Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №816/224/14

касаційне провадження №К/9901/4076/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 (головуючий суддя Чеснокова А.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі №816/224/14 Полтавського окружного адміністративного суду за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 №0001012205.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014, позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 №0001012205.

Лубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначає, що правочини між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» не були спрямовані на настання правових наслідків.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та грудень 2012 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд».

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 16.07.2013 №97/22-05524713 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2013 №0001012205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 314968,50грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 209979,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 104989,50грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції позивача з контрагентом мали реальний характер та підтвердженні належними первинними бухгалтерськими документами.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором на виконання робіт від 17.09.2012 №360/1 та додатковою угодою до нього, податковими накладними, виписками з банківського рахунку, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1 а.с. 86-110), актами перевірки технічного стану газопроводу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, актами перевірки технічного стану газопроводу-вводу, актами перевірки технічного стану розподільного поліетиленового підземного газопроводу, актами перевірки технічного стану розподільного сталевого надземного газопроводу, актами перевірки технічного стану розподільного сталевого підземного газопроводу (т.2 а.с. 27-250, т.3 а.с. 1-134).

Судами встановлено, що придбання робіт пов'язане з господарською діяльністю позивача, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» виконано роботи з технічного обстеження розподільчих газопроводів і споруд на них, що знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» та під'єднані до АГРС м. Піски і АГРС с. Новаки, виконано роботи по усуненню витоків газу, виявлених в ході виконання робіт з технічного обстеження газопроводів та споруд на них.

До виконання зазначених робіт контрагентом позивача було залучено Приватне підприємство «Полум'я», який є платником податку на прибуток на загальних підставах, має необхідні дозволи і ліцензії для виконання робіт, передбачених договором.

Контрагент позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» мало дозволи на проведення робіт, передбачених договором від 17.09.2012.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд».

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами не посилався на наявність кримінальних справ стосовно контрагента позивача чи на заперечення ним здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій з підприємствами, які мають фіктивний статус та здійснюють нелегальну діяльність.

Посилання податкового органу на те, що вартість в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаних між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Лубнигаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» в декілька разів перевищує вартість робіт в актах підписаних між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» та Приватним підприємством «Полум'я» обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діксі Буд» та не несе відповідальності за господарську діяльність контрагента з третіми особами.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 у справі №816/224/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду