Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.04.2018 року у справі №810/3206/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №810/3206/17

адміністративне провадження №К/9901/47369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД"

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року

у справі № 810/3206/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД"

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В :

22 вересня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі - ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Київська митниця ДФС) з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 24.03.2017 № UA 125220/2017/010023/2 та від 19.07.2017 № UA 125220/2017/010042/2 (арк. справи 4-19).

До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення від 13 вересня 2017 року № 4071956 про сплату судового збору в розмірі 2 003,26 грн. (арк. справи 3).

Ухвалою Київського окружного адміністративний суду від 25.09.2017 року позов залишений без руху, для надання позивачем до суду уточненої позовної заяви з вимогами, що мають єдині підстави їх виникнення (арк. справи 1-2).

19.10.2017 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, та уточнення позовних вимог, в яких позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2017 № UA 125220/2017/010023/2.

З огляду на те, що при поданні позивачем первинної позовної заяви, суд був позбавлений можливості вирахувати правильність сплати судового збору, суд повторно ухвалою від 03.11.2017 року залишив позовну заяву без руху для доплати у строк до 19.12.2017 року судового збору у розмірі 1 852,41 грн. (3 855,67 грн. 2 003,26 грн.) (арк. справи 41-42). Згідно резолютивної частини вказаної ухвали, позивач був попереджений судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявникові.

04.12.2017 року на виконання вимог зазначеної ухвали позивачем було подано клопотання про усунення недоліків, в якому останній посилався на те, що суд помилково визначив загальну суму майнових вимог ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як різницю між митною вартістю, визначеною митницею і митною вартістю заявленою декларантом, оскільки ціну позову складає не розмір митної вартості, а сума переплачених підприємством податків та зборів, які обраховуються виходячи із розміру митної вартості. Зауважив, що саме розмір переплати митного збору і ПДВ позивач матиме право повернути у разі визнання протиправним і скасування оскарженого рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, позов повернутий позивачу, у зв'язку з не усуненням останнім недоліків, визначених ухвалою суду від 03.11.2017 року, а саме, у зв'язку з недоплатою позивачем судового збору у встановленому ухвалою від 03.11.2017 року розмірі (арк. справи 54-55).

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції про повернення позовної заяви, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року, і постановити нове судове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив на незгоді з визначенням судами при розрахунку судового збору, загальної суми майнових вимог ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», як різниці між митною вартістю, визначеною митницею і митною вартістю заявленою декларантом, оскільки ціну позову складає не розмір митної вартості, а сума переплачених підприємством податків та зборів, які обраховуються виходячи із розміру митної вартості. Зауважив, що саме розмір переплати митного збору і ПДВ позивач матиме право повернути у разі визнання протиправним і скасування оскарженого рішення. За наведених обставин, позивач переконаний, що розмір судового збору за звернення до суду з даним позовом складає 1 600,00 грн., оскільки загальна сума переплати податків у зв'язку зі збільшенням митної вартості становить 83 005,31 грн. (а ні різниця 9 572,99 USD = 257 044,93 грн.). Крім цього просив суд врахувати практику Київського апеляційного адміністративного суду зі спірного питання по справам № 810/103/16, № 810/3731/17, № 810/565/16, № 810/3731/17, № 810/3339/17.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 345 КАС України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі перегляду ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

На підставі викладеного, оскільки предметом перегляду у даній справі є процесуальне питання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, суд першої інстанції повертаючи ухвалою від 26 грудня 2017 року позовну заяву, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив на невиконанні позивачем вимог ухвали суду від 03.11.2017 року якою позов залишений без руху для доплати позивачем судового збору за подання позову. При цьому, як вбачається з доводів касаційної скарги, позивач фактично не згодний саме з визначенням в ухвалі від 03.11.2017 року ставки судового збору, розрахованої судом від розміру різниці між митною вартістю, визначеною митницею і митною вартістю заявленою декларантом, оскільки на думку позивача, ціну позову складає не розмір митної вартості, а сума переплачених підприємством податків та зборів, які обраховуються виходячи із розміру митної вартості.

Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року 1 600 гривень, з 1 травня 1 684 гривні, з 1 грудня 1 762 гривні.

Як вбачається з оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2017 року № UA 125220/2017/010023/2, митна вартість товару заявлена ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» по митній декларації UA 125220/2017/702626 визначена у розмірі 17 105,1700 USD (графа 28 оскаржуваного рішення). Згідно з даними цього рішення, позивачу донараховано суму митної вартості товару № 1/1 з 17 105,17 USD до 26 678,16 USD тобто донарахування митницею складають 9 572,99 USD (257 044,93 грн).

При цьому посилання позивача на те, що митна вартість товару заявлена ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» по митній декларації UA 125220/2017/702626 складає 15 320,61 USD не підтверджено документально, а тому розмір розрахованої позивачем суми судового збору є необґрунтованим.

Таким чином загальна сума розміру позовних вимог складає 257 044,93 грн., а сума судового збору складає 3 855,67 грн. (1.5 % від 257 044,93 грн.). При цьому, з врахуванням часткової сплати позивачем судового збору при зверненні до суду з позовом, суд першої інстанції вірно зазначив позивачу на доплату судового збору в розмірі у розмірі 1 852,41 грн.

Крім того, суд не погоджується з доводами позивача (відносно того, що розміром майнового вимог у даній справі є сума переплати митних платежів), оскільки предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, а ні його скасування в частині переплачених ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" податків та зборів під час митного оформлення або стягнення цих податків і зборів.

З огляду на викладене, при здійсненні розрахунку розміру судового збору, суд правомірно вираховував судовий збір з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем (графа 28 рішень про коригування митної вартості) та розміром митної вартості, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями (графа 30 рішень про коригування митної вартості).

Крім цього, ухвала Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 року, якою позов залишено без руху отримана представником позивача під розписку 20.11.2017 року, та останнім не оскаржена. Отже, набрала законної сили і є обов'язковою до виконання позивачем.

У свою чергу, станом на 19.12.2017 року позивач не надав до суду оригінал документу про сплату судового збору у встановленому в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 року розмірі, а саме у сумі 1 852,41 грн., а тому суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції правомірно повернув позивачу позовну заяву, у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 03.11.2017 року.

Крім цього, в резолютивній частині ухвали від 03.11.2017 року судом попереджено позивача, що у разі невиконання останнім вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявникові.

До того ж, суд не приймає до уваги доводи позивача про врахування судом касаційної інстанції, при вирішенні спірного питання у даній справі, практики Київського апеляційного адміністративного суду по справам № 810/103/16, № 810/3731/17, № 810/565/16, № 810/3731/17, № 810/3339/17, оскільки у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 810/3206/17, - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі № 810/3206/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко