Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 160/21545/24

адміністративне провадження № К/990/19815/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О. О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (складену у складі головуючого судді Сластьон А.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №160/21545/24 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С. М., суддів: Шальєвої В. А., Чередниченка В.Є.)

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

09 серпня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, податковий орган), третя особа: Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53У, винесену 16 жовтня 2023 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Дніпропетровській області Олександром Морозом, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску в загальній сумі - 35 588,74 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, третя особа: Солонянський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) залишено без розгляду.

Не погодившись з наведеною ухвалою позивач звернувся з апеляційною скаргою до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/21545/24 - без змін.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані поважними, оскільки їх виникнення спричинено виключно допущеною позивачем бездіяльністю щодо невчинення дій щодо оскарження надісланої йому податкової вимоги від 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53.

Суд указав, що причини, викладені у заяві позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду від 05 серпня 2024 року - є неповажними, а позивачем не було надано доказів, у тому числі, нової заяви про поновлення строків звернення до адміністративного суду, які б спростували факт отримання позивачем вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53 - 25 жовтня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження факту обізнаності про зміст спірної вимоги 01 серпня 2024 року та, як наслідок, на спростовування наведених обставин справ, позивачем до суду подано не було.

Суд апеляційної інстанції установив, що спірна вимога направлялась податковим органом на адресу позивача та була отримана останнім 25 жовтня 2023 року, що підтверджується підписом останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.83). Обставини вручення зазначеного відправлення посвідчені підписом працівника об`єкта поштового зв`язку.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не встановила наявність підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та справу направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначав, що доводи судів попередніх інстанцій базуються лише на припущеннях щодо отримання оскаржуваної податкової вимоги 25 жовтня 2023 року та навмисного пропуску строку подання позовної заяви до адміністративного суду.

Позивач звертає увагу суду, що будь-яких податкових вимог не отримував, та за їх отримання не розписувався.

Також, як підстави для скасування оскаржених рішень, ОСОБА_1 зазначає про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 09 листопада 2020 року, натомість після зняття з обліку ФОП ОСОБА_1 , під час зняття з обліку, як і до цього часу позивач працює як фізична особа (найманий працівник) за трудовим договором.

У цьому випадку, на думку позивача, судами попередніх інстанцій проігноровано висновок Верховного Суду в адміністративній справі №440/2149/19, який у постанові від 04 грудня 2019 року вказав: «особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу: лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.».

Між цим, позивач просить суд касаційної інстанції урахувати той факт, що єдиним способом який міг підтвердити, що підпис виконано не рукою ОСОБА_1 є судово-почеркознавча експертиза, висновки якої безпосередньо вплинули б на прийняття рішення про поновлення, чи відмову в поновленню процесуальних строків подання позову до адміністративного суду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подавалося обґрунтоване клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, однак Дніпропетровським окружним адміністративним судом у її призначенні (експертизи) було безпідставно відмовлено, а така відмова взагалі нічим не обґрунтована судом.

У відзиві на касаційну скаргу позивача, податковий орган уважаючи її доводи безпідставними та необґрунтованими, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 29 травня 2025 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим законом шляхом.

Вимоги до позовної заяви та документи, що додаються до неї, викладено в статтях 160 та 161 КАС України й згідно із частиною 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За змістом частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 123 КАС України закріплено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зазначена норма кореспондується й з приписами частини першої статті 169 КАС України, згідно з якою суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У той же час, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина третя статті 123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (частина четверта статті 123 КАС України).

При цьому дії судді першої інстанції, які мають вчинятись за наслідком отриманням позовної заяви визначені в статті 171 КАС України.

За приписами частини тринадцятої статті 171 КАС України вказано, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Слід звернути увагу, що положення частини тринадцятої статті 171 КАС України кореспондується із приписами вже наведеної частини третьої статті 123 КАС України, яка, при її буквальному аналізі, вказує про обов`язок суду оцінити доводи позивача про пропуск ним строку на звернення із позовом до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справи.

З цього слідує, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України має залишити позовну заяву без руху, надавши строк позивачу для надання заяви із вказівкою в ній підстав для поновлення пропущеного строку звернення із цим позовом до суду.

Така практика висловлена Верховним Судом у постанова від 12 березня 2021 року по справі №620/244/19.

Як слідує з матеріалів справи у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що позивач не визнає наявний борг, дізнався про його наявність в рамках відкритого виконавчого провадження №74250768, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53 не отримував (т.1, а.с.11-15).

В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року про відкриття провадження у справі зазначено про те, що питання поновлення строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи з огляду на те, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду, можуть бути встановлені лише під час судового розгляду, коли буде надано відзив.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало заперечення на клопотання про поновлення строку звернення до суду ГУ ДПС у Дніпропетровській області, у яких зазначило, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53 була надіслана ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за заявленою ним адресою реєстрації місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Зазначене поштове відправлення отримано особисто позивачем 25 жовтня 2023 року, на підтвердження чого відповідачем надана копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Оскільки позивач дізнався про наявність вимоги 25 жовтня 2023 року, то останній день строку для подачі позовної заяви 25 квітня 2024 року, натомість, позивач звернувся до суду 09 серпня 2024 року з пропуском шестимісячного строку звернення до суду (т.1, а.с.81, 82).

У подальшому судом першої інстанції витребувано у відповідача оригінали: вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2023 №Ф-5220-53; корінця "Рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу" з трекінговими номерами 0600053674663 та 0690018494457; вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.10.2023 №Ф-5220-53У; корінця "Рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу", який підтверджує направлення на адресу ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області 16 жовтня 2023 року №Ф-5220-53У.

Оцінивши під час розгляду справи подані стороною відповідача докази та доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та залишив позовну заяву без розгляду на підставі частини третьої, четвертої статті 123 КАС України.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку, що доказів, які б підтверджували факт поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем надано не було, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Верховний Суд у справі №640/5645/19 (постанова від 23.09.2020) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції не надав можливості позивачу скористатися правом повторно подати заяву/клопотання, у якій би пропонувалось вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду у відповідь на заявлені відповідачем додаткові обставини.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, застосовуючи частину третю та четверту статті 123 КАС України, неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачу можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі №480/9116/23).

Суд апеляційної інстанції на вказані особливості залишення без розгляду позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Судом першої інстанції залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 з порушенням норм процесуального права, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.

Колегія суддів не надає відповідь на всі доводи касаційної скарги (не визнання наявності боргу з єдиного внеску, факту отримання податкової вимоги, безпідставну відмову у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису, проставленому в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення тощо), з огляду на результати касаційного перегляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду цієї адміністративної справи.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №160/21545/24 - скасувати.

3. Справу №160/21545/24 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко