Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2019 року

Київ

справа №808/933/17

адміністративне провадження №К/9901/46574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіна постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Н.В. Стрельнікова)та постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (колегія у складі суддів: О.М. Лукманова, Л.А. Божко, Ю.В. Дурасова)у справі№ 808/933/17за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Азов-Автотранс»доГоловного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов-Автотранс» (далі - ТОВ «Азов-Автотранс») звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 27 лютого 2017 року:

форми «Р» №0001811401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 219978,75 грн., в тому числі 175983 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43995,75 грн.;

форми «Р» №0001821401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192488,75 грн., з яких за основним платежем 153991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38497,75 грн.;

форми «В4» №0001831401, яким зменшено ТОВ «Азов-Автотранс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8956 грн. за січень 2016 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, є протиправними, оскільки реальність виконання господарських операцій зі спірними контрагентами підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Окрім того, платник податку не може нести відповідальності за несумлінне ставлення свого контрагента до виконання ним податкових зобов'язань чи неспроможності податкових органів якісно та своєчасно виконувати свої обов'язки по перевірках.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 27 лютого 2017 року №0001811401, №0001821401, №0001831401.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року виправлено описку у тексті постанови від 19 вересня 2017 року, у вступній та резолютивній частинах постанови слова «Мелітопольська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках замінено словами «Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області» у всіх відмінках.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами, підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

Відзив на вказану касаційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем з 24 жовтня 2016 року по 27 грудня 2016 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Азов-Автотранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 04 січня 2017 року № 1/08-32-14-01/37648803, яким встановлено наступні порушення ТОВ «Азов-Автотранс»:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п. 5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 146653 грн.;

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200, п. 201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- суму позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 153991 грн., в т.ч. за січень 2016 року на суму 153991 грн.;

- завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 8956 грн., в т.ч. за січень 2016 року на суму 8956 грн.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Азов-Автотранс» з ТОВ «Сінкер», ТОВ «Гестора», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем акта в адміністративному порядку, його залишено без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем 27 лютого 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:

форми «Р» №0001811401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 219978,75 грн., в тому числі 175983 грн. за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 43995,75 грн.;

форми «Р» №0001821401, яким збільшено ТОВ «Азов-Автотранс» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192488,75 грн., з яких за основним платежем 153991 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 38497,75 грн.;

форми «В4» №0001831401, яким зменшено ТОВ «Азов-Автотранс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 8956 грн. за січень 2016 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій ТОВ «Азов-Автотранс» (покупець) з ТОВ «Гестора» (постачальник) при виконанні договору від 18 січня 2016 року № 1801 та з ТОВ «Сінкер» (постачальник) при виконанні договору поставки від 21 січня 2016 року № 2001, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: рахунками фактури, видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, зареєстрованими в ЄРПН, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, товарно-транспортними накладними, актами списання дизельного палива та пакувального полотна, якими підтверджено, що придбані матеріали олива та пакувальна плівка були поставлені на облік у ТОВ «Азов-Автотранс» та після використання списані, а також наказами №18 від 31 грудня 2015 року, №1 від 03 січня 2016 року директора ТОВ «Азов-Автотранс».

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію укладеного зі спірними контрагентами договорів, цілком обґрунтовано також врахували те, що отримані товари від контрагентів позивачем використано у своїй господарській діяльності, а саме при наданні транспортних послуг з навантаження, розвантаження, перевезення вантажів різним суб'єктам господарювання, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Судами об'єктивно взято до уваги, що транспортування товару здійснювалось за рахунок та транспортом покупця (позивача).

Відповідно до пункту 44.1, підпункту 44.3 44.5 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпунктів 200.3, 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та валових витрат, що зрештою сформовано від'ємне значення, внаслідок проведення операцій зі спірними контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації з баз даних та Єдиного реєстру податкових накладних щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та від'ємне значення не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Окрім того, суди, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом, дійшли вірних висновків про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду