Історія справи

Постанова КАС ВП від 21.06.2023 року у справі №160/13606/20
Ухвала КАС ВП від 17.08.2021 року у справі №160/13606/20
Постанова КАС ВП від 21.06.2023 року у справі №160/13606/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

справа № 160/13606/20

касаційне провадження № К/9901/27700/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (головуючий суддя - Сидоренко Д.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Семененко Я.В., судді - Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.)

у справі № 160/13606/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2019 року № 003811/16-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 003811/17-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 0003811-5850-0422.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що всі оскаржувані акти індивідуальної дії прийнято в один день - 28 лютого 2019 року, хоча мали бути прийняті до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто названі податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням процедури. Також платник вказував на неналежне вручення податкових повідомлень-рішень з огляду на невідповідність податкової адреси, зазначеної в оскаржуваних рішеннях, адресі реєстрації позивача.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 березня 2021 року в задоволенні позову відмовив повністю.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 липня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на протиправності оскаржуваних актів індивідуальної дії з підстави порушення процедури їх прийняття та направлення. Також звертає увагу на те, що належний йому об`єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

19 жовтня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що позивач є власником об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, загальною площею 13275,30 кв. м (розмір частки у праві спільної власності - 12706,36 кв. м).

28 лютого 2019 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003811/16-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 70037,46 грн; № 0003811/17-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік у розмірі 162641,41 грн; № 0003811-5850-0422, згідно з яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік у розмірі 189223,09 грн.

Надаючи оцінку законності названих актів індивідуальної дії, суди врахували, що позивачем не заперечувалося те, що він є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому об`єкт нежитлової нерухомості є об`єктом оподаткування. Натомість, ОСОБА_1 наголошував на порушенні відповідачем процедури прийняття та направлення розглядуваних актів індивідуальної

Згідно з пунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За правилами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Водночас суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку (до 1 липня поточного року) нарахування податкового зобов`язання та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявність у позивача податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Таке правозастосування узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 804/4231/16 та від 24 грудня 2020 року у справі № 820/5357/17.

При цьому суди перевірили, що податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено контролюючим органом у межах строків, передбачених статтею 102 ПК України.

Щодо доводів платника про неналежне вручення розглядуваних актів індивідуальної як підстави для задоволення позовних вимог, то судами з`ясовано, що податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2019 року № 003811/16-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 003811/17-5850-0422, від 28 лютого 2019 року № 0003811-5850-0422 скеровано відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена адреса відповідає даним Інформаційної системи «Податковий блок» та відомостям Державного реєстру фізичних осіб.

Згідно з пунктами 42.1, 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 ПК України податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи-платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

До облікової картки фізичної особи-платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема, інформація про місце проживання (підпункт 70.2.4 пункту 70.4 статті 70 ПК України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 826/11455/15, невиконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

Доказів інформування ОСОБА_1 контролюючий орган про зміну своїх персональних даних позивачем не представлено.

За правилами частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом до суду, на його обґрунтування не посилався на те, що належний йому об`єкт нерухомості відноситься до будівель промисловості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а відтак, зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про неможливість розгляду наведених підстав позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова