Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.12.2019 року у справі №1440/2201/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2020 року

Київ

справа №1440/2201/18

адміністративне провадження №К/9901/34723/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір»

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (головуючий суддя Коваль М.П., судді: Домусчі С.Д., Єщенко О.В.)

у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватна виробничо-комерційна фірма «Кальтаір» звернулась до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просила: - 1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» з ПДВ в сумі 34951,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28 лютого 2012 року; - 2) зобов`язати Державну податкову інспекцію у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» шляхом списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та внести відповідні зміни в дані обліку (інтегровані картки з ПДВ) Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» з урахуванням списання податкового боргу згідно податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 та платежів з ПДВ здійснених за період з 15 жовтня 2015 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказував, що контролюючим органом безпідставно здійснювалося зарахування коштів, що сплачувались Приватною виробничо-комерційною фірмою «Кальтаір», в рахунок погашення безнадійного податкового боргу.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року позов задоволено.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг з податку на додану вартість, який виник в результаті несплати позивачем суми грошового зобов`язання у розмірі 34951,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340, набув статусу безнадійного боргу та підлягав списанню 4 березня 2016 року, а тому контролюючий орган не мав права спрямовувати поточні платежі позивача з податку на додану вартість на погашення такого податкового боргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанцій скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що податковий борг в сумі 34951,00 грн. міг бути стягнутий контролюючим органом до 4 березня 2016 року, однак на підставі наявних у матеріалах справи інтегрованих карток платника податків встановив, що податковим органом було збільшено недоїмку та визначено суму грошового зобов`язання позивача у розмірі 34950,70 грн.12 жовтня 2015 року, тобто в межах строку 1095 днів. При цьому апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 березня 2019 року у справі №810/315/17.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надано.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва за результатами виїзної позапланової перевірки Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340, яким позивачу донараховано суму грошових зобов`язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість в загальному розмірі 384147,00 грн.

Не погодившись із даним рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його у судовому порядку. За результатами судового розгляду постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2012 року у справі №2а-3398/12/1470 позовні вимоги задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 скасовано.

20 лютого 2013 року Одеським апеляційним адміністративним судом постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі №2а-3398/12/1470 скасовано та прийнято нову, якою податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 280110,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 69086,00 грн. скасовано, в задоволенні інших вимог відмовлено. Постанова набрала законної сили 20 лютого 2013 року.

Отже, 20 лютого 2013 року у позивача виникло узгоджене зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 34951,00 грн., яке, однак ним сплачено/погашено не було.

У 2016 році Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ПВКФ «Кальтаір» податкового боргу в сумі 43717,81 грн. (34950,70 грн. - штрафні фінансові санкції, 5875,00 - пеня.)

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі №814/2878/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва про стягнення податкового боргу в сумі 43717,81 грн. відмовлено.

2 жовтня 2017 року позивачем направлено лист до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївської області з метою з`ясування підстав виникнення податкового боргу.

ГУ ДФС у Миколаївської області листом від 19 жовтня 2017 року №7843/10/14-29-17-49 повідомило ПВКФ «Кальтаір» про те, що податковий борг з податку на додану вартість рахується на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області №0004152340 від 28 лютого 2012 року.

23 жовтня 2017 року ПВКФ «Кальтаір» звернулася до ГУ ДФС у Миколаївської області листом, у якому зазначив про те, що строки виникнення податкового боргу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 року №0004152340 пропущено, а також звернув увагу на відмову ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області у задоволенні позову про стягнення вказаного податкового боргу в судовому порядку відповідно до рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року у справі №814/2878/16, апеляційна скарга на яке повернута скаржника ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року.

23 січня 2018 року ПВКФ «Кальтаір» звернулась з листом до ДФС України з проханням вивчити питання та прийняти рішення щодо списання податкового боргу. ДФС України звернення позивача направила для розгляду до Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Листом Головного управління ДФС у Миколаївській області від 1 березня 2018 року №2364/10/14-29-17-2 ПВКФ «Кальтаір» повідомлено про те, що у задоволенні списання безнадійного боргу згідно з податковим повідомленням-рішенням від 28 лютого 2012 року №0004152340 відмовлено.

Вважаючи бездіяльність ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області та дії Головного управління ДФС у Миколаївській області такими, що безпосередньо впливають на права та обов`язки позивача шляхом покладення на нього обов`язку сплачувати до бюджету зайві кошти в погашення неіснуючого податкового боргу з ПДВ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі позивач вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій відповідача по відображенню з 4 березня 2016 року по цей час сум податкового боргу з податку на додану вартість в інтегрованій картці платника податків у розмірі 34950,70 грн., оскільки з 3 березня 2016 року він набув статусу безнадійного та підлягав списанню з 4 березня 2016 року.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Абзацом 1 пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно абзацом другим пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зміст положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України вказує на те, що зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення податкового боргу, всупереч напряму сплати, визначеного платником податків, прямо передбачено нормами чинного податкового законодавства України.

Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 березня 2019 року у справі №810/315/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №804/15898/15.

Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

За правилами пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном «безнадійний» розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначено Порядком списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за №844/24376 (далі ? Порядок №577).

Підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577 передбачає, що під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти: податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Згідно з пунктами 4.3-4.5 Порядку №577 в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Аналогічний правовий висновок викладено і в постановах Верховного Суду від 4 вересня 2018 року (справа №813/4430/16), від 9 липня 2019 року (справа №0240/2269/18-а) та від 23 грудня 2019 року (справа №813/3277/18).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 5 грудня 2013 року №765 був затверджено Порядок ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів (був чинним до 10 червня 2016 року), положеннями якого визначено, що: з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником (пункту 1 розділу ІІ); форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою (пункт 11 розділу ІІ); нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов`язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов`язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов`язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням). Зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (пункти 1, 2 розділу ІІІ); у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом (пункт 1 розділу V).

Отже, зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов`язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

Таким чином, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми заборгованості, яка є безнадійною, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу. Таким чином, відображення відповідачем в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань, створює наслідки для фінансового стану позивача, а належним способом захисту порушеного права товариства є зобов`язання відповідача внести інформацію в інтегровану картку позивача про відсутність податкового боргу з податку на додану вартість.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі №810/5997/15.

Отже, у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 лютого 2013 року у зв`язку із набранням законної сили судовим рішення у справі №2а-3398/12/1470 у позивача виникло узгоджене грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 34951,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0004152340. Вказане грошове зобов`язання ПВКФ «Кальтаір» у передбачений законом строк (10 календарних днів, наступних за днем узгодження) погашено не було, у зв`язку із чим 3 березня 2013 року набуло статусу податкового боргу.

Таким чином, податковий борг в сумі 34951,00 грн. міг бути стягнутим до 4 березня 2016 року.

12 жовтня 2015 року в інтегрованій картці платника податків контролюючим органом було збільшено суму недоїмки у розмірі 34950,70 грн.

Враховуючи те, що у даній справі позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відображення в даних обліку (інтегрованих картках з ПДВ) податкового боргу в сумі 34951,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення №0004152340 від 28 лютого 2012 року, посилаючись на те, що з 4 березня 2016 року він набув статусу безнадійного, суди мали б перевірити дані інтегрованої картки платника податків та встановити які саме суми, за який період і до якої дати зараховувалися контролюючим органом в погашення податкового боргу саме за наслідками несплати грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Встановлення всіх зазначених вище обставин є необхідним для висновку про те, чи допущено відповідачем зарахування поточних платежів позивача в рахунок податкового боргу, який, на час таких зарахувань, мав статус безнадійного, поза межами 1095 днів з дня його виникнення.

За інших обставин, Верховний Суд позбавлений можливості оцінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності або відсутності у контролюючого органу обов`язку внести зміни до інтегрованої картки платника, оскільки розгляд вказаної позовної вимоги залежить від встановлення повноти та правильності дій відповідача щодо зарахування поточних платежів позивача від початку виникнення такого боргу (3 березня 2013 року), які не встановлено судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За наведеного, Верховний Суд зауважує, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок недослідження зібраних у справі доказів, що обумовлює часткове задоволення касаційної скарги платника податків, скасування судових рішень у справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, в тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної виробничо-комерційної фірми «Кальтаір» задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №1440/2201/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.А. Васильєва

І.Я. Олендер