Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2018 року

Київ

справа №822/1815/17

адміністративне провадження №К/9901/221/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді - Пасічник С.С. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Салюка П.І. від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Гонтарука В.М., суддів: Білої Л.М., Граб Л.С. від 5 грудня 2017 року у справі № 822/1815/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Трейдінг» до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Онікс Трейдінг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, оскільки наявними первинними документами підтверджується реальність виконання договірних правовідносин.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 24 березня 2017 року №0001621404

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення за відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги ненадання позивачем до перевірки документів щодо підтвердження технічної характеристики товару (декларацій, паспортів якості, сертифікатів). Крім того, скаржник як на доказ фіктивності правочинів позивача посилається на матеріали кримінального провадження №42015060000000009, а також базу даних ДФС та ненадання позивачем актів звірки, доказів переписки щодо визнання кредиторської заборгованості та переведення боргу на нового кредитора ТОВ «Ларвуд» та доказів виникнення перед ним заборгованості, документального підтвердження відрядження директора ОСОБА_1 до місця отримання товарів. В свою чергу, контролюючий орган зазначає, що надані копії доручень на отримання сантехнічних виробів за 10 травня 2016 року та 16 травня 2016 року не стосуються предмету спору, оскільки перевірці підлягав період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, вказує на те, що касаційна скарга не містить жодних посилань на порушення судами норм процесуального права, усім наведеним вище аргументам була надана належна оцінка і вони відхилені як необґрунтовані та такі, що не стосуються спірних правовідносин. Крім того, зазначає про відсутність обвинувального вироку стосовно посадових осіб ТОВ «Юніон-СТ», яким установлено фіктивність товариства та ненадання відповідачем, крім внутрішніх службових документів, належних доказів, якими підтверджується незаконна діяльність відповідного контрагента.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Онікс Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Юніон-СТ» за період з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року відповідачем складено акт від 28 лютого 2017 року №0217/22-01-14-04/39332150, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2016 року в загальному розмірі 162 484, 00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2017 року №0001621404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 162 484, 00 грн. за податковим зобов'язанням та 81 242, 00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу..

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Юніон-СТ» укладено договір поставки, факт виконання якого підтверджується податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями.

У товарно-транспортних накладних зазначені усі обов'язкові реквізити, що передбаченні чинним законодавством України, а саме номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль його державний номер, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Замовником (платником) автомобільних перевезень виступало ТОВ «Онікс Трейдінг», а перевізником ПП ОСОБА_2, що підтверджується договором про надання автомобільних вантажоперевезень і надання транспортно-експедиційних послуг.

Наявність у позивача приміщень, куди поставлявся товар, підтверджується договорами оренди майна та комплексу будівель.

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Юніон-СТ» підтверджується доказами подальшої реалізації придбаної продукції.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

З приводу доводів касаційної скарги слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції або непідтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

В свою чергу, наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Разом з тим, в матеріалах справи, крім довіреностей за травень 2016 року містяться довіреності за квітень 2016 року.

Посилання у акті перевірки та у касаційної скарзі на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42015060000000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що ТОВ «Юніон-СТ» задіяне в схемах ухилення від сплати податків, не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що директор ТОВ «Юніон-СТ» заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаної посадової особи контролюючим органом не надано.

Судами вірно відхилено посилання на результати податкового контролю контрагента позивача, оскільки донарахування грошових зобов'язань має здійснюватися на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та не може ґрунтуватися лише на актах перевірок контрагентів.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року у справі № 822/1815/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С.Пасічник

Судді І.А.Васильєва

В.П.Юрченко