Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

Київ

справа №804/17295/14

адміністративне провадження №К/9901/7674/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у складі колегії суддів Ясенової Т.І., Головко О.В. Суховарова А.В. у справі №804/17295/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби, далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110080000/2014/100052/1 від 30 квітня 2014 року та оформлену Дніпропетровською митницею Міндоходів картку відмови у прийнятті митної декларації №110080000/2014/00076 від 30 квітня 2014 року, з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Юрков Е.О.) від 25 листопада 2014 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів №110080000/2014/100052/1 від 30 квітня 2014 року про коригування митної вартості товару та оформлену Дніпропетровською митницею Міндоходів картку відмови у прийнятті митної декларації №110080000/2014/00076 від 30 квітня 2014 року - з мотивів з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено - з мотивів ненадання Товариством додатково витребуваних документів на запит митного органу.

У квітні 2016 року позивачем подана касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції, 22 квітня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Кравцов О.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №804/17295/14 з суду першої інстанції.

23 січня 2018 року справу №804/17295/14 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 53, 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України, статей 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить постанову суду апеляційної інстанцій скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Обґрунтовує, що ним надано всі необхідні документи та пояснення на підтвердження складових митної вартості.

У запереченнях на касаційну скаргу митний орган наводить доводи, раніше викладені у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі, з позицією позивача не погоджується.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство імпортувало товар (апельсини свіжі, врожаю 2014 року, сорту Valencia) на умовах контракту № №2433-GD/FV від 8 жовтня 2013 року, укладеного з Gouda for Agricultural Products (Ezz EL-din Gouda), Єгипет, та специфікації №3 від 5 квітня 2014 року до нього (умови поставки CFR-Одеса, Інкотермс-2010).

26 квітня 2014 року Товариством сформовано і подано до митного органу електронну митну декларацію №110080000/2014/109793 разом з пакетом документів, що підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару.

З необґрунтованих причин митний орган витребував додаткові документи: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації) з метою підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

У зв'язку з отриманням відповіді Товариства про неможливість у 10-денний термін надати вказані документи, відповідач 30 вересня 2014 року прийняв спірні рішення, скоригувавши заявлену декларантом митну вартість у бік збільшення на основі наявної в нього інформації про рівень митної вартості аналогічних/подібних товарів (за резервним методом).

Підставами для прийняття рішення про коригування митної вартості стали наявні, на думку митного органу, розбіжності у поданих документах щодо різних найменувань порту відправлення товару в інвойсі та фітосанітарному сертифікаті; щодо різних назв судна, яким транспортувався товар, у експортній декларації та відомостях, наданих при митному оформленні імпорту (сумніви щодо не включення витрат на перевантаження); наявність серед поданих документів договору комісії №1208-13 від 12 серпня 2013 року та відсутність документів про комісійні (посередницькі) витрати; за поданим платіжним дорученням не можна ідентифікувати здійснену проплату зі спірною партією товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції висновувався виключно з наявності компетенції у митного органу на запит додаткових документів за наявності в останнього сумнівів щодо правильності визначення митної вартості декларантом. Втім цим судом не надано оцінки обґрунтованості сумнівів відповідача, а відтак і не встановлено підстав для витребування додаткових документів.

З спірного рішення відповідача не вбачається, чим саме зумовлена неможливість визначити складові заявленої Товариством митної вартості та яким чином додатково запитані документи зможуть спростувати наявні у митниці сумніви.

Разом з тим, судом першої інстанції надано належну оцінку доводам митного органу, які лягли в основу спірного рішення. Цим судом спростовано стверджувані митним органом розбіжності у документах щодо назв суден та різних портів відправлення товару (за поясненнями Товариства, підтвердженими листом від його контрагента, зазначений в інвойсі порт відправлення не був остаточно погоджений сторонами, оскільки в подальшому було погоджено більш оптимальний маршрут, за яким і здійснювалась поставка - з порту Саїд до Одеси, перевантаження не відбувалось); за договором комісії №1208-13 від 12 серпня 2013 року Товариство виступає комісіонером Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» і отримує, а не сплачує комісійні (відтак вимога про підтвердження включення комісійних у митну вартість є безпідставною); числові значення ціни імпортованого товару, вказані у поданих до митного оформлення документах, повністю збігаються, що дозволяє ідентифікувати спірну партію товару.

Суд приходить до висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, про що свідчать матеріали справи.

Оскільки усі числові значення ціни імпортованого товару, зазначені в експортній декларації, поданому інвойсі, специфікації до контракту, платіжному дорученні №312 від 7 травня 2014 року повністю збігаються, що дозволяє ідентифікувати спірну партію товару, та правильно відтворені у поданій Товариством митній декларації, Суд не вбачає підстав для підтримання спірного рішення митного органу.

Таким чином, Суд вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції

Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), Суд зазначає, що сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

У цій справі Суд висновується з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд висновується з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, свідчить про правильну правову оцінку обставин справи цим судом та помилкові висновки суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції внаслідок хибної правової оцінки обставин справи допустив неправильне тлумачення закону при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі №804/17295/14 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер