Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №808/9069/15

адміністративне провадження №К/9901/37586/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2017 (суддя - Стрельнікова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі № 808/9069/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Авангард» (далі - ТОВ «Агрофірма «Авангард») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ) від 19.08.2015 №0000022200.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Так, за наслідками останнього перегляду, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2017, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Пологівська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Пологівська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товару від спірного постачальника та його подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Пологівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма «Авангард» з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ЮНА ПРОМ» за період з 15.02.2012 по 31.05.2015.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.07.2015 №553/08-15-22-0113/03749000, за висновками якого встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ за квітень 2013 року на 3904,00 грн.

На підставі названого акту перевірки Пологівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015№0000022200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3904,00 грн., за штрафними( фінансовими) санкціями - на 976,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем нафтопродуктів у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами з'ясовано, що 01.04.2013 між ТОВ «Агрофірма «Авангард» та ТОВ «ЮНА ПРОМ» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.04.2013 №23, відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «ЮНА ПРОМ») зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «АФ Авангард») нафтопродукти, а покупець прийняти та сплатити вартість товару; постачання здійснюється партіями, на кожну з яких оформлюється накладна із зазначенням найменування товару, кількості, ціни; постачання здійснюється на підставі заявок покупця згідно з додатком 1 до договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем надано: видаткову накладну від 23.04.2013 №юн-21840 на отримання 2 677л. бензину, рахунок фактуру від 23.04.2013 № 00000006, податкову накладну від 23.03.2013 №67, платіжне доручення №144 від 29.04.2013 на суму 23423,75 грн.

На підтвердження фактичного переміщення товару, зберігання та використання придбаного у ТОВ «ЮНА ПРОМ» товару позивачем були надані суду копії оборотної відомості з товарно-матеріальних рахунків рах. 203 бензин на 2013 рік та копію журналу реєстрації доручень . Також в матеріалах справи наявні копії лімітно-забірних карток на отримання ПММ.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо ТОВ «Агрофірма «Авангард» розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судами з'ясовано, відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №808/8669/15, яка набрала законної сили 27.09.2016 встановлено, зокрема, що постановою від 30.07.2015 старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань ГУ ДФС у Запорізькій області майором податкової міліції ОСОБА_2 постановлено закрити кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000023 від 24.03.2014 за ознаками частини 2 статті 27, частини 2 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення. Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 працювала на підприємстві «Юна Пром» на посаді головного бухгалтера з моменту реєстрації по липень 2013 року, здійснювала ведення бухгалтерського та податкового обліку. Під час досудового розслідування допитано в якості свідка засновника та директора ТОВ «Юна Пром» ОСОБА_6, яка пояснила, що підприємство засновувала особисто з метою отримання прибутку. Підприємством орендувались складські та офісні приміщення. Ведення бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві здійснювалось ОСОБА_4 Крім того, розслідуванням не встановлено наявність необхідних ознак фіктивного підприємництва, які повинні містити дії службових осіб ТОВ «Юна Пром».

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, Верховний суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарська операція між позивачем та його контрагентом здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду