Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №820/3642/17

адміністративне провадження №К/9901/49751/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 (суддя - Мороко А.С.)

та Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (судді - Лях О.П., Старосуд М.І. , Яковенко М.М.)

у справі №820/3642/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Сіті»

до відповідача-1 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

відповідача-2 Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова

відповідача-3 Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова

про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Сіті» (далі-Товариство) звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 370 149, 83 грн.

Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що у судовому порядку підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 року у сумі 4 238 319 грн., проте вказану суму на банківський рахунок позивача не перераховано.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства пеню за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 370 149, 83 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі ДПІ) звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову неправильно оцінивши залічені до справи докази. Крім того, судами не застосовано до позовних вимог положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду.

У своїх запереченнях позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг безпідставними.

Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За наслідками розгляду справи судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що внаслідок безпідставної відмови контролюючого органу виконати передбачені приписами Податкового Кодексу України дії, Товариство було позбавлене можливості своєчасно отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

При цьому судами першої та апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що право Товариства на отримання такого відшкодування встановлено судовим рішенням у справі №820/3918/15, яке набрало законної сили 07.12.2015, а протиправність дій відповідача щодо ухилення від покладеного на нього обов'язку вчинити дії щодо забезпечення можливості Товариства реалізувати його право на отримання бюджетного відшкодування підтверджується судовим рішенням у справі №820/1302/16, яке набрало законної сили 27.09.2016.

Тому, у відповідності до положень статті 200 Податкового Кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМУ №39 від 17.01.2011 у Товариства виникло передбачене пунктом 200.23 статті 200 Податкового Кодексу України право на нараховування та отримання пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Помилковими є посилання відповідача на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд вже висловлював свою правову позицію щодо положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) приписи якої кореспондуються зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.20170) в контексті їх застосування при розгляді позовів про стягнення передбаченої пунктом 200.23 ст. 200 Податкового Кодексу України пені.

Так в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №816/1369/17 зазначено, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів. Таким чином, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за прострочення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість можуть бути пред'явлені в межах строку, визначеного частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер