Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2019 року

Київ

справа №814/238/17

адміністративне провадження №К/9901/5584/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1815 (польова пошта В1688) про зобов`язання здійснити перерахунок і виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, прийняту у складі судді Марича Є. В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Димерлія О.О. (головуючий), Єщенка О. В., Бойка А.В.

І. Суть спору:

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А1815 (польова пошта В1688) про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року задоволено його позов та скасовано наказ командира військової частини А1815 в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини. Таким чином, на думку позивача, у нього виникло право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на те, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 29 квітня 2016 року і він не є військовослужбовцем Збройних Сил України з 30 квітня 2016 року, тому звернення позивача від 20 грудня 2016 року про виплату йому матеріальної допомоги за 2016 рік є безпідставним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 30 січня 2015 ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента "Про часткову мобілізацію" № 15/2015 був призваний на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

5. 29 квітня 2016 року позивача відповідно до наказу №97 командира військової частини В1688 (А1815) було звільнено з військової служби в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15", а також виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення.

6. 13 травня 2016 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

7. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду по адміністративній справі №814/1113/16 від 14 грудня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та визнано протиправним та скасовано наказ військової частини В1688 (А1815) №97 від 29 квітня 2016 року в частині виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, зняття з усіх видів забезпечення.

8. 20 грудня 2016 року позивач звернувся до командира військової частини із заявою про виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань за 2016 рік.

9. Проте вказану допомогу йому виплачена не була, в зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 07 червня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

11. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 звільнено з військової служби 29 квітня 2016 року і він не є військовослужбовцем Збройних Сил України з 30 квітня 2016 року, тому позовні вимоги щодо виплати матеріальної допомоги за 2016 рік є безпідставними. Щодо посилання позивача на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по адміністративній справі №814/1113/16, якою частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано п.12 наказу командира військової частини в частині виключення його зі списків особового складу військової частини, зняття з усіх видів забезпечення, суди вказали, що вищезазначеною постановою суду ОСОБА_1 не було поновлено на військової службі. Разом з тим, особа звільнена з військової служби може перебувати у списках військової частини до проведення повного розрахунку по всім видам забезпечення, на які дана особа набула право під час проходження військової служби на день звільнення.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи. Скаржником, зокрема, зазначено, що оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по адміністративній справі №814/1113/16 скасовано наказ командира військової частини-польова пошта В1688 від 29 квітня 2016 року, станом на 31 грудня 2016 року в частині виключення його зі списків особового складу військової частини, військову службу не було припинено та із грошового забезпечення не знято. На думку позивача, судами помилково ототожнені поняття «звільнення з військової служби» та «виключення зі списків особового складу військової частини». Військовослужбовець може бути звільнений з військової служби, однак тривалий час перебувати у списках військової частини, а тому до дня виключення користуватись гарантіями грошового забезпечення. За відсутності чинного наказу про виключення позивача із списків особового складу військової частини із зазначенням дня такого виключення, матеріальну допомогу, яка є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення за 2016 рік має бути виплачено, оскільки у 2016 році позивач проходив військову службу, а отже набув право на таку допомогу.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правомірність прийняття рішень судів попередніх інстанцій та зазначає, що оскільки 29 квітня 2016 року позивач був звільнений з військової служби, у нього відсутнє право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

17. Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №2232-XII).

18. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

19. Частина шоста вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

20. У відповідності до частини 2 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

21. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

22. Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

23. Відповідно до частини четвертої вказаної статті порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

24. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (надалі - Положення) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

25. Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція №260), що була чинною на час існування спірних правовідносин.

26. Відповідно до пункту 1.9 Інструкція №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.

27. Пунктами 33.1.-33.3 розділу ХХХ Інструкції № 260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

VI. Висновок Верховного Суду

28. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується один раз на рік за заявою військовослужбовця, який проходить службу, на підставі наказу командира військової частини, у разі наявності фонду грошового забезпечення.

29. Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, 29 квітня 2016 року позивача відповідно до наказу №97 командира військової частини В1688 (А1815) було звільнено з військової служби в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року № 15", а також виключено зі списків особового складу військової частини, знято з усіх видів забезпечення.

30. Таким чином, з 29 квітня 2016 року та до моменту набрання законної сили постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі №814/1113/16 позивач був виключений із списків особового складу військової частини.

31. При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, 13 травня 2016 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

32. Тобто, у період з травня 2016 року по грудень 2016 року позивач виконував повноваження судді та фактично військову службу не проходив.

33. Щодо посилання скаржника на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року по адміністративній справі №814/1113/16, якою частково задоволені його позовні вимоги та скасовано п.12 наказу командира військової частини в частині виключення майора юстиції ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, зняття з усіх видів забезпечення, то необхідно зазначити, що вказане судове рішення суду було прийнято в цілях забезпечення прав позивача на отримання належного йому грошового забезпечення, зобов`язання за яким виникли у військової частини під час проходження ним військової служби за мобілізацією в період з 30 січня 2015 року по 29 квітня 2016 року, оскільки позивача виключено зі списків особового складу до проведення з ним усіх необхідних розрахунків.

34. При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанції, особа звільнена з військової служби може перебувати у списках військової частини до проведення повного розрахунку по всім видам забезпечення, на які дана особа набула право під час проходження військової служби на день звільнення.

35. Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача права для отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік.

36. Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

37. При цьому, в силу вимог частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 814/238/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова