Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа №233/3903/17

адміністративне провадження №К/9901/592/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №233/3903/17

за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області (у складі судді кумик О. О.) від 21 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Шишова О. О., Компанієць І. Д., Ястребової Л. В.) від 28 листопада 2017 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 18 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з адміністративним позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не виплаті, починаючи з березня 2016 року, їй пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення про припинення їй виплати пенсії;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з березня 2016 року включно, а також утриматись від подальшого припинення виплати пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Проте з березня 2016 року виплати припинені в порушення вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав. Вказані дії вважає протиправними.

2. Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року, зобов'язано останнього поновити позивачу виплату пенсії за віком з березня 2016 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати з 01 березня 2016 року пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу та виплатити заборгованість за період, починаючи з 01 березня 2016 року, виходив із того, що на момент припинення виплати пенсії позивачу у відповідача були відсутні законні підстави для припинення її виплати, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера; відсутності належних доказів правомірності дій відповідача щодо припинення нарахування та сплати пенсій. При цьому суд першої інстанції у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустив до негайного виконання постанову у межах суми стягнення за один місяць.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого припинення виплат, суди зазначили, що вони не ґрунтуються на вимогах закону.

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Костянтинівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4. Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

5. Станом на дату ухвалення даного судового рішення відзив до суду касаційної інстанції не подано.

6. Касаційна скарга будь-яких клопотань не містить.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

9. Відповідно до довідки від 21 листопада 2014 року № 0000038671 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилась з м. Горлівки Донецької області до м. Костянтинівки Донецької області.

10. Згідно з довідкою відповідача від 12 вересня 2017 року за №5850 позивач перебуває на обліку у Костянтинівському об'єднаному управління Пенсійного фонду в Донецькій області, пенсія позивачу не виплачується з березня 2016 року.

11. Виплату пенсію позивачу з березня 2016 року припинено за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМ від 08 червня 2016 року № 365, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Дерфінінспекції, Дераудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

13. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

14. Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

15. Так, у ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

16. Вказаний перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

17. Проте, відповідач не надано рішення про припинення виплати пенсії і не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вище нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

18. Крім того, судам апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача як на підставу обґрунтованості невиплати пенсії позивачу на Постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

19. Відповідно постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

20. Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

21. Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

22. Суд, виходячи з пріоритетності норм, застосував вимоги ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не прийняв до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів.

23. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що відповідач, припиняючи виплату позивачу його пенсії, діяв не у спосіб передбачений законодавством.

І V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що за результатами обміну інформацією з органами соціального захисту населення про осіб, які взяті на облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» позивачу з 01 березня 2016 року була призупинена виплата пенсії для з'ясування фактичного місця проживання пенсіонера. Було встановлено, що за адресою, вказаною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач не проживає. У зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку, що відомості які були надані позивачем до управління, є недостовірними. Крім того, вважає, що перелік підстав для припинення виплати пенсії, встановлений у ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є вичерпним та може врегульовуватись іншими нормативно-правовими актами.

V. ОЦІНКА СУДУ

25. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

26. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

27. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

29. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

30. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, суди правильно зазначили щодо пріоритетності застосування положення ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

31. Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 234/9660/17 (К/9901/118/17).

32. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції рішення і погоджується з висновком в частині задоволення позовних вимог позивача.

34. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

35. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 233/3903/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. О. Анцупова

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб