власника об'єкта нерухомого майна - ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

28. Спір про захист права конкретної особи на майно чи житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правовідносин, але їхня участь у цих відносинах не змінює характеру (суті) спірних правовідносин, не перетворює такий спір на публічно-правовий і не дозволяє поширювати на них положення адміністративної юрисдикції.

29. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

30. Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

31. Таким чином правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, оскільки в цьому випадку існує спір про майнове право, а саме: про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із права власності та права на житло.

32. Такий висновок Суду відповідає висновкам Верховного Суду в тотожних за змістом і суб'єктним складом правовідносинах, викладених у постановах від 22 травня 2019 року в справі №826/10011/16, від 18 червня 2019 року в справі №537/3653/16-а, від 30 липня 2019 року в справі №826/7335/17, від 31 липня 2019 року в справі №2340/3949/18, від 18 вересня 2019 року в справі № 826/15287/17, від 05 серпня 2020 року в справі № 265/3034/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 826/15287/17.

33. Отже, суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, предмет і підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку про те, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

34. Положеннями частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

35. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.

VII. Судові витрати

37. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

38. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

39. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

40. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

41. Судові витрати не розподіляються.

42. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко