Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.04.2019 року у справі №826/4983/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

21 травня 2019 року

справа №826/4983/18

адміністративне провадження №К/9901/9265/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року у складі судді Клименчук Н. М.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року у складі суддів Василенка Я. М., Кузьменка В. В., Шурка О. І.,

у справі №826/4983/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз"

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Тисменицягаз" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просило визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України, які відбулись 23 вересня 2017 року по перерахунку та коригуванню суми реєстраційного ліміту, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в розмірі 933 353,00 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

30 листопада 2018 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, відмовлено в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 2001 Податкового кодексу України та Порядку № 569, і не допускає ручного втручання в її роботу. Якщо у платника податку виникли розбіжності між показниками податкової звітності з ПДВ за відповідний звітний період, з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до неї, та сумою податку, що міститься в складених таким платником у відповідному періоді податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, платнику слід перевірити правильність декларування суми податкових зобов'язань, зазначених у поданих податкових деклараціях за відповідний період. Таким чином, в даному разі доводи Товариства щодо коригування суми реєстраційного ліміту на суму 933 353,00 грн є необґрунтованими та не доречними, оскільки СЕА ПДВ є автоматизованою та враховує лише ту звітність, яка надана ТОВ "Тисменицягаз" за відповідний звітний період.

У квітні 2019 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Зазначає, що жодні зміни до Податкового кодексу України не вносилися, змінився лише підхід податкового органу до тлумачення норм статті 200-1 Податкового кодексу України та інший алгоритм розрахунку показника "Перевищ", що призвело до протиправного зменшення реєстраційного ліміту у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

03 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та справу №826/4983/18 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.

11 квітня 2019 року справа № 826/4983/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

23 вересня 2017 року у розрізі операцій системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) Товариства відбулося зменшення реєстраційного ліміту, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з витягом в розрізі операцій із СЕА ПДВ вбачається, що у період із 00 год. 50 хв. 06 сек. по 00 год. 50 хв. 09 сек. 23 вересня 2017 року контролюючим органом проведено 21 операцію "Перевищ" та створено 20 документів з назвою "override/період". Внаслідок таких дій зменшено реєстраційний ліміт позивача на загальну суму 933353,00 грн.

Із долученого витягу із СЕА ПДВ вбачається, що станом на 17 год. 06 хв. 40 сек. 22 вересня 2017 року сума ліміту ("Накл") становила + 385353,74 грн, а після вчинення вищевказаних дій, станом на 00 год. 50 хв. 09 сек. - 547999,26 грн.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема положеннями Податкового кодексу України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569.

Відповідно до пункту 2001.1 статті 2001 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" пункту 2001.1 статті 2001 Податкового кодексу України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пункту 2001.1 статті 2001 Податкового кодексу України.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Предметом спору у цій справі є дії відповідача, які призвели до зменшення реєстраційного ліміту суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 вересня 2017 року ДФС України у листі № 1365/99-99-15-03-01-18 виклала доповнення до заявки на доопрацювання програмного забезпечення щодо функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість в частині обрахунку суми податку на додану вартість, на яку платник має право зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням змін, внесених до Податкового кодексу України Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (в частині формування показника "Перевищ" ("Перевищ") розділу "2.4. Опис процесів перетворення вхідної інформації на вихідні дані (документи)").

Із змісту доповнення вбачається, що починаючи з моменту реалізації цього доповнення до заявки, але не раніше 01 липня 2017 року, формування показника "Перевищ" ("Перевищ") здійснюється для кожного платника податку на додану вартість підсумовуванням позитивної різниці між значеннями показників "ПЗ" та "ЄРПН" ("ПЗ" та "ЄРПН") за кожний звітний період, починаючи з періоду липень 2015 року/III квартал 2015 року (звітний період місяць або квартал відповідно до даних, зазначених платниками в податкових деклараціях, при цьому для новостворених платників ПДВ, дата реєстрації яких платниками ПДВ більша ніж перший день початку звітного періоду, перший звітний період враховує місяць (квартал), в якому вони зареєстровані, та звітний період, що настає за звітним періодом, в якому здійснено реєстрацію платником).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що сума податку, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або рахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, автоматично перерахувалася після зміни показника формули, визначеної пунктом 2001.3 статті 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось твердження податкового органу, викладене ним у відзиві на адміністративний позов, що показник? Перевищ розраховано відповідно до алгоритмів та з причини порушення платником податків порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, в чому полягає вказані порушення, коли та на підставі чого вони встановлені, яким актом перевірки зафіксовано порушення Товариством порядку заповнення та подання податкової звітності.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв'язку з вищенаведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тисменицягаз" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року скасувати.

Справу №826/4983/18 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер